4 Механічний рух населення та його статистичні показники

Механічний рух — це переміщення людей через кордони регіону, яке пов'язано зі зміною їх місця проживання. Проте механічний рух або міграція має глибші наслідки, ніж просто скорочення чи збільшення чисельності населення. У результаті переміщення змінюється також і структура населення на території як прибуття, так і вибуття мігрантів.

Розрізняють кілька видів міграції залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів. Внутрішня міграція — міграційні потоки не перетинають кордонів держави, а лише здійснюються в її окремих регіонах або між ними. Ця міграція поділяється на внутрішньорегіональну (у межах області. Автономної Республіки Крим) та міжрегіональну (переміщення з області в область). Зовнішня міграція (міждержавна) — міграційні потоки перетинають державні кордони. Після порушення цілісності колишнього СРСР з'явилися нові групи регіонів зовнішньої міграції, а саме: країни близького зарубіжжя (країни СНД та Балтії) і країни далекого зарубіжжя. Кожний із зазначених видів міграції розподіляється на короткострокову та довгострокову. Джерелом інформації про механічний рух населення є дані поточного обліку. Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого — сукупності мігрантів. Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Валова міграція (ВМ) є сумою чисельності прибулих (П) та вибулих (В) і характеризує обсяг міграційних потоків за рік:

 

Сальдо міграції характеризує зміну чисельності населення країни за рахунок механічного руху:

 

 Подається статево-вікова структура сальдо міграції. На підставі відповідних групувань визначають відносні показники — частка прибулих (вибулих) у валовій міграції; частка вікової групи чи контингенту в сукупності прибулих або вибулих;

частка окремої статі в сукупностях мігрантів; частка еміграційних потоків у певну країну або групу країн (країни Балтії, СНД, країни Європи, Америки, Азії, Африки та ін.).

Окремо визначаються показники інтенсивності міграційних процесів, що подаються в промілле.

Загальні коефіцієнти міграції обчислюють щодо всього населення. Це коефіцієнти: прибуття і вибуття; рухомості (валової міграції) та механічного приросту.

Коефіцієнти прибуття і вибуття подаються відповідно в такому вигляді:

 .

Коефіцієнт рухомості (валової міграції) запишеться так:

 

Коефіцієнт механічного приросту чисельності населення (%о пункти) характеризує його інтенсивність і визначається так:

 

1. Показники статистики трудових ресурсів.

Трудові ресурси є частиною населення, тому практично весь статистичний інструментарій демографічної статистики може бути застосований і при вивченні трудових ресурсів. При цьому використовують і деякі специфічні показники.

Найважливішим питанням є використання трудових ресурсів, тобто їх зайнятість. Якщо порівняти чисельність зайнятих з усім населенням, можна дістати коефіцієнт зайнятості населення, якщо порівняння проводять з трудовими ресурсами — коефіцієнт використання потенційних трудових ресурсів, оскільки не всі трудові ресурси можуть бути зайняті. Ті, що вчаться з відривом від виробництва, військовослужбовці, зайняті вихованням дітей, в підсобному і особистому домашньому господарстві зменшують реальну чисельність тих, що можуть бути зайняті в суспільному господарстві. Тому фактичну чисельність зайнятих необхідно порівнювати із цією реальною величиною ресурсів.

Окремо розраховують показники зайнятості трудових ресурсів в працездатному віці (в тому числі по окремих статевих, вікових, статево-вікових групах), показники зайнятості пенсіонерів та осіб пенсійного віку.

Важливе значення має з'ясування співвідношень окремих груп, з точки зору їх трудових можливостей, серед населення. Так, з'ясовується ступінь працездатності всього населення (трудові ресурси ділять на все населення), ступінь працездатності населення працездатного віку (працездатні в працездатному віці порівнюються з чисельністю всіх осіб в працездатному віці).

Широке розповсюдження в статистичному аналізі мають коефіцієнти демографічного навантаження працездатного населення непрацездатним. Вони відповідають на питання, скільки непрацездатних (в тому числі дітей і старих) припадає на кожну тисячу осіб в працездатному віці. Підсумок показників навантаження дітьми і окремо старими дає загальний показник навантаження непрацездатними осіб у працездатному віці.

Потенційні можливості трудових ресурсів залежать не тільки від їх чисельності, а й від складу за багатьма ознаками (статтю, віком, заняттями та ін.). Так, знання про частку жінок, які входять до складу зайнятих, може сприяти підвищенню їх трудової активності у разі поліпшення соціальних умов. Вивчення вікової структури та її динаміки відіб'є процеси старіння чи омолодіння трудового колективу, дає можливість своєчасно прийняти заходи для забезпечення підприємства раціональним співвідношенням молодих і досвідчених кадрів. Групування трудових ресурсів за фахом дозволяє визначити дефіцитні і надлишкові спеціальності для підприємства або району і своєчасно прийняти заходи щодо корекції підготовки відповідних кадрів у навчальних закладах.

