86. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
Основними методами планово-економічних розрахунків є балансовий і нормативний.
Сутність балансового методу в макроекономічному плануванні полягає в застосуванні прийомів і розрахунків, які уможливлюють установлення зв'язку та узгодження між потребами й засобами для їх забезпечення. Завданням розробки балансу є досягнення оптимальної відповідності (рівняння) між сукупністю потреб і загальною сумою джерел їх задоволення: ∑Рi=∑Пj, де Рi – ресурси і-виду; Пj – потреби j-виду.
Отже, кожен баланс являє собою дві взаємозв'язані групи показників (частин, розділів балансу). Перша узагальнює ресурси в розрізі джерел, друга характеризує потреби за напрямками їх використання. Залежно від виду балансу ресурсна частина може мати назви: «доходи», «попит», «надходження»; а та частина, яка характеризує потреби, – «витрати», «пропозиція», «розподіл».
Класифікація балансів здійснюється за багатьма ознаками. За масштабами об'єкта планування виділяють народногосподарські, галузеві, регіональні і т. п. баланси. За часовою ознакою – статичні й динамічні баланси. За одиницями виміру – натуральні (матеріальні), вартісні (фінансові), трудові баланси і т. д.
Нормативний
(техніко-економічних розрахунків) метод засновано
на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів.
За допомогою норм і нормативів визначають потреби у виробництві продукції
(робіт, послуг), обґрунтовують можливості задоволення цих потреб, здійснюють
контроль за ефективністю використання ресурсів під час реалізації планових
завдань (див. 1.4). Норми і нормативи за сутністю є якісними, відносними
показниками. Вони побудовані здебільшого як показники місткості та віддачі.
Показники місткості (Ям) характеризують нормативні витрати ресурсів на
одержання певного результату (ефекту). 
,
де Р – витрати ресурсів; Е – соціально-економічний результат.
Наприклад, фондомісткість – це співвідношення середньорічного обсягу основних
фондів до валового випуску галузі.
87. Принципи та система державного програмування економічного і соціального розвитку України.
Державне програмування економічного і соціального розвитку підпорядковується певним принципам. Вони визначені у Законі У. „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку У.”:
1) цілісність (розроблення взаємноузгоджених прогнозних і програмних документів соціально-економічного розвитку (СЕР) окремих адміністративно-територіальних одиниць (АТО) та окремих галузей економіки);
2) об’єктивність (розробка здійснюється на основі даних Держкомстату, даних органів місцевої виконавчої влади, даних НБУ);
3) науковість;
4) гласність (доступність для громадян);
5) самостійність (розробляється самостійно для кожної АТО);
6) рівність (дотримання прав і врахування інтересів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання всіх форм власності);
7) принцип дотримання загальнодержавних інтересів.
При розроблені макроекономічних планів використовується певна система показників, які поділяються на такі групи: 1) натуральні чи вартісні; 2) кількісні чи якісні; 3) абсолютні чи відносні; 4) обов’язкові, розрахункові, інформаційні.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 Наверх ↑