166.Вплив припущення про безперервність або значних сумнівів щодо безперервності на аудиторський висновок.

Важливим завданням при підбитті підсумків аудиторської пе­ревірки є оцінювання можливості подальшого функціонування підприємства. Кон-цепція постійної діяльності підприємства за­кладена в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фі­нансову звітність в Україні» та у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», у яких зазначено один із основних прин­ципів ведення бухгалтерського обліку і підготовки фінансової звітності — принцип безперервності діяльності (оцінювання ак­тивів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи із при­пущення, що його діяльність триватиме далі).

Існує Міжнародний стандарт аудиту 570 «Безперервність», у якому пояснюється доречність припущень про безперервність ді­яльності підпри-ємства, яке перевіряється, наводяться ознаки, що свідчать про можливість припинення функціону-вання суб'єкта гос­подарювання, аудиторські докази, які можуть стати підтвердженням цього, а також пояснюється, як оцінка аудитором постійності діяль­ності підприємства-клієнта впливає на його висновок щодо всієї фі­нансової звітності.

Згідно з пп. 26—29 МСА 570 у разі виявлення умов чи обста­вин, які можуть стати підставою для значних сумнівів щодо здат­ності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, аудитор повинен:

а)здійснити огляд планів управлінь-кого персоналу щодо майбутніх дій на підставі його оцінки припущення про безперервність діяльності підприємства;б)зібрати через проведення необхід-них процедур достатні та відповідні аудиторські докази для підтвердження або спростування існування суттєвої невизначеності, у тому числі розглянути вплив будь-яких планів управлінського персоналу та інших пом'якшувальних факторів;

в) попросити управлінський персонал надати письмові пояс­нення стосовно його планів на майбутнє.

Безперервності діяльності впливає на вид аудиторського висновку. Якщо виявлено суттєву невизначеність при відповідному застосуванні припущення про безперервність дія­льності під-приємства, то аудитор розглядає:а)чи відображають фінансові звіти відповідно події або обставини, які породжують значні сумніви в здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, та чи відображають вони плани управлінського персоналу стосовно цих подій або обставин;б)чи вони чітко зазначають суттєву невизначеність, пов'язану з подіями або обста-винами, які можуть стати підставою для значних сумнівів щодо здатності суб'єкта господарювання продовжу­вати свою діяльність на безперервній основі, а отже, суб'єкт гос­подарювання може виявитись нездатним реалізувати свої активи та виконати свої зобов'язання у процесі звичайної діяльності.Якщо у фінансових звітах здійснено відповідне розкриття ін­формації, аудитор повинен висловити безумовно-позитивну думку, але при цьому модифікувати аудиторський висновок, включивши до нього пояснювальний параграф, у якому зазначається існуван­ня суттєвої невизна-ченості стосовно подій чи обставин, що мо­жуть стати підставою для значних сумнівів у здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, і який привертає увагу до приміток у фінансових звітах, що розкривають інформацію щодо питань, зазначених вище.У надзвичайних випадках (наприклад, у ситуацій коли існує бага­то суттєвих невизна-ченостей, які мають важливе значення для фінан­сових звітів), аудитор може розглянути доцільність відмови від вислов­лення думки замість того, щоб додавати пояснювальний параграф.;Якщо інфор-мація не була відповідно розкрита у фінансових зві­тах, аудитор повинен висловити умовно-позитивну або негативну думку, відповідно до МСА 700 «Аудиторський висновок про фінан­сову звітність» (параграфи 45—46). У висновку треба зробити кон­кретне посилання на наявність суттєвої невизначеності, яка може призвести до значних сумнівів щодо здатності суб'єкта господарю­вання продовжувати свою діяльність на безперервній основі

Якщо аудитор вважає, що суб'єкт господарювання, фінансові зві­ти якого були підготовлені на основі припущення про безперервність діяльності підприємства, не зможе продовжувати своєї діяльності на безперервній основі, то він повинен висловити негативну думку.

