142.Методи аудиту фінансової звітності.

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризує його економічну ефективність. Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання балансового прибутку, величина якого суттєво залежить від правильності обчислення належних платежів (податок на додану вартість, акцизний збір, інші вирахування з доходу). Рете-льній перевірці підлягають первинні документи, що характеризують збитки від списання боргів через нестачі й крадіжки, через неплатоспроможність боржників, підставою для чого є рішення судів про неспроможність відповідача.

Досить старанно слід перевірити обґрунтованість відображення у бухгалтерському обліку тієї частини прибутку, яка підлягає вилученню в бюджет у зв'язку із застосуванням економічних санкцій: за приховання (заниження) прибутку (доходу) від оподаткування; пені за несвоєчасне перерахування платежів у бюджет та ін. Суми таких санкцій покриваються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, і не впливають на величину оподаткованого прибутку.Крім того, аудит фінансового стану встановлює платоспро-можність підприємства.

 Платоспроможним воно вважається тоді, коли сума активів (запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість тощо) більша або дорівнює його зовнішній заборгованості (кредити, кредиторська заборгованість, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). Підвищення або зниження рівня платоспроможності підприємства слід встановити за зміною показника оборотних коштів (оборотного капіталу) як різницю між сумою поточних активів (запаси і витрати мінус зношення малоцінних і швидкозношуваних пред-метів плюс грошові кошти, розрахунки та інші пасиви) і короткостроковими боргами. Отже, оціню-вання фінансового стану підприємства здійснюється за даними фінансової звітності (балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал).

Бухгалтерський фінансовий облік майна та результатів роботи кожної юридичної особи має здійснюватися відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Аудитор з'ясовує, чи спроможне підприємство виконувати свої обов'язки перед бюджетом, кредитними та іншими органами.

Для цього слід перевірити: правильність реєстрації підприємства в органах державної податкової адмі-ністрації; наявність документа на право здійс-нення окремих видів діяльності, статуту, установчих документів, відкритого рахунка в банку; структуру активів і пасивів балансу на звітну дату; структуру власного капіталу; забезпечення підприємства власними обіговими коштами; повноту і своєчасність сплати податків і платежів; фінансову сталість, платоспроможність тощо.

Для забезпечення якості проведення аудиту фінансової звітності необхідна така інформація: баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; розшифрування дебіторів і кредиторів; розрахунок нормативу власних обігових коштів; бізнес-план; Головна книга; статистична звітність; податкова звітність; регістри бухгалтерського фінансового обліку; первинна документація.

Мета аудиторської перевірки фінансової звітності - незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності її, своєчасності та єдності методичних звітних показників. На початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку тощо).Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення її реальності й достовірності аудитори мають виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи арбітраж адміністрацією підприємства пропущено і вона підлягає списанню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб.

Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентаризована та підтверджена актами звірки, довідками тощо. Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудитору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогам норм (стандартів).При цьому аудитору слід здійснити такі процедури: * ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського фінанси-вого обліку і способами їх застосування; *простежити, яким чином клієнт збирає інформацію для включення у фінансовий звіт; *упевнитися, що фінансові звіти складені відповідно до загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерсь-кого фінансового обліку;

*з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив на результати мають відхилення.

Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звітності, у процесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й платоспроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники ліквідності й фінансової активності, що зроблено в наступному параграфі.

143.Метод направленого тестування та пооб’єктний метод, їх поєднання в аудиті фінансової звітності.

МСА 200

У міжнародній практиці виділяють два підходи до організації самого процесу аудита - пообъектный і циклічний.

 Пообъектный підхід характеризується тим, що виділювані сегменти аудита фактично збігаються з об'єктами бухгалтерського обліку, а господарські операції тестуються з погляду одержання доказів відносно окремих рахунків бухгалтерського обліку.

Наприклад:- аудит операцій з обліку основних засобів - рахунок 01;- аудит операцій з обліку ТМЦ- рахунок 10;- аудит операцій з обліку МШП - рахунок 12.

Цей підхід є класичним і використовується біль-шістю аудиторів. Одержавши результати аналізу по кожному рахунку, аудиторові доводиться зробити й аналіз взаємозв'язків між ними. На практиці такий підхід не можна вважати самим раціональним. Причиною цього є те, що ті самі операції перевіряються по кілька разів відповідно до розв'язуваного в даний конкретний момент завдання.Циклічний підхід характеризується тим, що в якості сегментів аудита виділяються деякі цикли господарських операцій. Виділення циклів господарських операцій дозволяє застосувати в ході аудита метод направленого тестування. Суть цього методу полягає в тому, що в силу природи подвійного запису, традиційно застосовуваного в бухгалтерському обліку, викривлення (у тому числі пропуск) запису по кредиту одного рахунку неминуче призведе до викривлення або пропуску по дебету іншого рахунку або рахунків. Тому, цілеспрямовано перевіривши кредитові обороти по одному рахунку, аудитор зможе зробити висновок про вірогідність дебетових оборотів по інших. При цьому слід чітко фіксувати момент взаємозв'язку між раніше виділеними циклами. Таким чином, направлене тестування типових проводок дозволяє оптимізувати витрати праці й часу, необхідні для проведення аудита.