Тема 8.02. Складові контексту та спрямованість стратегічних рішень.

Складові внутрішнього та зовнішнього контекстів,  їх значення,  зміст,

взаємозалежність. Взаємозалежність оточення і культури організації.

Культура,  як внутрішній контекст. Поняття  “культура організації”,  її

складові елементи і важливість для виконання стратегічних задач.

Важливість розуміння контексту для оцінки прийнятих рішень.

Спрямованість стратегічних рішень.  Стратегія має на меті заняття

переважного положення на ринку і тому стратегічні плани повинні бути

спрямовані на майбутнє і враховувати зміни,  що можуть трапитись у

майбутньому.

Розглянемо складові контексту. Внутрішній контекст.

Кожна організація має свої цілі. Вони істотно впливають на роботу як

менеджера,  так і всієї організації.  При цьому цілі організації залежать від 

виду самих організацій.  Розрізняють три типи організацій:  ділові,

некомерційні, державні. Кожний тип організацій концентрується на певному

колі цілей.

Ділові організації провадять свій конкретний бізнес і зосереджені на

виробництві, послугах, виконанні робіт і одержанні прибутку. Відповідно до

цього формуються цілі організації,  тобто знаходяться галузі роботи такої

організації  (ніші в ринковому просторі оточення -  див.  тему 3.04)  і в цій

галузі визначаються цілі даної конкретної організації.

Некомерційні організації не прагнуть діставати прибуток і свою

діяльність провадять або за рахунок бюджетних надходжень, або за рахунок

фінансування фондами,  меценатами,  спонсорами.  Фінансування завжди

обмежене,  і ці організації намагаються знизити свої витрати для більш

повного досягнення своїх статутних цілей. Виходячи з цих особливостей, ще

при розробці статуту намічаються цілі кожної такої організації.

Державні організації створюються під певні цілі і прагнуть успішно

досягти своїх цілей,  передбачених відповідними нормативно-правовими

актами.

Великі організації,  що володіють значними ресурсами і мають значну

мобільність, можуть мати цілу систему цілей. Таким чином,  цілі організації встановлюються ще при створенні самої

організації і служать для вироблення стратегії,  що забезпечує успішне

виконання обраних цілей.  Про значення стратегічних рішень говорилося

раніше,  а порядок стратегічного планування буде розглянутий у наступних

розділах.

Плани і завдання –  це насамперед система оперативних планів,

спрямованих на виконання стратегічних планів організації. Оперативні плани

складаються на майбутній рік,  квартал,  місяць,  декаду,  тиждень,  день.

Відповідно до оперативних планів розробляються завдання для підрозділів,

менеджерів,  виконавців.  Виконання цих завдань контролюється і дозволяє

відслідковувати виконання планів усіма структурними одиницями.

Структура організації становить побудову і взаємодію окремих частин

організації для успішного вирішення намічених планів.  Після розробки

стратегічних планів група стратегічного мислення формує групи прориву і

розробляє структуру організації для реалізації стратегічного плану.  При

цьому може здійснюватися удосконалювання існуючої структури або її зміна,

тобто реструктуризація.  Таким чином,  удосконалювання організації або

підприємства починається не з реструктуризації (про що сьогодні так багато

говорять),  а з вироблення стратегічних планів,  що супроводжується потім

реструктуризацією.

Технології –  обрані процедури виробничого процесу,  що забезпечують

задану якість і престижність. Раніше уже відзначалося, що мається три класи

технологій,  вибір яких обумовлюється багатством організації.  Вибір

технології,  її впровадження і здійснення істотне впливають на поводження

менеджера,  оскільки для цього доводиться не тільки організовувати

виробничий або трудовий процес, але і навчання персоналу, і контроль його

роботи. 

Персонал  є головним об'єктом менеджменту, оскільки менеджер керує

безпосередньо людьми і через людей керує виробничим процесом.  Відуміння керувати людьми,  від уміння зацікавити їх залежить майбутнє

благополуччя організації. Існує три аспекти поведінку людей:

• поведінка окремих людей;

• групова поведінка;

• поведінка керівника.

Кожен з аспектів має свою психологічну основу і менеджерові

необхідно мати відповідну психологічну підготовку і керуватися нею.

