120.Дії аудитора на початку процесу планування.

МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів»

Однією з найважливіших вимог до сучасного аудиту є його обов’язкове планування, яке забезпечує своєчасне і ефективне виконання робіт. Планування аудит робіт допомагає звернути необхідну увагу аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найбільш ретельно. Допомагає належним чином організувати свою роботу, та здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій. Характер планування в значній ступені залежить від організац форми, розміру і виду діяльності підпр, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підпр. Найважливіша складова частина планування аудиту - отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві. Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які могли суттєво вплинути на звітність підприємства і зменшити загальну ризику в аудиті. Загальний ризик в аудиті - це небезпека того, що аудитор допустить неправильний висновок по виконаних ним аудиторських процедурах, іншими словами, по невірно підготовленій звітності буде представлено аудиторський висновок без зауважень. Аудитор обговорює з керівництвом та фахівцями підприємства елементи загального аудит плану і аудит процедури для досягнення ефективності та результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудит процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підпр.У процесі планування створюються два основних документи: загальний план і програма перевірки. План, як правило, складається з переліку робіт на основних етапах аудиту, а програма містить конкретні завдання і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунки бухгалтерського обліку.

Під час планування необхідно брати таку інформацію: • умови конкретного договору (строки, порядок звітування перед клієнтом і т. д.); • останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту; • визначені найбільш важливі питання аудиту; • рівень довіри до системи внутрішнього контролю; • зміст облікової політики замовника та її зміни; • розрахований чи просто оцінений рівень суттєвості ( допустимої помилки); • умови, що потребують особливої ретельності ( наявність пов’язаних сторін, можливість зловживань, судова справа тощо);• необхідність залучення експертів, співпраці з іншими аудиторами та можливості залучення працівників замовника; • зміст і обсяг необхідних аудиторських свідчень.

Зміст планів повинен враховувати існуючі вимоги стандартів і передбачати:

1. Ознайомлення з діяльністю замовника, аналіз поточних економічних умов (зовнішніх і внутрішніх);

2. Отримання знань про облікову систему, політику і процедури внутрішнього контролю;

3. Визначення змісту, часу і обсягу здійснення процедур аудиту;

4. Координацію і контроль виконуваних робіт.

Аудитор розробляє і документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому суттєвість помилок, а потім здійснює аудит, керуючись цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість, керуючись ним, підготувати програму аудиту, в свою чергу, програма аудиту і її зміст та розмір значно залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, яке перевіряється, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики та техніки, яку використовує аудитор під час перевірки. Під час розробки загального плану аудиту аудитор аналізує наступні питання, тобто розуміння аудитором стану справ на підприємстві:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства; - найважливіших характеристик підприємства, процесу діяльності, фінансового стану а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після дати попереднього аудиту; - розподілу зобов'язань між керівництвом підприємства.

А також розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології в аудиті;

- освіченості аудитора в питаннях бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Таким чином, планування аудиту фактично розпочинається на етапі вибору замовника чи вирішенні питання щодо продовження співпраці. Його часто ще називають попереднім плануванням. Після укладення договору розпочинаються роботи першого рівня планування. Призначаються конкретні виконавці, хоча попередньо аудитор оцінює можливості проведення робіт і визначені замовником терміни з врахуванням професійного рівня свого персоналу, його зайнятості у інших перевірках. Також під час укладання договору вирішується необхідність залучення експертів з окремих питань чи помічників аудитора. Як правило, західні фірми призначають для аудиту групу у складі керівника, старшого аудитора, помічників аудитора (асистентів) та визначають партнерів, один з яких контролюватиме якість виконання робіт. Отже, якісний кількісний склад під час призначення виконавців слід враховувати: терміни і види робіт. На цьому етапі також готується попередній бюджет склад витрат часу. Для його розрахунку приймаються до уваги попередня оцінка властивого ризику контролю, рівня суттєвості, попередній досвід та основні види робіт, що підлягають виконанню. До ризиків контролю і рівня суттєвості відносять: - оцінка аудитором ризиків контролю - це ефективність системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, а саме її спроможності попереджувати і виявляти помилки на підприємстві, та оцінка розміру особистої ризики не виявлення суттєвих помилок в звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, та визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту; - визначення порогу суттєвості помилок для цілей аудиту по кожному виду операцій; - ймовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніш помилки; - визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивного судження бухгалтера.

121. Загальна стратегія аудиту. Питання, які розглядає аудитор під час вибору загальної стратегії аудиту.

МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів»

Планування аудиту ділиться на дві частини:
1. Складання загальної стратегії аудиту;
2. Складання детального плану аудиту

Складання загальної стратегії аудита починається на етапі оцінки ризиків і містить у собі визначення ресурсів і строків щодо процедур по оцінці ризиків і загальних процедур по процедурах у відповідь на оцінені ризики й випуску аудиторського звіту. По ходу роботи загальна стратегія аудиту може змінюватися, у зв'язку з відкриттям нових обставин, аудиторських висновків і іншої отриманої інформації.Документуватися загальна стратегія аудита може у формі меморандуму, який повинен включати:
1. Характер угоди й час виконання процедур;
2. Результати аудита минулого періоду;
3. Зміни в суб'єкті в поточному періоді;
4. Будь-які зміни, які необхідно внести в загальну стратегію аудита або детальний план аудиту;
5. Спеціальну відповідальність кожного учасника команди по проекту.

Стратегія аудиту встановлює масштаб, строк і підхід до аудиту й служить керівництвом до складання детального плану аудита.

Питання для розгляду:1. Резуль-тати минулого досвіду аудита (включаючи тести контролю, на які можна покластися в поточному періоді) і інших завдань для суб'єкта;2. Відповідні дії керівництва на виявлені слабкості у внутрішньому контролі;
3. Необхідні ресурси персоналу й необхідні знання для аудита. Розглянути необхідність експертів для розгляду складних, спеціалізованих і ділянок з високим ризиком;4. Час аудита, включаючи час на інвентаризацію й інші необхідні процедури;5. Більш ефективний метод для відповіді на ризики істотних викривлень, як на рівні фінансової звітності, так і на рівні тверджень;6. Вплив інформаційних технологій на аудита;7. Прагнення керівництва розробити й впровадити розумний внутрішній контроль, включаючи наявність належної документації такого внутрішнього контролю;8. Можливості для керівництва зловживання повноваженнями;9. Необхідність включення елемента несподіванки у виконання аудиторських процедур.Останній крок у розробці загальної стратегії аудита полягає у встановленні в характері, часі й тривалості використання ресурсів, необхідних для аудита.

У суб'єктах де керівництво готує звіти різним особам, наділеним керівними повноваженнями, загальна стратегія аудита повинна бути обговорена з ними в писемній формі, включаючи:1. Загальну стратегію аудита;2. Строки аудита;
3. Будь-які додаткові вимоги або обмеження.