Тема 3.03. Рівень “задовольняючий”.

Поняття “задовольняючий” стосовно до стратегічного планування.

В міру розвитку виробничих відносин, робота стає "правом власності".

Як указав Пітер Друкер,  виступаючи перед Академією Управління в 1986

році: "Еволюція роботи в право власності змінила становище

індивідуальності усередині організації.  Це змінить також,  якщо не більше,

становище організації в суспільстві, для якої стане ясним те, що сьогодні ще

не виразно:  організовані  і  керовані  інституції повинні усе більш ставати

органами можливостей,  досягнень і виконань для індивідуальності в

суспільстві  організацій".

Говорячи про ступінь досконалості виконаної роботи,  про якість якої-

небудь продукції,  про рівень знань,  про відповідність характеристик якого-

небудь пристрою або машини певним вимогам,  ми часто вживаємо термін

«задовольняючий».

У менеджменті також уживається термін - «задовольняючий». Існуюча 

складність усієї системи планування в навколишньому середовищі,  що

змінюється, приводить читача до знайомої характеристики демократії,

відомої як  "задовольняючий".  «Задовольняючий» - це корисний термін,

уведений лауреатом Нобелівської премії професором Гербертом Симоном

для позначення спроб досягти деякого рівня задоволення,  трохи нижче

досконалого. Задовольняючий -  це робити  "досить добре". Як говорять 

австралійці  "Вона буде правильною жінкою".  Тобто,  не турбуйся,  усе  буде

досить добре.

Уинстон Черчілль -  звичайний оптиміст -  був більш філософом,  ніж

підлеглі його родичів при визначенні різниці між демократією і

тоталітарним режимом. Черчілль зробив висновок, що демократія з усіма її

проблемами була просто кращою з усіх можливих світів.  Звичайно 

австралійці -  фаталісти і песимісти -  завершують: "Я боюся ти права,

дружина". Як зауважує Рассел Ацкофф: "Орієнтація задоволення багато в чому

схожа на політичне поняття мистецтва можливого.  Досягнення майже

консенсусу для  цілей  організації, даної реальності відхилення  професійної

орієнтації  (читання,  егос),  реалізується тільки,  якщо цілі покладаються 

бажаний і можливими - і якщо розділяється погляд "що за цим"".

По-перше,  наявна розмаїтість професійних поглядів навіть серед

орієнтованої організації, що має одну ціль  і, по-друге, мінливі можливості  в 

екосистемі, приводять до прагнення не мати  (як деякі наші теоретики їх

називають) тісно взаємозалежних людей або структур. В'язниця Волла Волла

(США)  є тісно взаємозалежною. Організація скована. Керування завершене.

Визначена кількість втрат, зв'язків і диференціація  серед штату й усередині

структур організації повинні дозволити одночасно різноманітити спроби. 

Ця розмаїтість збільшує  можливості інновацій в організації, спрямованих до

її переваги. Велика небезпека полягає в тому випадку,  якщо організація буде

мати єдину мету, що може не відповідати зміні  екосистеми.