116.Інформування управлінського персоналу, правоохоронних та регуляторних органів про виявлені факти шахрайства та невідповідність підготовки та подання фінансово-економічної інформації законодавчим і нормативним вимогам.

Дане питання регулюється МСА 240.

Якщо аудитор отримав докази того, що шахрайство існує або може існувати, важливо довести це питання до відома управлінського персоналу відповідного рівня в максимально стислий строк. Це необхідно, навіть якщо питання можна вважати незначним (наприклад, незначна розтрата праців-ником на низькому рівні в організації суб'єкта господарювання). Визначення того, управлінський персонал якого рівня є відповідним, — це питання професійного судження, на яке впливають такі фактори, як ймовірність змови, характер та розміри підозрюваного шахрайства. Зазвичай управлінський персонал відповідного рівня принаймні на один рівень вищий від рівня осіб, які могли бути причетними до підозрюваного шахрайства.

Повідомлення інформації найвищому управлін-ському персоналові Повідомлення аудитором інформації найвищому управлінському персоналові може бути усним чи письмовим. МСА 240 ідентифікує фактори, що їх розглядає аудитор, визначаючи, чи повідомляти усно або письмово. Через характер та чутливість шахрайства, в якому бере участь старший управлінський персонал, або шахрайства, що призводить до суттєвого викривлення в фінансових звітах, аудитор своє-часно повідомляє про такі питання та може вважати необхідним повідомляти про такі питання також й письмово.У деяких випадках аудитор може вважати доречним повідомляти інформацію найвищому управлінському персоналові, коли аудиторові стає відомо про шахрайство за участю працівників, крім управлінського персоналу, яке не призводить до суттєвого викривлення. Так само, найвищий управлінський персонал може бажати бути поінформованим про такі обставини. Процесу обміну інформації допоможе, якщо аудитор і найвищий управлінський персонал узгоджують на ранньому етапові аудиту характер та обсяг повідомлення інформації щодо цього.

За виняткових обставин, коли аудитор має сумніви щодо чесності або доброчесності управлінського персоналу чи найвищого управлінського персоналу, аудитор може вважати доречним отримання юридичної консультації для допомоги у визначенні плану дій.

Інші питання, пов'язані з шахрайством

Інші питання, пов'язані з шахрайством, які слід обговорювати з найвищим управлінським персоналом суб'єкта господарювання, можуть охоплювати, наприклад:- проблеми щодо характеру, обсягу та періодичності оцінок управлінським персоналом діючих процедур контролю щодо попередження и виявлення шахрайства й ризику того, що фінансові звіти можуть бути викривленими;- відсутність відповідного розгляду управлінським персоналом ідентифікованих суттє-вих слабостей внутрішнього контролю або відсут-ність відповідних дій у відповідь на ідентифіковане шахрайство;- оцінка аудитором середовища контролю суб'єкта господарювання, включаючи й питання компетентності та чесності управлінського персоналу;- дії управлінського персоналу, що можуть свідчити про неправдиву фінансову звітність, наприклад, обрання та застосування управлінським персоналом облікових політик, які можуть указувати на намагання управлінського персоналу управляти доходами задля введення в оману користувачів фінансових звітів через вплив на їх сприйняття результатів діяльності та прибутковості суб'єкта господарювання;

- питання щодо достатності та повноти санкціонування операцій, що не входять виходять за межі звичайного ходу бізнесу.

Повідомлення інформації регулятивним та правоохоронним органам

Професійний обов'язок аудитора дотримуватися конфіденційності інформації про клієнта може виключати можливість повідомлення про шахрайство сторони за межами суб'єкта господарювання-клієнта. Проте юридична відповідальність аудитора варіюється в різних країнах і, за певних обставин, обов'язок конфіденційності може скасовуватися статутом, законом або судами загальної юрисдикції. У деяких країнах аудитор фінансової установи має закріплений законом обов'язок повідомляти про випадок шахрайства органам нагляду. Крім того, в деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти про викривлення відповідним органам у випадках, коли управлінський та найвищий управлінський персонал не вживають виправних заходів.

Аудитор може вважати доречним отримати юридичні консультації, щоби визначити відповідний план заходів за конкретних обставин, метою яких є з'ясування кроків, необхідних під час розгляду аспектів інтересів громадськості в ідентифікованому шахрайстві.

Міркування, що стосуються суб'єктів господарювання в державному секторі

У державному секторі вимоги до повідомлення про шахрайство, незалежно від того, чи було воно виявлено в процесі аудиторської перевірки, можуть підлягати дії конкретних положень повноважень на аудит або відповідного законодавства чи нормативних актів.

117. Послідовність проведення аудиту

Аудит можна уявити як технологічний процес, в якому необхідні ауди­торські процедури здійснюються у встановленому порядку і реалі­зуються за допомогою сукупності організаційних, методичних і технічних методів, способів та прийомів. Виходячи із терміну, змісту і призначення виконуваних аудитором процедур, процес аудиторської перевірки умовно можна поділити на окремі складо­ві. У спеціальній літературі не існує єдиної думки щодо того, яки­ми термінами називати ці складові.

