Методи і функції курсу.

При вивченні історії політичних та правових вчень використовується увесь спектр загальнонаукових та спеціально наукових методів. Про більшість з них добре відомо з попередніх курсів. Але особливо важливе значення для даної науки і предмету мають два методи: історичний та проблемно-концептуальний. Суть першого полягає у вивченні, осмисленні тієї чи іншої теорії, концепції в історичному контексті, який обумовив їхню появу. Тільки застосовуючи цей метод, можна правильно зрозуміти суть тих чи інших ідей, які можуть бути, з позицій сьогодення, або неприйнятними, або гостроактуальними.В той же час, засадниче розуміння справедливості, права, законності має дуже багато спільного на різних історичних етапах.Тому дуже важливим є проблемно-концептуальний метод, який дозволяє прослідкувати зародження і розвиток тієї чи іншої ідеї від найдавніших часів до сьогодення.Як навчальна дисципліна історія політичних і правових вчень виконує низку важливих функцій.

Пізнавальна функція.Вивчення теоретичних знань минулого про державу і право є процесом взаємодії суб'єкта і об'єкта, в результаті якого здійснюється відобра-ження і засвоєння в мисленні суспільно-історичної практи-ки щодо з'ясування сутності державно-правових явищ, ре-зультатом якого є нові знання про державу і право. Історія політичних і правових вчень застосовує наявні в юридичній науці та виробляє власні теоретичні конструкції і засоби, сприяючи розвитку правових знань. Евристична функція.Вона виявляється у ґрунтовному пізнанні закономірностей виникнення і розвитку людських знань про державу, право і законодавство, проце-су формування в політико-правовій думці понятійного апа-рату, категорій і визначень, сприяє становленню фундамен-тальних правових знань.До того ж, знання історії теоретичної думки щодо сут-ності, змісту та характеру взаємозв'язку держави і права як між собою, так і з іншими соціальними явищами, а та-кож процесу формування понятійного апарату дають мож-ливість надати всій системі набутих студентами юридичних знань теоретичної і логічної цілісності. Тобто, історія полі-тичних і правових вчень виконує методологічну функцію, є підґрунтям для формування ідей і висновків, які мають значення для юриспруденції в цілому.Прогностична функція.Досконалі знання світової тео-ретичної думки минулого про сутність держави і права як суспільних явищ у поєднанні зі знаннями теорії держави і права, а також історії виникнення та розвитку державно-правових інститутів дають можливість науково передбача-ти, прогнозувати, здійснювати пошук шляхів удосконален-ня правової системи, найефективніших механізмів юридичного забезпечення економічних, соціальних і політичних реформ.Окрім цього, системні знання історії теоретичних правових і державницьких учень виконують ідеологічну функцію.Вони є базою формування системи вихідних ідей, понять і поглядів, орієнтованих на загальнолюдські гуманістичні цінності, відповідно до яких відбувається становлення жит-тєвої позиції майбутніх юристів.Історія політичних і правових вчень виконує також виховну функцію.Засвоєння і поширення теоретичного спадку минулих поколінь щодо розуміння сутності та призначення держави і права є підґрунтям формування індивідуальної і суспільної правової свідомості і правової культури як умови формування громадянського суспільства і державності пра-вового і соціального характеру.