34.Внутрішньо-фірмові нормативи аудиту.

Важлива роль належить і внутрішньофірмовим стандартам аудиту, що розробляються та затверджуються конкретною аудиторською фірмою і потребують дотримання працівниками аудиторської фірми.

Внутрішньофірмові стандарти аудиту — це сукупність способів, принципів, методів та прийомів, що розробляються та використовуються аудиторською фірмою для надання аудиторських послуг, та порядок документального оформлення результатів перевірки.

Ще одним з основних напрямів підвищення якості аудиту є розробка внутрішньо-фірмових методик аудиту, робочої документації тощо, оформлення у вигляді внутрішньо-фірмових стандартів .Крім норм і нормативів аудиту, аудиторські фірми можуть створювати власні внутрішньо фірмові аудиторські стандарти. Ці стандарти не повинні заперечувати норм і нормативів аудиту, а лише їх доповнювати, конкретизувати, уточнювати внутрішньо фірмові аудиторські стандарти мають бити апробовані в процесі аудиторської діяльності, щоб не доводилося їх потім часто змінювати.Такі стандарти є індивідуальними для кожної аудиторської фірми і розробляються з метою вдосконалення організації праці аудиторів, контролю за виконанням проведених процедур, підвищення якості надання аудиторських послуг та репутації діяльності аудиторської фірми.

35.Особливості законодавчого регулювання аудиту у зарубіжних країнах.

. Законодавство зарубіжних країн у більшості випадків вимагає підтвердження бухгалтерських звітів компаній незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами). Директива Європейського співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам — членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки малих і середніх фірм.
Розглянемо особливості організації проведення аудиту в деяких країнах Європи та США.
Франція. Питання, пов'язані з аудитом, регулює Міністерство юстиції. Основним законодавчим актом, який вимагає проведення аудиту звітності всіх компаній із обмеженою відповідальністю і повних товариств, є Закон про промислово-торговельні компанії 1966 р. Аудитора у Франції називають комісаром з рахунків, він призначається власниками підприємства (акціонерами) строком на шість років для проведення аудиту. Термін роботи аудитора з підприємством-клієнтом може бути продовжено ще на один термін. Якщо розмір статутного капіталу компанії перевищує 500 тис. франків або вона зареєстрована на фондовій біржі, акціонери обирають двох аудиторів. Аудиторська перевірка товариств з обмеженою відповідальністю і простих товариств здійснюється лише у тому разі, якщо їх розмір перевищує встановлену величину.
У Франції існує такий поділ на малі, середні і великі компанії: 1. Малими вважаються компанії, які протягом двох фінансових років підряд не перевищували два з трьох зазначених показників:
а) загальна сума активів — 1 500 000 французьких франків; б) чистий оборот — 3 000 000 французьких франків; в) середня кількість працюючих — 10 осіб.
2. До середніх належать компанії, які, не потрапляючи в категорію малих, протягом двох фінансових років підряд не перевищували два із трьох таких показників:а) загальна сума активів — 10 000 000 французьких франків; б) чистий оборот — 20 000 000 французьких франків; в) середня кількість працюючих — 50 осіб.
3. До великих належать компанії, які протягом двох років підряд перевищували два із трьох показників, передбачених для середніх компаній.Крім цього, проведення аудиту у Франції є обов'язковим для:1)фінансових організацій;2) страхових ком-паній;3) сільськогосподарських кооперативів; 4) інвестиційних фондів;5) спортивних організацій.

Німеччина. Починаючи з 1931 р. згідно з чинним законодав-і ством усі компанії з обмеженою відповідальністю, а також всі| інші середні та великі компанії зобов'язані проводити щорічний аудит.
Компанії відносять до середніх та великих, якщо вони перевищують два з таких трьох критеріїв:
1) загальна сума активів — 3,9 млн німецьких марок;2) обсяг продажу — 8 млн німецьких марок;
3) середня кількість працюючих — 50 осіб.
Регулює аудиторську діяльність в Німеччині міністерство, економіки. Великобританія. На відміну від інших країн ЄС, усі компанії Великобританії без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. Основним законодавчим актом, який вима-1 гає проведення аудиту у Великобританії, є Акт про компанії 1985 р.1 Аудитор призначається власниками компанії.
Сполучені Штати Америки. Це країна, в якій теорія і практика аудиту розвивається в багатьох напрямках, має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. Це, у свою чергу, сформувало чотири основні типи аудиторів у США:
1. Аудитори головної служби обліку, які працюють у позавідомчій службі законодавчої гілки федерального уряду. Основна функція таких аудиторів — виконувати аудиторські функції для Конгресу.
2. Податкові інспектори проводять аудит декларацій платників податків з метою визначення відповідності їх законам прооподаткування (ці перевірки можна розглядати як аудит на відповідність).
3. Внутрішньогосподарські аудитори. Цих аудиторів запрошують приватні компанії для аудиту діяльності своїх адміністрацій. Обов'язки внутрішньогосподарських аудиторів ви-;начаються залежно від того, хто є їх наймачем, і мети пепевірки.
4. Присяжні бухгалтери (незалежні аудитори), основним обов'язком яких є перевірка річної звітності компаній, які оприлюднюють свої звіти, а також аудит у більшості інших великих і середніх компаній та некомерційних організацій.
Міжнародною професійною організацією бухгалтерів і аудиторів є Міжнародна федерація бухгалтерів і аудиторів, в яку входить понад 100 держав світу.
На підставі вивчення досвіду роботи провідних міжнародних аудиторських фірм наводимо приблизну структуру аудиторської фірми.