Напереконання деяких авторів (Петрик), процес аудиторської перевірки доречно поділити на п'ять основних етапів:

1-й етап – підготовчий;

2-й етап – проміжний;

3-й етап – етап фізичної перевірки;

4-й етап – аудит статей звітності (основний);

5-й етап – заключний.

Підготовчий (червень – поч. липня того року за який перевіряється звітність). На цьому етапі здійснюється вивчення потреб клієнта, готується інформація про нього, складаються документи, визначаються цілі і задачі аудиторської фірми, а також перелік аудиторських послуг, що надаються. Отже, на даному етапі аудитор повинен:

- Провести загальне знайомство з підпр-вом. При цьому він пови­нен враховувати результати попередніх аудиторських перевірок та наслідки контролю іншими установами й організаціями;

- Провести загальну оцінку служби внутр. контролю (Аудитору корисно провести експрес-аналіз фін стану, розрахувати основні показники, що характеризують його)

- Оцінити аудиторський ризик та суттєвість (аудитор оцінює загальну величину аудиторського ризику та приймає рішення про можливість прийняття замовлення на проведення і аудиторської перевірки).

Після визначення загального підходу до проведення перевір­ки, її основних цілей і завдань аудитору слід розробити план та і програму аудиту. Паралельно з розробленням плану та програми аудиту визначається група аудиторів, яка виконуватиме перевірку. Підсумком першого етапу є укладення Договору на аудиторсь­ку перевірку та надсилання підприємству-клієнту від імені аудит фірми, ЛИСТА-зобов'язання, в якому додатково роз'яснюються права, обов'язки та відповідальність сторін, зазна­чається перелік видів інформації, документів, які мають бути пе­редані для перевірки аудитору.

Проміжний. Цей етап аудиту, як правило, повинен здій­снюватись у вересні-жовтні того року, звітність якого буде пере­вірятись. Аудитор проводить детальний аналіз, оцінку надійності та ефективності системи внутрішнього контролю підприємства- клієнта. З цією метою він повинен за допомогою спеціальних процедур упевнитись, що система внутр контролю під­приємства дає достатню гарантію того, що:-всі господарські операції та інша важлива, суттєва інформа­ція в повному обсязі відображаються в облікових записах;-помилки або пропуски в обліковій інформації регулярно ви­являються у процесі здійснення внутрішніх контрольних процедур;-активи і пасиви, що відображаються в бухгалтерських запи­сах і звітності, існують і записуються в правильних сумах.

Якщо сис­тема надійна і діє ефективний внутрішній контроль, то аудитор може дозволити собі провести менш детальне тестування досто­вірності обліку і звітності. У випадку ненадійності внутрішнього контролю або у разі його повної відсутності аудитору слід упев­нитись у точності звітності за допомогою виконання великої кількості детальних перевірок. На проміжному етапі аудитор повинен також перевірити до­тримання підприємством загальноприйнятих принципів обліку, з'ясувати структуру системи бухгалтерського обліку. Фізична перевірка. Цей етап повинен здійснюватись під час проведення інвентаризації на підп-стві (жовтень, листопад, грудень). Строки заздалегідь узгоджуються й офіційно повідомляються аудитору. Важливими завданнями, які повинні бути вирішені аудитором на етапі фізичної перевірки, є оцінка повноти відображення да­них в обліку та контроль правильності оцінки матеріальних запа­сів, готової продукції і незавершеного виробництва. Про всі виявлені на даному етапі аудиту недоліки повідомляє­ться у письмовому вигляді керівникові підприємства-клієнта.

Аудит статей звітності. Це основний етап аудиту, який проводиться після закінчення звітного періоду та підготовки усіх необхідних форм річної звітності (кінець січня, лютий, березень). На цьому етапі проводиться детальна перевірка кожного показника фінансової звітності, проводиться аналітичний огляд статей фінансової звітності, і визначається динаміка їх розвитку, проводиться коригування на рахунках (за згодою керівника). Виявлені недоліки, помилки, суттєві викривлення інформації у фінансовій звітності повідомляються офіційним листом керів­никові підприємства. За результатами проведених аудиторських процедур аудитор складає проміжні висновки щодо кожної статті звітності.

Заключний. Це узагальнюючий підсумковий етап, на якому на підставі попередньо зібраних аудиторських доказів складаєть­ся Звіт про проведену аудиторську перевірку та аудит ви­сновок (думка) про достовірність перевіреної звітності. Аудиторський висновок формулюється з урахуванням подальших подій, які ста­лися після дати складання звітності, але до дати закінчення ауди­торської перевірки. Звіт і висновок щодо аудиторської перевірки передається № замовникові, аудиторське досьє здається до архіву аудиторської фірми. У зарубіжній практиці обов'язковим є присутність аудитора на загальних річних зборах акціонерів (власників). Вважаємо, що такий досвід було б корисно запровадити і для вітчизняних під­приємств.