3.Користувачі аудиторської дія-ті( внутр.і зовн.)

До користувачів аудиторської інформації належать як зовнішні так і внутрішні користувачі.

До внутрішніх належать: Внутрішні. 1) Існуючі акціонери (якщо АТ)- Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу. Придбання, продаж та володіння цінними паперами;2) Керівництво підприємства, керівники підрозділів.- Регулювання діяльністю підприємства;3) Працівники підприємства- Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання перед працівниками та їх забезпечення. Також сюди відносять менеджерів різних рівнів управління. До зовнішніх належать:1) Потенційні інвестори - Оцінка здатності підприємства отримувати прибутки та доцільності вкладання коштів в розвиток;2) Банки та інші кредитори - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання щодо кредиторів;3) Замовники, покупці, клієнти - Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання.; 4)Органи державного управління - Своєчасність і повнота сплати податків.Також сюди належать профсоюзи та широка громадськість.

4.Обов’язкове проведення аудиту.( до яких СГ застосовується)

Випадки обов’язкового проведення аудиту проводяться відповідно до ст.. 8 Закону України «Про аудиторську діяльність»:

1) Для підстав достовірної звітності відкритого акціонерного товариства, підприємств емітентів облігацій, всіх недержавних установ та інших підприємств, звітність яких підлягає обов’язковому оприлюднені за виключенням державних підприємств; підприємства, акції яких продаються на фондовій біржі.

2)Підприємств в яких повинно перев.. фін. стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, дочірні товариства та фінансові посередники, відкриті акціонерні товариства (крім фізичних осіб), страхових компаній;

3)Емітентів ЦП при отримані ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку ЦП.

5.Хар-ка аудиторського висновку.

Аудиторські фірми та аудитори у процесі своєї діяльності виконують аудит (перевірку i підтвердження фінансової звітності) та надають аудиторські послуги (консультації, підготовку звітів та іншої інформації для керівництва, аналітичні огляди тощо). Законодавство вимагає складання аудиторського висновку при здійсненні аудиту фінансової звітності. В інших випадках надається аудиторський звіт про виконану роботу. Вислов-люючи у висновку свою думку, аудитор забезпечує впевненість користувачів інформації у тому, що звітність є достовірною.

Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність i висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти відповідності чинному законодавству. Аудиторський звіт i висновок — це «продукт» праці аудитора.

Під час формування аудиторського висновку слід враховувати дію таких основних законодавчих i нормативних актів:

Закону України „Про аудиторську діяльність”;

Міжнародного стандарту аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» (за текстом — МСА 700);

Міжнародного стандарту аудиту 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення» (за текстом — МСА 800);

Основні елементи аудиторського висновку визначено пунктами 5 — 26 МСА 700.

Вважають, що аудиторський висновок може бути складений у вільній формі, але обов’язково повинен містити такі елементи: -назву (заголовок);-адресата;

вступ або вступний (початковий) параграф;

-параграф, який описує обсяг (характер) аудиторської перевірки;-параграф, у якому висловлено думку аудитора про фінансову звітність;-дату видачі аудиторського висновку;

-адресу аудитора (аудиторської фірми);-підпис аудитора (керівника аудиторської фірми).

1)Назва (заголовок). Аудиторський висновок повинен мати відповідну назву. У цьому параграфі зазначаються прізвище аудитора, який проводив перевірку, або назва аудиторської фірми, номер i дата видачі реєстраційного свідоцтва.

2)Адресат. Аудиторський висновок повинен бути належним чином адресований згідно з умовами договору на аудит та місцевими нормативними актами.

3)Вступний параграф. У цьому параграфі потрібно зазначити перелік звітних форм, які були перевірені аудитором, звітний період i дату, на яку складено звіти. Крім того, зазначається відповідальність керівництва за підготовку та достовірність звітності, а також те, що обов’язком аудитора є висловлення об’єктивної незалежної думки щодо цієї звітності на підставі проведеної ним аудиторської перевірки.

4)Параграф, який описує обсяг (характер) перевірки. Ця частина аудиторського висновку повинна подавати інформацію про виконання аудитором усіх потрібних процедур у процесі перевірки за умов, що склалися. З цією метою потрібно зробити посилання на те, що перевірку було проведено відповідно до МСА або інших стандартів.

Обов’язково у висновку слід навести основні види робіт (напрями перевірки), які були виконані аудитором: *визначення відповідності фінансової звітності основним принципам обліку, встанов-леним обліковою політикою підприємства, або загальноприйнятим принципам обліку; *аналіз (шляхом тестування) аудиторських доказів, які дають змогу підтвердити зазначені у звітності суми i показники, та наведені пояснення до них; *дослідження суттєвих облікових оцінок, зроблених керівництвом під час підготовки фінансової звітності; *оцінка надійності систем бухгал-терського обліку i внутрішнього контролю підпри-ємства, можливості виникнення помилок i їх суттє-вого впливу на звітність; *здійснення вибіркового контролю; *оцінка загального подання фінансової звітності.

У кінці цього параграфа аудитор повинен зробити підтвердження того, що ним зібрано достатньо якісних доказів, які є підставою для висловлення ним об’єктивної думки про фінансову звітність.

1) Висловлення думки. В цьому параграфі повинна бути чітко сформульована думка аудитора про те, чи є фінансова звітність достовірною, повною, об’єктивною, складеною відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПБО) чи інших законодавчих актів (тобто відповідно до визначеної концептуальної основи).

2) Дата аудиторського висновку. Цей документ повинен мати дату його підписання, після якої до нього не може бути внесено жодних змін, не обумовлених із підприємством (крім виняткових випадків). До дати підписання висновку повинно бути завершено збирання аудиторських доказів, їх оцінка, а також отримання інформації про наступні події, які сталися після дати балансу.

3) Адреса аудитора (аудиторської фірми). Зазначається юридична адреса місцезнаходження аудитора (аудиторської фірми). У зарубіжній практиці часто проставляється лише назва міста, де розташовано офіс аудитора (партнера), відповідального за перевірку.

4) Підпис аудитора. Згідно з п. 26 МСА 700 аудиторський висновок повинен бути підписаний від імені аудиторської фірми, особисто від імені аудитора або, за потреби, завірений обома підписами. В Україні, як правило, аудиторський висновок підписують керівник аудиторської фірми й аудитор, який проводив аудит, із зазначенням номерів їх аудиторських сертифікатів.