ТЕМА 14. СТАТИСТИКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ

ПИТАННЯ ТЕМИ ТА ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

1. Склад основних фондів промисловості, їх види та оцінка.

2. Баланси основних фондів і показники їх руху

3. Статистична характеристика використання основних фондів

Основні терміни теми: відновна вартість, відновна вартість без зносу (залишкова вартість), коефіцієнт вибуття основних фондів ,коефіцієнт зносу основних фондів, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт придатності основних засобів, ліквідаційна вартість, первісна вартість основних фондів, фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ТЕМИ

1. Склад основних фондів промисловості, їх види та оцінка

До складу основних фондів підприємств входять виробничі основні фонди і невиробничі основні фонди. До промислово-виробничих основних фондів відносяться засоби праці, що беруть участь у процесі створення відповідної продукції і переносять на неї свою вартість.

Не виробничими основними фондами підприємств є засоби праці, що застосовують у підрозділах, що не відносяться за родом своєї діяльності до промисловості (медпункти, гуртожитки, клуби тощо).Невиробничі основні засоби використовують для задоволення культурно-побутових нестатків працівників підприємств.

З 1971 р., у практику обліку і статистики введений типова видова класифікація основних фондів народного господарства, що стосовно до промисловості включають:

I. Будинки - будівельні об'єкти, що забезпечують нормальні умови праці і виконання окремих функцій виробництва (виробничі корпуси заводів і фабрик, складські приміщення, депо і т.п.)

II. Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, що виконують технічні функції, необхідні для здійснення виробничого процесу (шахти, нафтові і газові свердловини, естакади тощо.)

III. Передавальні пристрої - комунікації, за допомогою яких здійснюється передача різних видів енергії, а також рідких і газоподібних речовин (електромережі, тепломережі, паропроводи і т.д.)

IV. Машини й устаткування, що включають у свій склад наступні засоби праці:

1. силові машини й устаткування – засоби праці, що перетворюють один вид енергії в іншій;

2. робочі машини й устаткування - знаряддя праці, що безпосередньо впливають на предмет праці, беруть участь у технологічному процесі виробництва продукції;

3. вимірювальні і регулюючі прилади, пристрої і лабораторне устаткування - устаткування для виміру параметрів і регулювання процесів виробництва, що мають самостійне значення і не є складовою частиною машин;

4. обчислювальна техніка - пристрої, застосовувані для виконання обчислювальних робіт (ЕОМ, комп'ютери, табулятори, перфоратори).

V. Транспортні засоби - технічні засоби для переміщення вантажів і людей (автомобілі, вагони, електрокари і т.д.).

VI. Інструменти загального призначення (зубила, молотки).

VII. Виробничий інвентар і приналежності, що служать для охорони праці, полегшення виробничих операцій і для збереження матеріалів (групові огородження машин, верстати, чани, бочки й ін.).

VIII. Господарський інвентар - предмети організації конторської праці і господарський інвентар (меблі, друкарські машинки і т.п.).

IX. Інші основні фонди - технічні бібліотеки й інші об'єкти, що не ввійшли в жодну з перерахованих груп.

При вивченні складу основних фондів часто використовується укрупнене їхнє угруповування по функціональній ролі тих чи інших засобів праці у виробничому процесі. За цією ознакою виділяють активну і пасивну частини промислово-виробничих основних фондів. До активних основних фондів відносять робочі і силові машини й устаткування. На практиці до активної частини відносять засоби праці в будь-якій формі, що впливають на предмет праці чи контролюють процес виробництва. До пасивної частини основних фондів відносять засоби праці, що забезпечують нормальні умови процесу виробництва.

Для обліку основних фондів у грошовому вираженні застосовують різні способи їхньої оцінки.

За часом, до якого відноситься оцінка, розрізняють два її види:

o первісну вартість, тобто вартість об'єкта основних фондів в умовах виробництва того часу, коли він був виготовлений;

o   відновна вартість, тобто вартість відтворення кожного об'єкта основних фондів у сучасних умовах.

В залежності від стану основних фондів розрізняють також два види їхньої оцінки: по повній вартості, тобто по вартості нового об'єкта і по вартості кожного об'єкта, ще не перенесеної на продукт (залишкова вартість).

Можливі чотири варіанти оцінки основних фондів, що і застосовуються в практиці обліку і статистики.

Повна первісна вартість визначається фактичною сумою, сплаченої за кожен даний об'єкт при його будівництві чи придбанні, включаючи витрати, зв'язані з доставкою й установкою, а також додаткові витрати на модернізацію засобів праці в процесі їх експлуатації. По цій оцінці основні фонди зараховують на баланс основної діяльності підприємства. для зіставлень, тобто за однаковою ціною основних фондів може ховатися розрізняють обсяг фізичних величин цих фондів.

Первісна вартість з врахуванням зносу (залишкова первісна) відповідає первісній вартості кожного об'єкта на даний момент за винятком суми зносу, що утворилася до цього моменту. Повна відновна вартість визначається витратами, що необхідні для придбання даного об'єкта, включаючи витрати на доставку й установку в цінах і умовах того періоду, коли роблять переоцінку.