167.Відповідальність аудитора за повідомлення інформації найвищому управлінському персоналові.

Згідно МСА 260 "Повідомлення інформації з питань аудиту найвищому управлінському персоналові" аудитор повинен повідомляти інформацію з питань аудиту, яку виявлено під час аудиторської перевірки фінансових звітів і яка має значення для управління, найвищому управлінському персоналові суб'єкта господарювання.Аудитору слід встановити осіб, що належать до найвищого управлінського персоналу, яким слід повідомляти інформацію з питань аудиту, що має значення для управління.

Ефективність повідомлення інформації підвищу-ється за допомогою налагодження конструктивних робочих взаємовідносин між аудитором та найвищим управлінським персоналом. Ці взаємо-відносини розвиваються за умови збереження професійної незалежності й об'єктивності. Аудитор повинен розглянути інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління й одержана під час аудиту фінансових звітів, і повідомити про неї вищий управлінський персонал. Аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал щодо невідкоригованих викривлень, зібраних аудитором під час аудиту, які були визначені управлінським персоналом як несуттєві як поодинці, так і всі разом для фінансових звітів, взятих в цілому. Повідомляючи інформацію найвищому управлінському персоналові, аудитор повинен інформувати найвищий управлінський персонал про те, що: - інформація з питань аудиту, що її повідомляє аудитор, включає тільки ту інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління, й на яку він звернув увагу в результаті проведення аудиторської перевірки; - аудиторська перевірка фінансової звітності не призначена для виявлення всієї інформації з питань аудиту, яка може цікавити найвищий управлінський персонал. Отже, в процесі аудиту зазвичай виявляється не вся така інформація.

Аудитор повинен вчасно повідомляти інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління. Це дає можливість особам, що відповідають за управління, вжити відповідних заходів.

Для того, щоб домогтися своєчасного повідомлення інформації, аудитор обговорює з особами, які відповідають за управління, порядок і терміни повідомлення інформації. Іноді в зв'язку з характером інформації з питань аудиту аудитор може повідомити про неї раніше, ніж це було попередньо погоджено.

Аудитор може повідомляти інформацію найвищому управлінському персоналу усно або письмо. На рішення аудитора про те, повідомляти інформацію усно чи письмово, впливають такі фактори: -розмір, операційна структура, організаційно-правова форма суб'єкта господарювання і процес повідомлення інформації на суб'єкті господарювання, де проводиться аудиторська перевірка; - характер, чутливість і важливість інформації з питань аудиту, яка має значення для управління; - домовленості щодо регулярних зустрічей або звітування про інформацію з питань аудиту, яка має значення для управління; - обсяг постійних контактів та кон-такти, що їх підтримує аудитор з найвищим управлінським персоналом.

Аудитор розглядає, чи може повідомлена раніше інформація з питань аудиту, яка має значення для управління, вплинути на фінансові звіти поточного року. Аудитор розглядає, чи має ця інформація, як і раніше, значення для управління, і чи треба знову повідомляти про неї найвищий управлінський персонал.Вимоги національних професійних бух- галтерських організацій, законодавчі або норма-тивні акти можуть установлювати обов'язки щодо конфіденційності, які обмежують інформацію, що повідомляється аудитором з питань аудиту, яка має значення для управління. Аудитор звертається до таких вимог, законів і нормативних актів перш, ніж повідомляти інформацію особам, які відповідають за управління. Іноді потенційні конфлікти між етичними і правовими зобов'язаннями аудитора щодо конфіденційності та звітності можуть мати складний характер. У цих випадках аудитор може звернутися до юриста за консультацією.

Вимогами національних професійних бухгал-терських організацій, законодавчими або нормати-ними актами можуть установлюватися зобов'язання аудитора щодо повідомлення інформації з питань аудиту, яка стосується управління. Ці додаткові вимоги про повідомлення інформації не охоплені цим МСА, однак вони можуть впливати на зміст, форму і терміни подання інформації найвищому управлінському персоналові.