Тема 1.03. Менеджери і їхня роль.

Менеджери і їхня роль.  Роль менеджерів в організації роботи.

Менеджери й організації:  три основних рівні менеджменту.  Ступінь

поінформованості менеджерів різних рівнів у загальних і часткових задачах.

Організаційна структура (дерево) підприємства.

 

Менеджер –  це керівник ринкової орієнтації,  що добре орієнтується в

ринкових відносинах. Тобто це не будь-який керівник,  а тільки той, котрий

вчасно реагує на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозицій,  уміло

перебудовує виробництво (діяльність) з урахуванням вимог ринку. 

Таким чином,  менеджери -  це люди,  що здійснюють менеджмент.  Як

правило,  вони є найманими робітниками,  що мають відповідну підготовку,

досвід і талант сучасного керівника.  Менеджери об'єднують колектив

організації, здійснюють вироблення цілей і планів організації, розподіляють

роботу відповідно до кваліфікації виконавців і задачами виробництва,

надихають штат співробітників на якісне виконання задач. Усіх менеджерів

організації можна розділити на три ієрархічних рівні:  менеджери вищої

ланки, менеджери середньої ланки і менеджери нижньої ланки. Цей розподіл

ілюструється рис. 1.3.1.

     Президент

   Менеджери  Віце-президент

   вищої Генерал

   ланки Папа Римський

       Головний бухгалтер

   Менеджери   Головний інженер

    середньої ланки Капітан

       Кардинал

       Начальник цеху, відділу

   Менеджери   Майстер

   нижньої ланки  Сержант

       Пастор

       

Рис.1.3.1. Ієрархія керування

Кожний рівень у цій ієрархії відповідає за свою ділянку роботи. Менеджери вищої ланки – це представники вищого рівня керування, що

мають найбільшу владу і несуть відповідальність за діяльність усієї компанії.

Це директори  (президенти)  організацій,  їхні заступники  (віце-президенти).

Вони визначають загальні напрямки функціонування і розвитку організації в

цілому або її великих складових,  приймають ключові рішення щодо

поточних справ і майбутнього організації, розробляють довгострокові плани,

формують політику і представляють компанію за її межами.  Тільки вони

мають повноваження для придбання іншої компанії,  запуску нової

виробничої лінії, наймання додаткових працівників і т.п.

Загалом,  від керівників вищої ланки залежать мети фірми і способи

їхнього досягнення.  Їхня діяльність характеризується масштабністю,

складністю,  пріоритетністю,  стратегічною і перспективною спрямованістю,

найбільшим зв'язком із зовнішнім середовищем,  розмаїтістю прийнятих

рішень,  напруженим темпом.  Хоча менеджери вищої ланки в однакових

корпораціях можуть іменуватися по-різному  (перший віце-президент,

виконавчий директор,  голова ради директорів і т.п.),  виконувані ними

функції можуть бути аналогічними.

У загальному вигляді функції, відповідальність і особливості роботи для

вищого рівня можуть бути  сформульовані в такий спосіб:

Функції:

1. Стратегічне керування організацією.

2. Формування корпоративної культури.

3. Загальне керівництво організацією.

Менеджери вищої ланки безпосередньо відповідають за:

1. Конкурентні позиції організації.

2. Досягнення організацією своїх цілей.

3. Виплату дивідендів акціонерам.

Особливості роботи менеджерів вищої ланки:

1. Діяльність не має чіткого завершення.

2. Напружений і тривалий робочий день. 3. Спілкування з урядовими організаціями, постачальниками,

споживачами, банками й ін.

В обов'язки менеджерів середньої ланки входить розробка планів по

здійсненню загальних задач,  встановлених на вищому рівні керування,

координація роботи менеджерів нижчої ланки.  Середній рівень керування

містить у собі менеджерів підприємства, менеджерів відділів і служб, а також

інших підрозділів  (завідувач відділом,  начальник цеху,  директор філії,

керуючий по продукту,  регіонові,  проектові).  Характер роботи менеджера

середньої ланки визначається змістом роботи очолюваного їм підрозділу. У

ній переважає рішення тактичних задач, значне місце приділяється взаємодії

менеджерів середнього і нижнього рівня.  Керівник середньої ланки

проводить у життя політику вищого керівництва,  виконує його накази,

розпорядження;  представляє інтереси очолюваного колективу перед

вищестоящими керівниками,  вносить пропозиції по поліпшенню його

діяльності,  а також організації в цілому,  по поліпшенню умов праці

колективу; направляє, координує і контролює діяльність менеджерів нижчого

рівня.

Функції менеджерів середнього рівня:

1. Координація і контроль роботи менеджерів нижньої ланки.

2. Розробка виробничих програм і планів.

3. Підготовка інформації для прийняття рішень вищими

менеджерами.

4. Забезпечення зв'язку між вищими і нижніми менеджерами.

Менеджери середньої ланки безпосередньо відповідають за

ефективність використання ресурсів відповідного підрозділу.

Особливості роботи менеджерів середньої ланки:

1. Значні розходження для різних організацій.

2. Участь у прийнятті рішень вищими менеджерами.

3. Робота з документами.

4. Проведення бесід зі співробітниками і клієнтами. 5. Участь у засіданнях.

6. Усне спілкування.

