160.Аудит звіту про власний капітал.

Аудит Звіту про власний капітал здійснюється згідно П(с)БО №5 «Звіт про власний капітал», в якому визначається зміст і форма звіту. А також загальні вимоги до розкриття його статтей.

Мета аудиту Звіту про власний капітал — підтвердити вірогідність інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства упродовж звітного періоду.Визначення змісту, форми Звіту та загальні вимоги до розкриття його статей передбачено П(C)БО 5 «Звіт про власний капітал» (далі Звіт). Норми П(С)БО 5 поширюються на підприємства, організації та інших юридичних осіб (далі — підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).Завдання аудиту — встановити: достовірність і повно відображення у звіті результати роботи підприємства щодо збільшення або зменшення власного капіталу. Iнформація, наведена в Звіті про власний капітал, має бути достовірною, без помилок і перекручень, які впливають на користувачів фінансової звітності. Підставою для заповнення Звіту є дані синтетичного й аналітичного обліку, які мають бути тотожними.Під час створення підприємства його первісний капітал К вкладається в активи А, інвестовані засновниками (учасниками), і є вартістю майна підприємства. Крім власних коштів підприємство використовує залучені кошти Зк, в результаті чого виникають борги.

Отже, активи підприємства складаються з власного капіталу й залучених коштів: А – К + Зк.
Боргові зобов’язання підтверджують права й вимоги кредиторів щодо активів підприємства.
Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань: К = А – З.
Оцінка й визначення власного капіталу залежать від оцінки й визначення його активів і зобов’язань. 
Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна підприємства, яка не є його поточною або реалізаційною вартістю і тому не відображує поточну на даний час вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу впливають оцінка активів і кредиторська заборгованість, які вико-ристовуються в бухгалтерському обліку підпри-ємства. У зв’язку з цим сума власного капіталу може збігатися або не збігатися з ринковою вартістю акцій підприємства або із сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів або підприємства взагалі.Водночас слід пам’ятати, що власний капітал є основою для початку, а також продовження господарської діяльності підпри-ємства. Він виконує такі функції: довгострокового фінансування (використовується підприємством протягом тривалого часу);відповідальності та захисту прав кредиторів (сумою власного капіталу визначаються відповідальність підприємства перед зовнішніми користувачами, а також захист кредиторів від втрати капіталу);компенсації зазнаних збитків (гарантує їх погашення);
кредитоспроможності (вартість власного капіталу є гарантією погашення отриманого кредиту);
фінансування ризику (сума власного капіталу може використовуватися для проведення ризикованих операцій господарської діяльності підприємства та здійснення ризикованих інвестицій);незалежності і влади (розмір власного капіталу визначає незалежність власників і його вплив на гос-подарську діяльність підприємства); розподілу доходів та активів (відповідно до внеску власників у капіталі здійснюється розподіл отриманого фінансового результату за звітний період та майна у разі ліквідації підприємства).

Оскільки мета створення підприємства — отримання прибутку, то реалізувати цю мету можна лише за збереження власного капіталу.Збереження капіталу, наприклад за рік, здійснюється в разі, якщо підприємство заробляє прибуток (водночас зберігає й нарощує власний капітал) за умови, що сума чистих активів на кінець року перевищує суму чистих активів на початок року після вилучення виплат власникам або внесків власників протягом звітного року.

Структуру Звіту про власний капітал побудовано за шаховим принципом та відповідно до структури Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185.
Шаховий принцип побудови Звіту передбачає розміщення по горизонталі джерел утворення власного капіталу, а по вертикалі — статей з відображенням інформації про його зміни (збіль-шення або зменшення).За даними складу та змінами джерел власного капіталу користувачі фінансової звітності провадять докладну оцінку ефективності управління, визначають динаміку та перспективи економічних прав інвесторів.

Утворення власного капіталу здійснюється у такий спосіб:-внесенням власниками підприємства коштів та інших активів;-накопиченням отриманого прибутку.Сума власного капіталу може збіль-шуватися в результаті збільшення вартості активів (наприклад, дооцінка внесених активів).
Власний капітал за рівнем відповідальності поділяють на:-капітал, сума якого визначається в установчих документах, з обов’язковою державною реєстрацією і розмір якого не може бути меншим за встановлену законодавством суму;-нереєстрований капітал — додатково вкладений капітал для ведення господарської діяльності підприємства.Повне розкриття інформації про джерела формування власного капіталу мають забезпечувати дані про нього, відображені в розділі I «Власний капітал» пасиву Балансу.

161.Аудит фінансового стану суб’єкта господарювання

Аудит фін. стану П важливо почи­нати з визначення платоспроможності і ліквідності. Згідно П(с)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» джерелами визначення показників фін. стану можуть бути: баланс (форма 1); звіт про фін.рез. та їх викор-ня (форма 2); звіт про фін.-майновий стан (форма 3); дані статистичних органів; дані оперативного обліку П; додаткова інф-я. Аудитор (аудит. фірма) може самостійно вибирати най­більш придатні показ-ники для аналізу фін. стану П. Результати аналізу повинні базуватися на інф-ї бух. звітності, достовірність якої підтверджена. Виділяють такі основні групи показників фін. стану П: показники ліквідності та платоспро-можності; фінансової стійкості; ділової активності; рентабельності та ін. Набір ек. показників, що хар-ють фін. стан і активність П, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фін. стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабель-ності. Методика аналізу така: попе-редньо ознайомитись з результатами роботи П; розрахувати основні показники; порівняти розраховані значення з нормативними; віднести П до певного класу за фін. станом. Показники платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов’язання. Показники ділової активності хар-ють, наскільки ефек­тивно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні по­казники оборотності. Показники рентабельності хар-ють прибутко-вість ді-сті П, розраховується як відношення отримува­ного балансовою чистого прибутку до витрачених коштів. Одним з найважливіших показників П є показник (коефіцієнт) ліквідності = (грош. Кошти + короткострокові фін. вкладення) / короткострокові зобов’язання. У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгова­ність і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фін. стан П, його плато­спроможність. З метою визначення цієї ситуації на П обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгова­ність перетворюється у готівку. Отже, аудит фін. стану П досліджує не лише фактичну ситуацію на П, його платоспромож­ність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення еф-сті госп-ня. Підсумковою стадією аналізу фін. стану є системати­зація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фін.-госп. ді-сті П. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу до­ходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники вико­нання фін. плану П. Аудит фін. стану П завершується розроб­ленням заходів щодо поліпшення маркетингової ді-сті, де пе­редбачають підвищення ек. еф-сті ді-сті П, зміцнення внутрішньовиробничого госп. розра-хунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу П з участю еко­номістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розро­бити більш конкретні орг.-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу П.