138.Права на аудиторську документацію (робочі документи аудитора), порядок її зберігання та використання.

Регламентується МСА 230 «Документація з аудиту»

До робочої документації включається інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації. Робочі документи включають:

* інформацію про юридичну та інформаційну структуру підприємства;

* необхідні витяги або копії юридичних документів, угод і протоколів;

* інформацію про галузь діяльності підприємства та нормативну документацію, яка регулює діяльність

підприємства;

* документацію про вивчення та оцінку систем обліку та внутрішнього контролю підприємства;

* документацію про порядок планування аудиту;

* аналіз важливих показників та тенденцій;

* документацію, яка відображає час проведення аудиторських операцій та отриманий результат за кожною з них; 

* список фахівців, які виконували аудиторські процедури, та час їхньої роботи;

* висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до перевірки окремих питань діяльності підприємства;

* листування з клієнтом з окремих питань або нотатки про проведені бесіди та обговорення;

* копії листів, надісланих (чи отриманих) до третіх осіб, які мають відношення до перевірки;

* копії фінансових звітів клієнта;

* опис змісту відповідей аудитора на запитання клієнта;

* висновки, зроблені аудитором щодо різних аспектів перевірки.

Після закінчення аудиту робочі документи залишаються в аудитора. На підставі робочих матеріалів аудитор може складати різні довідки, таблиці, розрахунки. Але його право власності на ці матеріали обмежується етичними нормами та зобов'язанням конфіденційності перед клієнтом. Робочі документи аудитора не можуть використовуватись як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську фірму заведено кримінальну справу. Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити конфіденційність. Термін зберігання документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. Мінімальний термін зберігання документації має бути не меншим ніж три роки з моменту надання аудиторського висновку клієнтові.

139.Фінансова звітність, необхідність та обов’язковість її підтвердження незалежним аудитором в Україні

Регламентується МСА 200

Згідно із ЗУ “ Про БО і ФЗ” фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформаціюію про фін. стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Мета складання фін. звітності – забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фін. результати діяльності і фін. стан підприємства. ФЗ повинна задовольняти інтереси користувачів – юридичних і фізичних осіб, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття управлінських рішень. Проводиться загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності, про що роблять відмітки в робочих документах аудиту.

Види ФЗ:

- Баланс;

- Звіт про фін. результати;

- Звіт про рух грошових коштів;

- Звіт про власний капітал;

- Примітки до фінансової звітності.

Осн.завданнями аудиту ФЗ є встановлення правильності:

1).відображенняя у ФЗ господарсько-фінансової діяльноті підприємства;

 2) розрахунків показників, наведених у формах звітності і їх порівнянності.

 Тому, виходячи із завдань аудиту ФЗ, необхідно методику проведення аудиту ФЗ розглядати як методику встановлення достовірності відображення у ФЗ результатів фінансово-господарської діяльності підприємства і встановлення правильності розрахунків показників. Спочатку проводиться загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності, про що робляться відмітки в робочих документах аудиту. Важливим елементом аудиту ФЗ є компіляція — це вид роботи, під час якої ауди­тор подає надану йому керівництвом (власниками) фін. ін­формацію у вигляді комплекту фін. звітності без вислов­лення будь-яких гарантій щодо цієї звітності. Достовірність звітності і своєчасність її подання до відповідних органів перевіряється аудитором на підставі нормативних документів. Тобто, джерелами інформації є: ЗУ “ Про БО і ФЗ”; П(с)БО № 1-6; П(с)БО № 20, 25. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення фін. органів, банків щодо поточної і періодичної звітності. Встановлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації, правильність відображення фін. результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одно­часно з'ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвер­дження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточ­на і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах заснов­ників та акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітнос­ті і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів. Переконавшись у достовірності ФЗ, яка складена за даними БО, підтвердженого первинною документацією про госп. діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання. ФЗ оцінюють за певними ознаками та відповідними критеріями: повноти; оцінки; належності; законності та ін.