32.Теорія російського анархізму. Погляди М. Бакуніна, П. Кропоткіна

Ідеологом російського анархізму був Михайло Олександрович Бакунін (1814—1876). У працях "Державність і анархія", "Федералізм, соціалізм і антитеологізм" він зазначав, що жодна форма держави та правління не має права на існування. Держава з її надбудовою — політичними й правовими інститутами обмежує, пригнічує людину, накидає їй свою волю, тому єдиним способом для порятунку суспільства від неволі є зруйнування держави. Знищити її, на думку М. О. Бакуніна, в спромозі всесвітній бунт, який має спалахнути в Росії, Італії, Іспанії та країнах Латинської Америки, де більшість населення — селяни, котрі й повинні стати рушійною силою. Говорячи про державу, мислитель підкреслював, що "жодна держава - навіть в найбільш демократичній формі, навіть якщо б це була найчервоніша політична республіка, народна республіка, все одно влада буде псевдонародною, бо тільки така влада можлива під фальшивим гаслом народного представництва - не буде спроможна дати народові того, що йому потрібно, а саме: змоги вільно організуватися знизу доверху в ім'я власних інтересів.

За концепцією анархізму, державу та її владні структури має заступити громада, утворена на засадах добровільності, федералізму й самоуправління. Перегодом ідеї анархізму поширилися в Україні, але жодна з його течій не мала українського характеру, залишаючись явищем, імпортованим із Росії.

Бакунін писав, що парламентська республіка – це «уявна держава уявної народної волі, ніби вираженої уявними представниками в уявно-народних зборах».

Для Бакуніна колективізм є не тільки основним напрямом суспільної організації, але й стає чи не найвищою моральною якістю, яка регулює життя як індивіда

Погляди Кропоткіна грунтуються на «суспільному договорі» Руссо, якого він оцінював надзвичайно високо. Кропоткін основні суперечності існуючих суспільств бачать саме в суперечності між суспільством і державою. Та водночас він використовує концепцію недиференційованих за класами, соціальними стратами, етнічними, конфесійними і професійними ознаками народних мас, які є силою соціальних революцій. Народ загалом як субстанція, що не диференціюється, є альтернативою старому несправедливому громадському порядку.

Однією з основних функцій суспільства є відтворення матеріальних благ для повного і всебічного розвитку вільної особистості. «Свобода для кожного; достаток для всіх» – відоме гасло анархістів того часу. Федерація самоврядних громад – ідеал Кропоткіна.

Кропоткін писав про «вільні общини, сільські і міські (тобто земельні союзи людей, пов'язаних між собою за місцем проживання) та широкі професійні й ремісничі союзи (тобто союзи людей за родом їхньої праці), до того ж общини та професійні й ремісничі союзи тісно переплітаються між собою», змальовуючи «суспільство, що звільнилося від ярма капіталу і держави». Він зазначає, що разом з цими формами суспільної організації виникнуть «тисячі нескінченно різноманітних суспільств і союзів... Через схожість їхніх особистих схильностей... Через загальні інтереси, суспільні, релігійні, художні, наукові, в цілях виховання, дослідження або навіть просто для розваги».

Кропоткін розглядав державу як штучне утворення, що мало на меті "тримати у покорі інших та примушення їх на себе працювати". Закони, які діяли у державі і регулювали суспільне життя, він вважав винятково новочасними утвореннями, підкреслюючи, що людство сторіччями існувало без писаного законодавства і відносини між людьми регулювалися лише звичаями і традиціями.