39. Соціологічні державно-правові концепції. Погляди Є. Ерліха, Л. Дюгі, Г. Еллінека

Євген Ерліх - основоположник соціології права. Розробив свою теорію "вільного суддівського знаходження права". У своїй теорії поєднав суб'єктивні, природно-правові, психологічні та соціологічні чинники. Приділяв увагу не тільки законодавству, а й дослідженню звичаєвого права, судової практики, явищ господарського життя.

У концепції Ерліха право проявляється у подвійному порядку: один порядок містить норми, які виробляються при вирішенні спорів, другий норми, за якими здійснюється повсякденна людська діяльність. Перші він називає нормами рішень, другі - організаційними нормами, або суспільним правом. Суспільне право проявляється безпосередньо через суспільні сили, а правові положення виникають завдяки судовим рішенням і закону. Правопорядок, який створюється самостійно, суперечить правопорядку, який утворюється через правові положення і тільки через діяльність суду та державних установ проводиться в життя. Під суспільством розумів сукупність людських об'єднань, які він поділяв на самобутні (генетичні) і нові. До перших належать рід, сім'я, родина. Вони зароджуються усередині самого людського суспільства і їхня поява зумовлена певними природними прагненнями. Суспільство це не сукупність окремих індивідів, а сплетіння людських спілок.

Право завжди соціальне. Окремий індивід розглядається правом тільки як одна ланка багатьох спілок, і право вказує йому всередині кожної спілки його місце і завдання. Правом є норми, які самі по собі формуються у суспільстві, воно твориться не тільки законами, а й громадською самодіяльністю. Водночас, він відзначав роль держави у суспільстві, стверджуючи неможливість розвитку суспільства при повній анархії.

Теорія солідарізму розвинена  Л. Дюгі, який розвинув концепцію соціальної солідарності. Державу він вважав засобом забезпечення соціальної солідарності класів, організованою силою суспільства, яка встановлює взаємозалежність і спільність інтересів різних соціальних груп і класів. Дюгі відкидав класові протиріччя, політичну боротьбу і соціалістичну революцию. Кожен клас мусить виконувати свою місію, свій обов'язок щодо забезпечення солідарності й гармонії в суспільстві. Право виникає стихійно, з соціальної солідарності, а тому є вищим, ніж держава, та обов'язковим для виконання. Юридична норма виникає теж стихійно, а функцією законодавця є тільки її фіксація. Дюгі не визнавав поділу права на об'єктивне й суб'єктивне. На його думку, існує лише об'єктивне право, юридична норма, яка нікому не надає суб'єктивних прав.

Георг Еллінек розрізняв соціальне вчення про державу і вчення про державне право. Він стверджував, що ці вчення основані на разних методах, і відповідно цьому держава і право мають різні аспекти і визначення. Держава як соціальне явище являє собою союзну єдність людей; правове поняття держави зводиться до “корпорації” (юридична особа, субєкт права). Право є компромісом між різними протиріччями. Влада і право в їх соціальному аспекті повинні трактуватися психологічно.Суспільство “означає сукупність психологічних зв’язків між людьми”.

Еллінеквисунув ідею “легітимації державної влади”.

Еллінек відвводив велике значення правам і свободам якак необхідній  умові вільній від державного втручання. Еллінек намагався сумістити юридичне поняття держави з поняттям соціології.

Концепція Еллінека в слугувала обгрунтуванню розвитку представницьких організацій парламентського типу в Германії та ін..країнах.