114.Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства під час аудиту.

Для ефективності роботи з виявлення та усунення помилок і зловживань діє МСА 240 “Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фін. звітів”, МСА 240А “Шахрайство та помилки” та Інструкція “Відповідальність аудиторів у зв’язку зі зловживаннями, іншими аномаліями та помилками“. Під час проведення аудиту існує ризик того, що шахрайство чи помилки не будуть взагалі виявлені. У МСА 240 визначені випадки, в яких аудитор може нести відповідальність, якщо він не виявив суттєві помилки та шахрайство під час аудиту, а саме:недостатня впевненість; неадекватне планування аудиту, його виконан-ня або професійне судження; відсутність професійної компетентності або недбалість; порушення вимог МСА. Взагалі основна відповідальність за запобігання шахрайству і помилкам та виявлення їх лежить на найвищому та іншому управл-ому персоналі підпр-ва.

Часто аудит виявляє факти шахрайства та помилок, замасковані неправильними розрахунками. За умови виявлення фактів шахрайства і помилок, внутр. аудитори повинні інформувати про них власника, вище керівництво С-ту госп-ня.

У будь-якому разі роботи зовн А-тора базується на частині документації та показниках, які надають йому внутр. А-тори. Зовн. А-тор повинен сповістити про виявленні порушення керівництву, надати рекомендації щодо їх виправлення. В залежності від того чи виконує керівництво надані рекомендації чи ні, аудитор надає і складає аудиторський висновок.

115.Врахування законів і нормативних актів в процесі надання аудиторських послуг.

Визначення того, чи є певна дія порушенням законодавства, стосується юриспруденції і, як правило, виходить за межі професійної компетенції аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід, розуміння суб'єкта господарювання й галузі можуть дозволити йому зробити припущення, що окремі дії, які привернули його увагу, містять ознаки невідповідності законам і нормативним актам. Визначення того, чи окрема дія не відповідає законам та нормативним актам, як правило, ґрунтується на консультації аудитора у досвідченого і кваліфікованого юриста, однак остаточне рішення може ухвалити тільки суд.

Закони та нормативні акти значно різняться своїм впливом на фінансові звіти. Деякі з них визначають форму, зміст фінансових звітів суб'єкта господарювання або суми, що підлягають обліку, або інформацію, що підлягає розкриттю у фінансових звітах. Інші закони та нормативні акти є обов'язковими для дотримання управлінським персоналом або встановлюють положення, згідно з якими суб'єкт повинен вести свою діяльність. Деякі суб'єкти здійснюють свою діяльність в сферах, що жорстко регулюються законодавством (наприклад: банки та підприємства хімічної промисловості). Діяльність інших суб'єктів регулюється лише законами та нормативними актами, які визначають загальні питання функціонування суб'єкта господарювання (наприклад, техніка безпеки, охорона здоров'я працівників і збереження принципу рівноправності при прийомі на роботу). Невідповідність законам і нормативним актам може мати такі фінансові наслідки для суб'єкта господарювання, у вигляді штрафів, судових процесів тощо. У цілому, чим слабкіший зв'язок невідповідності з подіями й операціями, що їх, як правило, відображають у фінансових звітах, тим менша імовірність того, що аудитор довідається про факт невідповідності або виявить його.

     Управлінський персонал несе відповідальність за здійснення діяльності суб'єкта господарювання згідно із законами та нормативними актами. На управлінський персонал покладена також відповідальність за запобігання фактам невідповідності законодавству і за виявлення таких фактів.

     Аудитор не несе і не може нести відповідальність за запобігання невідповідності законодавству. Проте проведення щорічної аудиторської перевірки може мати стримуючий ефект.

     Під час аудиту є неминучий ризик того, що деякі суттєві викривлення у фінансових звітах не будуть виявлені, незважаючи на належне планування аудиторської перевірки і її проведення згідно з МСА. Ризик збільшується, якщо суттєве викривлення є результатом невідповідності законам і нормативним актам через дію наступних чинників:

*наявність багатьох законів і нормативних актів, що стосуються головним чином поточної діяльності суб'єкта господарювання, і, як правило, не справляють суттєвого впливу на фінансові звіти та не охоплюються інформаційними системами суб'єкта господарювання, що стосуються фінансової звітності;

*на ефективність аудиторських процедур впливають обмеження, властиві внутрішньому контролю, а також застосування тестування;

*багато доказів, отриманих аудитором, є радше переконливими, ніж остаточними;

*невідповідність законодавству може включати дії, спрямовані на приховування, (наприклад, змову, підробку документів, навмисне невідображення в обліку операцій, дії вищого управлінського персоналу поза системою контролю або навмисне викривлення інформації, наданої аудитору).

Щоб одержати загальне розуміння законів і нормативних актів аудитору, як правило, потрібно:

Використовувати наявну інформацію про галузь бізнес суб'єкта господарювання, регуляторні та інші зовнішні фактори;

Надіслати запит до управлінського персоналу щодо політики і процедур суб'єкта господарювання стосовно відповідності законам та нормативним актам;

Надіслати запит до управлінського персоналу щодо законів чи нормативних актів, які можуть мати значний вплив на діяльність суб'єкта господарювання;

Обговорити з управлінським персоналом політику або процедури, прийняті для виявлення, оцінювання й відображення в обліку судових позовів і оцінок; та

Обговорити законодавчі та нормативні вимоги з аудиторами дочірніх підприємств в інших країнах (наприклад, якщо дочірне підприємство повинне дотримуватись положення про цінні папери, що застосовується до материнської компанії).