30. Марксистська державно-правова теорія. Погляди К. Маркса, Ф. Енгельса.

На кінець XVIII і на поч XIX ст. Склалась специфічна ситуація у розвитку світової історії. Процеси, що відбувалися в Європі, стали конкретно-історичним відображенням загальних тенденцій суспільного розвитку, тих інтеграційних процесів, що виявили об'єктивну тенденцію становлення суспільства як цілісної системи. Тоді капіталізм утвердився як панівний спосіб виробництва в найрозвинутіших країнах Європи.

Створена Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом теорія соціально-політичного і духовного розвитку суспільства - стала базою концепції політики. Теорія системи політичних відносин охоплює, по-перше, політичні відносини, що випливають з боротьби за владу і здійснення влади, появу на основі суспільно-економічних стосунків та зв'язків - економічних відносин, що обумовлені політичними відносинами, становлять політичну надбудову відповідно з формами суспільної свідомості. По-друге, хоча база (економічна) первинна, а надбудова вторинна, надбудовні інститути все ж відіграють активну роль в соціально-економічній базі. Політика виступає не тільки як відображення економічних відносин, але і як важливий інструмент їх формування. По-третє, держава є продукт класових суперечностей і служить інтересам економічно панівного класу. Насилля відіграє важливу роль у виникненні першого класового поділу і появу держави. Економічно панівний клас є і політично, і ідеологічно панівний клас. Теорія політичної свідомості передбачає, що її лозунгом є утвердження того, що суспільне буття людей визначає їх свідомість. По-четверте, аналіз суспільного становища класів, соціальних верств є початком розуміння політичної поведінки мас, їх інтересів, окремих лідерів. Політика підкорена економіці і водночас є відносна самостійність і впливає на економічні відносини, прискорюючи або уповільнюючи хід економічних процесів. Марксизм є спроба дати відповіді на питання, поставлені ходом історії. Важливішим з них є питання про шляхи утвердженого епохою Просвітництва ідеал а вільної особи.

Суть підходу до з'ясування держави, політики і права полягає, насамперед, в діалектико-матеріалістичному розумінні держави, політики і права в утвердженні того, що базою є сукупність панівних в класовому суспільстві виробничих відносин, в розкритті характеру взаємодії бази і політичної надбудови. Політичну реальність не можна зрозуміти тільки з самої себе, потрібно звернутися до матеріальних життєвих відносин.

Фундаментом марксистського аналізу політики як суспільного явища виступає висунуте Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом положення про суть класів, класової боротьби, як боротьби політичної, спрямованої на завоювання і утвердження влади. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс з класових позицій підходили і до суті політичної влади, визначаючи, що політична влада - це організоване насилля одного класу для придушення іншого.

Карл Маркс допускав найрізноманітні форми класової боротьби, не заперечував значимості мирних форм боротьби робітників за поліпшення добробуту і реалізацію природних прав людини в межах професійного руху, вважав, що реформи, хоча о в ранній період капіталізму, не вирішують проблеми непримиренності, не приведуть до подолання відчуження трудівників від засобів виробництва. Кардинально ж вирішити проблеми непримиримості інтересів, на думку Маркса, може тільки соціальна революція.

Головне питання революції - питання влади. Питання влади не зводилось лише до ідеї диктатури пролетаріату. Елементи політичної діяльності марксизм відносить до влади. Аналіз же відносин між матеріальними, продуктивними силами і державними інститутами - політичними, соціальними, громадськими установами, дав можливість обґрунтувати ідею визначення економічного і політичного цілого - взаємозалежності громадянського суспільства і держави, підкреслюється, що громадянське суспільство це зміст, а держава - форма, "держава, політичний лад є підлеглими, а громадянське суспільство, царство економічних відносин - вирішальний елемент.