У статистиці трудових ресурсів визначають забезпеченість країни і районів робочою силою, з мстою прийняття заходів з'ясовують, трудозабезпеченим, дефіцитних, переважно дефіцитним чи збитковим є той чи інший район.

При визначенні чисельності трудових ресурсів на перспективу найбільш широко використовують методи демографічної статистики. Так, якщо величину загальної перспективної чисельності населення помножити на частку населення працездатного віку в загальній чисельності населення, можна з'ясувати, якою буде чисельність населення в працездатному віці в періоді, що прогнозується. Помноживши її на частку працездатних у працездатному віці, дістають чисельність працездатного населення у працездатному віці. Множення показника, який одержали, на частку зайнятих в сукупності працездатних дає абсолютну величину зайнятих у працездатному віці на період, що прогнозується. Всю систему перспективного розрахунку можна показати так:

загальна чисельність населення, що прогнозується

 ,

де - чисельність населення в базовому році;

 коефіцієнт загального приросту населення;

n- кількість років в прогнозному періоді.

Чисельність зайнятих у працездатному віці на ту саму прогнозну дату

 

де частка населення працездатного віку.

Чисельність працездатних в працездатному віці:

 ,

де - частка працездатних в працездатному віці

Чисельність зайнятих у працездатному віці на ту саму прогнозну дату

 

де -частка зайнятих в сукупності працездатних.

Величини приймають на рівні періодів, що передують розрахунковому, за умови їх достатньої сталості або з поправкою на тенденції в їх зміні.

Після проведення поетапного розрахунку за наведеною формулою можна визначити також загальну чисельність населення в непрацездатному віці , чисельність непрацездатних у працездатному віці чисельність незайнятих в населенні працездатного віку і чисельність незайнятих в працездатному населенні працездатного віку

Чисельність контингенту населення працездатного віку по однорічних віко'вих інтервалах визначається методом вікового пересування з використанням імовірностей дожиття до наступного віку і з поправкою на величину сальдо міграції, що очікується в кожному однорічному віковому інтервалі.

При міжнародних зіставленнях трудових ресурсів слід мати на увазі, що в міжнародній статистиці все населення, за методологією ООН, поділяють на доробоче (О—14 років), робоче (15—64 роки) і післяробоче (65 років і більше). При цьому по окремих країнах межі цих інтервалів можуть розрізнятися: нижня межа робочого віку коливається від 14 років в ФРН, Австрії, Швеції, Італії;15 років—у Франції, Англії, Японії; 16 років — у США; до 18 років — в Данії, а верхня — від 60 років в Англії, Данії, Греції до 67 років в Швеції і 70 років у Норвегії. Для загальної характеристики трудових ресурсів в міжнародній статистиці широко використовують поняття економічно активного населення, до якого, за рекомендаціями ООН, відносяться підприємці, особи, які ведуть власне господарство, ті, що працюють по найму, члени сімей, які працюють в своєму господарстві не менше як Уз робочого тижня без винагороди за це, і ті, хто втратив або залишив попередню роботу і на даний момент ще не знайшов нової. При цьому до економічно активних в США відносять і тих, хто вперше шукає роботу, сезонників, тих, хто зайнятий неповний тиждень, військовослужбовців, осіб, які перебувають в установах «закритого типу», тобто в психіатричних лікарнях, в'язницях, а також тих, хто живе на збереження. В той же час у ряді інших країн, наприклад, в Англії, згадані категорії до економічно активного населення не відносяться. У всіх капіталістичних країнах економічно активними не вважають пенсіонерів і тих, хто перебуває у працездатному віці, але не працює (утриманців), а також студентів та учнів.

Чисельність зайнятих і безробітних в розвинутих країнах дістають з матеріалів переписів населення і даних вибіркових обстежень, які регулярно проводяться, а також за даними профспілкових і страхових організацій. До зайнятих належать особи, які здійснюють діяльність за винагороду. Сюди потрапляють і члени родини, які допомагають на фермах 1 в дрібних приватних промислових І торгових організаціях, ті, що працюють без оплати своєї праці (якщо вони працюють не менш як '/з нормального робочого тижня), але не враховують членів сімей, які допомагають у періоди найбільшого навантаження на сільськогосподарських фермах, а також зайнятих на поденних і акордних роботах у сільському господарстві.

Широко відомі численні спроби офіційної статистики багатьох країн зменшити чисельність безробітних. У разі потреби зіставлення числа зайнятих в окремих галузях або на підприємствах нашої країни і США, що порівнюються, треба мати на увазі, що на американських промислових підприємствах до складу промислового персоналу включають робітників медичних пунктів, кафетеріїв та інших непромислових підрозділів. Відмінність від нашої методології полягає в тому, що при визначенні середньорічної чисельності робітників на підприємстві виключають тих, хто перебував у відпустці, відсутніх1 у зв'язку з вагітністю 1 пологами. При визначенні середньооблікової чисельності робітників у нашій країні ці категорії не виключають.

Ці і подібні моменти потребують певного коригування вихідних показників при міжнародних зіставленнях.