2.Механізм статистичних групувань.

Групування – це процес утворення однорідних груп на підставі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи (частини) за найістотнішими ознаками.

На підставі даних про сукупність підприємств можна зробити групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів, обсягом виробництва, чисельністю працівників тощо.

Ознаки, за якими здійснюється розподіл одиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками, або основою групування. Групувальну ознаку добирають на підставі наукового аналізу законів розвитку явищ і процесів, за ознаками яких утворюються різні групи.

Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовують у статистиці. Потреба в розробці класифікацій зумовлена різноманітністю атрибутивних ознак при вивченні багатьох явищ і процесів (класифікації витрат, основних фондів тощо), які створюють певні труднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їхніх ознак фіксується в певному системному вигляді. Вона править за своєрідний статистичний стандарт. З багатьох таких номенклатур як приклад можна навести кілька нині діючих класифікацій: виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу тощо.

Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дають змогу виявити об’єктивний стан речей, властивості досліджуваних явищ, здобути інформацію про розміри окремих груп, їх співвідношення в загальній сукупності та про зв’язки між досліджуваними показниками.

Найголовніші завдання, які вирішуються за допомогою статистичних групувань:

Ø поділ усієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення соціально-економічних типів явищ;

Ø вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;

Ø дослідження взаємозв’язку і залежності між ознаками суспільних явищ.

Відповідно до цих завдань виділяють такі види групувань: типологічні, структурні та аналітичні.

Типологічне групування призначене виділяти соціально-економічні типи явищ, визначати істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного групування зумовлена насамперед потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та подальшого одержання узагальнюючих статистичних показників. Типологічні групування застосовують при вивченні розподілу підприємств за формами власності та суспільного виробництва за економічним призначенням продукції, групування населення за суспільними групами тощо.

Одним з найважливіших і найскладніших питань типологічного групування є вибір групувальної ознаки чи ознак, суттєвих для формування типів. Це мають бути ознаки, що найповніше виражають сутність, якісні характеристики будь-якого типу явищ.

Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони цілком збігаються.

Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Цей вид групувань використовують для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, для вивчення складу сукупності та структурних зрушень, а також в разі вивчення підприємств за галузями виробництва, розміром основних виробничих фондів, рівнем механізації виробництва, кількістю працівників, обсягом продукції, для дослідження складу населення – за статтю, віком, національністю, освітою тощо.

Структурні групування, як і типологічні, можна здійснювати за атрибутивними і кількісними ознаками.

Групування за атрибутивною ознакою передбачає, що групи різняться між собою не розміром, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначають кількістю різновидів атрибутивної ознаки. Так, групування працівників за статтю припускає дві групи, а групування працівників за професіями – стільки груп, скільки є професій.

У разі структурних групувань на підставі кількісних ознак потрібно визначити оптимальну кількість груп та простежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища. Прикладом цього виду групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працівників.

Аналітичне групування допомагає виявити і вивчити зв’язок між показниками. Структурні групування є описовими, за їх допомогою не можна пояснити причини закономірностей та їхньої зміни в часі та просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими методами, поміж яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя та їхні ознаки щільно пов’язані між собою і залежать одне від одного. У підприємницькій діяльності трапляються різноманітні взаємозв’язки між ознаками, які можуть правити за причину або наслідок явища. З них можна виділити такі:

• фактор – кількісна ознака, а наслідок якісна (стаж роботи і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв’язків з постачальниками матеріальних ресурсів та їхньою якістю);

• фактор – якісна ознака, а результат – кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);

• фактор і результат – якісні ознаки (наприклад, категорії працівників та їхня освіта);

• фактор і результат – кількісні показники (наприклад, продуктивність праці і середня заробітна плата).

Характерна особливість аналітичних групувань – кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки.

Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.

Для проведення групування потрібно з багатьох ознак вибрати визначальні, тобто такі, що найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об’єкт, дають змогу вибрати його типові риси та властивості.

У разі вибору групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу. Всі ознаки, за якими можна здійснювати статистичні групування, класифікують таким чином.

q за формою вираження:

атрибутивні, які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта тощо);

кількісні (варіаційні), які набувають різне кількісне вираження у певних одиницях досліджуваної сукупності (кількість працівників, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів:

дискретні (перервні), що описуються цілими числами, без проміжних значень (наприклад, розряд працівників);

безперервні, які можуть набувати різного значення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими. Коли групування здійснюють за ознаками, що мають кількісний вираз, потрібно правильно визначити не лише кількість груп, а й інтервал групування;

q за характером коливаємості

альтернативні – коли одним одиницям властиві певні якісні параметри, а іншим – ні (наприклад, випущена продукція може бути якісною або неякісною);

варіаційні, які мають багато кількісних значень (наприклад, вартість основних виробничих фондів, чисельність працівників);

q за роллю ознаки у взаємозв’язку досліджуваних явищ:

факторні, що впливають на інші ознаки;

результативні, розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак.

Після визначення групувальної ознаки важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. Для цього треба визначити кількість утворюваних груп та розмір інтервалу. Ці два моменти взаємопов’язані: чим менший інтервал, тим більша кількість груп і навпаки.

Кількість груп здебільшого залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Часто атрибутивні групувальні ознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сімей – за кількістю їхніх членів).

Інтервали груп використовують лише в разі значного коливання дискретної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки (наприклад, розмір середньої заробітної плати, основних виробничих фондів тощо).

Залежно від ступеня коливності групувальної ознаки, характеру розподілу статистичної сукупності застосовують рівні або нерівні інтервали.

Значення інтервалу в разі групування із застосуванням рівних інтервалів визначають за формулою

і = (Хmax – Хmin)/n

де Хmax min– відповідно максимальне і мінімальне значення ознаки;

n – кількість груп.

У практиці економічної роботи здебільшого застосовують групування з нерівними інтервалами, прогресивно зростаючими або спадаючими. Така необхідність виникає в тих випадках, коли коливніть ознаки має нерівномірний характер і у великих межах. Наприклад, рівнозначний інтервал за обсягом виробництва для малих, середніх і великих підприємств є недоречним, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невеликих сумах є вирішальною для малих підприємств, тоді як для великих – неістотна.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (з однією межею – верхньою або нижньою) і закритими (що мають верхню і нижню межі). Потреба у відкритих інтервалах зумовлена високою коливальністю досліджуваної ознаки, розкиданістю її значень.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49  Наверх ↑