Процеси –  це процедури,  що становлять зміст процесів керування.  На

відміну від технологічних процесів тут необхідно налагодити взаємодію

людей і їхню погоджену роботу.  При цьому менеджер прагне домогтися

такої постійної взаємодії, щоб вона здійснювалося без його втручання.

Культура являє собою своєрідний мікроклімат в організації,  що

допомагає персоналові продуктивно вирішувати задачі, які стоять перед ним.

Культура  (від латинського cultura)  у загальному значенні означає освіту,

розвиток. Тоді культура організації, суспільства є ступінь їхньої розвиненості

і взаємодії. Існує велика кількість визначень слова «культура». По Вебстеру,

культура містить у собі концепції,  звички,  звичаї,  досвід,  мистецтво,

інструменти,  інституції і т.д.  Нам подобається визначення  «культури»  з

погляду бізнесу підприємства - як взаємодія, взаємовплив, здатність до них.

Мабуть, це визначення може бути використане в більш широкому значенні.

По визначенню Ненсі Бортон, культура повинна нести наступні риси:

• співучасть;

• взаєморозуміння;

• терпимість;

• взаємоповага;

• система віри;

• система цінностей;

• загальний клімат організації.

Оповідання,  гумор і ритуали містять елементи історичних традицій і

культури організації.  Перераховані риси дозволяють досягти самого головного в людському

співтоваристві –  взаєморозуміння і взаємодію.  Те,  що людина знає кілька

іноземних мов, ще не робить його культурним у широкому смислі. Однак він

може розуміти більше людей і передавати їм своє бачення,  чим може бути

досягнути взаєморозуміння і взаємодія.  Таким чином,  менеджер повинен

приділяти серйозну увагу культурі організації.

Фінанси значною мірою обумовлюють поведінку організації і

менеджера. Всі операції фінансових організацій здійснюються фінансовими

розрахунками. Менеджер повинен враховувати наявні фінансові обмеження і

попереджати можливі конфлікти у фінансовій сфері.

Зовнішній контекст характеризується низкою параметрів поза самою

організацією і обумовлює поведінку організації взагалі і менеджера зокрема. 

Кожен з елементів зовнішнього контексту має свій ряд складових.

Політико-правове середовище являє собою систему нормативно-правових

актів, урядових і політичних організацій, законодавчої, судової і виконавчої

влади,  що створюють правове поле бізнесової діяльності,  впливають на

умови ведення бізнесу в тій або іншій країні. Складові політико-правового

середовища:

• політична система;

• законодавча і нормативно-правова база;

• політичні партії і політичні лідери;

• органи судової і виконавчої влади в центрі і на місцях;

• склад уряду і місцевої влади,  їхні функції і повноваження щодо

регулювання бізнесу;

• політична стабільність;

• громадські організації; 

• засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса).

Соціально-культурне середовище –  це фактори,  пов'язані з населенням

країни,  рівнем його розвитку,  традиціями,  звичками.  Значення цього

середовища полягає, по-перше, у тому, що частина населення є клієнтами длябільшості компаній,  оскільки люди -  основні покупці.  По-друге,  місцеве

населення для будь-якої організації виступає основним джерелом

формування персоналу. Складові соціально-культурного середовища:

• кількість населення країни і даної місцевості, його вікова і демографічна

характеристика;

• кількість і структура сімей і їхні традиції;

• рівень кваліфікації, освіти, трудових навичок працездатного населення;

• рівень доходів населення, структура потреб;

• життєві цінності,  установки,  традиції,  звичаї,  стереотипи населення й

окремих його груп, етичні і естетичні стандарти;

• релігійні вірування;

• міграційні процеси, мобільність населення;

• міжнародні і міжетнічні відносини.

Технологічне середовище – це науково-технічні розробки й устаткування,

що визначають методи виготовлення і продажу продукції  (послуг,  робіт)  у

суспільстві. Її основні складові:

• патенти, авторські посвідчення, раціоналізаторські пропозиції;

• науково-технічні розробки, звіти по науково-дослідних роботах, проектні

розробки, інжинірингові роботи;

• інформація і технічні засоби її обробки;

• системи технологій у різних сферах життєдіяльності людей;

• потенціал науково-дослідних,  проектно-конструкторських,  дослідниць-

ких, інжинірингових організацій.