Відновна вартість з врахуванням зносу(залишкова відновна) відповідає тій сумі, на яку може бути оцінений кожен об'єкт у сучасних умовах відтворення з врахуванням його фактичної зношеності на момент переоцінки основних фондів. Відновну вартість визначають при проведенні інвентаризації і переоцінки основних фондів.

4.  Баланси основни 4wsmvmhbhgх фондів і показники їх руху

Для характеристики зміни обсягу і руху основних фондів, їх відтворення (як правило, за рік) будують баланси основних фондів по окремих підприємствах (об'єднаннях, галузях, регіонах і народному господарству в цілому).

В статистичній практиці широко застосовують міжгалузеві баланси основних фондів. У підметі таблиць таких балансів наведені види основних фондів, у присудку - галузі, в яких вини функціонують. Дані таких балансів дають змогу охарактеризувати склад і структуру основних фондів, обчислити показники прямої і повної фондоемності продукції тощо.

На підставі даних балансу основних фондів вивчають їх динаміку, розраховують показники оновлення і вибуття.

Баланс основних фондів може бути побудований за повною первісною І залишково первісною вартістю.

В основу балансу основних фондів за повною вартістю покладено таку рівність

 ,

де — основні фонди за повною вартістю відповідно на початок і кінець року; Н — надходження основних фондів за первісною вартістю протягом року; В —вибуття основних фондів за первісною вартістю.

Баланс основних фондів за повною вартістю відображують в річному звіті підприємства. Будують баланси всіх основних фондів, у тому числі виробничих основних фондів основного виду діяльності. Окремо будують баланси основних засобів для охорони навколишнього середовища, машин і устаткування, виробничих основних фондів інших галузей і невиробничих основних фондів

Дані балансу основних фондів за повною вартістю дозволяють обчислити частку нових введених в дію основних фондів в загальному обсязі їх надходження і ліквідованих в загальному обсязі вибуття засобів праці. Такі показники можуть бути розраховані за видами основних фондів і проаналізовані в динаміці.

При побудові балансу основних фондів за залишковою вартістю поряд з їх наявністю і рухом, які обчислюють за залишковою вартістю , вартість засобів праці зменшується на суму нарахованої амортизації . Взаємозв'язок показників цього балансу такий:

 

Тобто залишкова вартість основних фондів на кінець звітного періоду дорівнює залишковій вартості на початок періоду плюс залишкова вартість введених основних фондів мінус залишкова вартість основних фондів, що вибули, і мінус сума амортизації за звітний період.

Для визначення залишкової вартості треба знати суму зносу основних фондів, її визначають за даними бухгалтерського обліку підприємств.

Баланс основних фондів за залишковою вартістю дає змогу простежити за зміною обсягу ще не перенесеної на продукт вартості засобів праці і визначити її на кінець звітного періоду. Залишкова вартість основних фондів підприємства на кінець року відображується в звіті підприємства .

Як уже зазначалося, на балансах підприємств основні фонди відображають у змішаній оцінці, тобто в окремі періоди одні і ті самі види основних фондів оцінюються за різними цінами. При вивчені динаміки основних фондів необхідно визначити їх обсяг у порівнянних цінах. З цією метою використовують індекси цін, розраховані окремо па продукцію будівництва (будівлі, споруди) і продукцію промисловості.

Для характеристики руху основних фондів використовують показники надходження, оновлення і вибуття, які виступають узагальнюючою характеристикою інтенсивності цього процесу.

Загальний коефіцієнт надходження розраховують як відношення повної вартості основних фондів, що надійшли в звітному періоді на підприємство Н, до повної вартості засобів праці на кінець періоду

 

Загальний коефіцієнт надходження основних фондів може бути поділений на часткові залежно від джерел надходження (коефіцієнт надходження нових основних фондів і коефіцієнт інших надходжень), Особливе значений надається надходженню нових основних фондів. Коефіцієнт, який у цьому випадку розраховують, називають коефіцієнтом оновлення - Він характеризує частку нових основних фондів (введених в дію або повністю реконструйованих) в загальному обсязі основних фондів на кінець року

Загальний коефіцієнт вибуття основних фондів визначається за формулою:

 .

де В – вибуття основних фондів за первісною вартістю;

 - основні фонди за повною вартістю на початок року.

Він може бути поділений на часткові коефіцієнти залежно від причин вибуття. Найбільше значення надається коефіцієнту вибуття основних фондів від ветхості і зносу, тобто зношених .

Окремі види основних фондів мають різну інтенсивність руху. Так, наприклад, машини й устаткування як зношуються, так і вибувають набагато скоріше, ніж будівлі. Тому показники надходжень і вибуття доцільно обчислювати за видами основних фондів. Дані статистичної звітності дають змогу обчислити ці коефіцієнти окремо по машинах і устаткуванню.