На нижчому рівні управлінської ієрархії зосереджені менеджери

нижньої ланки або лінійні менеджери.  Вони відповідають за виконання

виробничих завдань,  за безпосереднє використання виділених ресурсів,

контролюють роботу виконавців і запроваджують у життя плани, розроблені

на більш високому рівні керування.  Цей рівень поєднує наступні посади:

цеховий майстер, майстер ділянки, керівник групи і завідувачі підрозділами

конторського типу. Робота їх зв'язана з вирішенням переважно оперативних,

тактичних задач і характеризується розмаїтістю виконуваних дій,  частими

переходами від однієї задачі до іншої в зв'язку з розмаїтістю робіт,

виконуваних виконавцями,  постійним спілкуванням з безпосередніми

виробниками  (працівниками).  Керівник нижчого рівня проводить у життя

політику вищого керівництва організації,  виконує накази,  розпорядження

вищого і середнього керівництва;  представляє інтереси безпосередніх

працівників перед вищестоящими керівниками, вносить пропозиції по

поліпшенню діяльності очолюваного ним колективу,  умов праці підлеглих

(пропозиції можуть стосуватися і діяльності організації в цілому);  керує

безпосередньо працівниками.  Коротенько ці особливості можна

сформулювати так.

Функції менеджерів нижньої ланки:

1. Здійснення контролю виконання завдань.     

2.  Безпосереднє керівництво працівниками і співробітниками.   

3. Дотримання технологій і техніки безпеки. 

4. Інформування керівництва про виконання завдань.

Менеджери нижнього рівня безпосередньо відповідають за

використання виділених ресурсів: сировини, енергії, устаткування.

Особливості роботи менеджерів нижнього рівня:

1. Напруженість.

2. Різноманітність дій. 3. Часті перерви.

4. Перехід від одного завдання до іншого.

5. Короткий час для прийняття і реалізації рішень.

6. Багато спілкування з керівництвом і колегами.

Очевидно,  що менеджери різних рівнів повинні одержувати і

використовувати різну інформацію за обсягом і якістю,  тому спосіб її

використання для прийняття рішень буде також різним.

 %  Умовні позначення:

 100     1 - сам дослідник;

  75     2 - глава відділення;

  50     3 - директор досліджень;

  25     4 - комітет досліджень;

      5 - комітет віце-президента

 1  2  3 4 5

Рис.1.3.2. Ступінь поінформованості для прийняття рішень

Близько 60  років тому видатна глава дослідницької групи компанії

Истман Кодак С.Е.К.Минс писав: «Найкраще міг вирішити, які дослідження

необхідно робити,  сам дослідник; за ним найкраще міг це визначити глава

відділення, що знав усе про предмет і проведені роботи; потім ви залишаєте

область кращих людей і проходите по наростанню через гірші групи: першим

тут буде директор досліджень,  що буде помилятися більш ніж у половині

випадків;  потім комітет,  що буде не прав у більшості випадків;  і,  нарешті,

комітет віце-президента,  що не прав завжди.  Це положення наочне

ілюструється рис. 1.3.2.

Наведене положення можна поширити на будь-яку організацію.  Як

потрібно виконувати роботу найкраще знає  сам виконавець. Він знає методи,

знає устаткування, знає прийоми роботи і т.д. Однак організацію роботи, їївзаємозв'язок з іншими операціями, виконання цих операцій він знає значно

слабкіше,  а от значення продукції на ринку,  взаємозв'язок її з загальною

організацією виробництва, з нестатками всього співтовариства, з подальшим

розвитком він може не знати зовсім. Тут вже інформація і пізнання головного

менеджера є найбільшими. На рис. 1.3.2 суцільною лінією показаний ступінь

поінформованості  (рівня знань)  як виконувати роботу для різних груп

працюючих, а пунктирної – що і для чого потрібно робити для цих же груп.

Очевидно, що рівні й області знань і умінь для різних груп працюючих різні.

Ми вже говорили про вертикальний поділ праці,  де узагальнюючими

елементами координації і керування є менеджери різних рівнів.

Узагальнююча ієрархічна схема керування представлена на рис.1.3.3.

 

     ГМ

  

    М  М   М

   ЛМ  ЛМ  ЛМ  ЛМ  ЛМ  

 И  И  И  И  И  И  И  И  И  И  

    Рис.1.3.3. Ієрархічна схема керування

ГМ - головний менеджер або група вищої ланки;

  М - менеджери середньої ланки керування;

ЛМ - лінійні менеджери (нижньої ланки);

 И - виконавці

Як бачимо,  всі учасники виробничого процесу взаємозалежні.

Розроблена стратегія організації реалізується через весь ланцюжок

менеджерів,  при цьому здійснюється зворотний зв'язок від виконавців доменеджерів вищого рівня,  що дозволяє контролювати і коректувати всю

стратегію організації.

Питання для самоконтролю

1. Хто такий менеджер?

2. Чим визначається роль менеджерів в організації роботи?

3. Які існують ієрархічні рівні менеджерів?

4. Які функції, відповідальність і особливості роботи менеджерів вищого

рівня?

5. Які функції, відповідальність і особливості роботи менеджерів середнього

рівня?

6. Які функції, відповідальність і особливості роботи менеджерів нижнього

рівня (лінійних менеджерів)?

7. Чому ступінь інформованості менеджерів різних рівнів і виконавців різні,

і які ці розходження?

8. Що являє собою узагальнена структура (дерево) організації або

підприємства?