Економічне середовище включає діяльність всіх організацій у сфері

бізнесу. Складові цього середовища:

• наявність у суспільстві основних галузей народного господарства,

підприємств, організацій;

• інфраструктура економіки, транспорт, комунікації;

• корисні копалини, енергетичні ресурси; • характеристики виробничої продукції  (послуг,  робіт),  валовий

національний продукт;

• становище економіки і показники її розвитку  (кризові явища, інфляційні

процеси, процентні ставки й ін.);

• склад і структура фінансово-банківської системи;

• державні і місцеві органи регулювання економіки;

• податкова політика, пільги, штрафи, санкції.

Екологічне середовище характеризує природне оточення організації, що

становить, з одного боку, джерело певних ресурсів (земля, корисні копалини,

сонячне світло,  повітря,  вода й ін.),  а з іншого боку, -  простір,  у яке

надходять результати діяльності організації. Складові цього середовища:

• земельні і водні ресурси, повітряний басейн, їхній стан і характеристика;

• рослинний і тваринний світ;

• природні умови діяльності організації  (температурний режим,  погодні

умови, рівень опадів, часи року);

• реальний і припустимий рівні забруднення повітря,  землі,  води

токсичними відходами;

• реальний і припустимий рівні несприятливих впливів на навколишнє

середовище електричними, магнітними й іншими полями;

• тенденція екологічних змін навколо фірми;

• екологічні рухи й організації,  екологічна діяльність державних органів і

громадськості.

Міжнародне становище включає такі відносини між окремими

державами і міжнародні інституції,  що безпосередньо впливають на

господарські результати даної організації. Складові цього середовища:

• стан і тенденції розвитку міжнародних економічних відносин;

• міжнародні і регіональні організації,  що сприяють розвиткові

міжнародного бізнесу (ЮНІДО, Всесвітній банк, Міжнародний валютний

фонд, Європейський Союз і ін.); • міжнародні багатобічні й обопільні умови;

• міжнародні ділові асоціації;

• посольства і торговельні представництва в інших країнах;

• міжнародний транспорт і міжнародні комунікації;

• міжнародні навчальні заклади, наукові дослідження, конференції, зустрічі;

• валютні курси.

Варто мати на увазі, що зовнішнє середовище включає фактори прямої і

непрямої дії. При цьому фактори прямої дії включають:

• постачальників матеріалів, капіталів, трудових ресурсів;

• закони і законодавчі органи,  що обумовлюють безпосередньо статус,

напрямки і механізми ділової діяльності організації;

• споживачів;

• власників;

• конкурентів.

Фактори непрямої дії впливають опосередковано на діяльність компанії.

Наприклад, Чорнобильська катастрофа 1986 р.  опосередковано вплинула не

тільки на діяльність інших атомних електростанцій,  але і на підприємства

інших галузей,  оскільки після цього різко зросла активність багатьох

державних і недержавних організацій і рухів,  насамперед організацій

«зелених». Складові фактори непрямої дії такі:

• стан економіки;

• науково-технічний прогрес;

• політичні і соціально-культурні зміни;

• вплив групових інтересів на організацію;

• вплив міжнародних подій або подій в інших країнах на стан справ в

організації.

При цьому варто додати,  що оточення і культура є контекстом,  який

відноситься до «сплетеного разом». Будь-яка стратегія має на меті – зайняти переважне становище на ринку,

тобто в ринковому оточенні.  Це необхідно для більш вільного одержання

ресурсів,  що забезпечують подальший розвиток,  і,  отже,  життєвість самої

організації.  Переважне становище в ринковому оточенні забезпечує більш

високу конкурентноздатність організації,  оскільки споживачі,  та й

постачальники будуть віддавати перевагу цієї організації. Стратегічні плани

виробляються для майбутніх дій,  тому вони повинні бути спрямовані на

майбутнє і враховувати майбутні в майбутньому зміни навколишнього

середовища.  Зовнішнє середовище є визначальним для діяльності будь-якої

організації.

Питання для самоконтролю

1. Які складові внутрішнього контексту і як вони впливають один на одного?

2. Що таке культура організації і її відмітні риси?

3. Чому культура організації є однією з найважливіших рис внутрішнього

контексту і який зв'язок культури з зовнішнім контекстом?

4. Які складові зовнішнього контексту і з яких елементів вони складаються?

5. Як розрізняються фактори прямої і непрямої дії зовнішнього середовища?

6. Чому стратегічні плани повинні бути спрямовані на майбутнє?