37. Ринковий та державний механізми перерозподілу ресурсів і доходів.

Ринковий механізм перерозподілу ресурсів і доходів. Для ринкової форми розподілу обмежених ресурсів характерний механізм саморегулювання. Він функціонує на засаді взаємодії ринкової ціни, співвідношення попиту та пропозиції, а також конкуренції. Не зважаючи на ефективність ринкового механізму перерозподілу, він забезпечує ефективний розподіл ресурсів лише за певних ідеальних умов. Розподіл ресурсів, за якого кожен із суб’єктів ринку не може поліпшити свого стану без того, щоб не погіршити стану інших суб’єктів ринку, називається ефективним (оптимальним). Проте в економіці виникають ситуації, коли ринковий механізм не забезпечує оптимального використання ресурсів. Такі умови і створюють вади ринку. Вони виникають внаслідок неспроможності конкуренції; неспроможності ринку забезпечувати людей суспільними товарами; зовнішніх ефектів; неповноти ринків; недосконалості інформації; економічної нестабільності.

Державний механізм перерозподілу ресурсів і доходів. Державний вплив на економічний розвиток здійснюється через систему розподілу. Абстрагуючись від окремих деталей, можна прирівняти між державним регулюванням економіки і державним регулюванням системи розподілу доходів і ресурсів. Податковий, фіскальний, фінансово-кредитний, бюджетний та інші напрямки політики, які використовує держава, означає, по суті, регулювання відносин розподілу.

Особливість перерозподілу ресурсів між приватним і суспільним секторами економіки залежить від рівня зайнятості і повноти використання факторів виробництва. В умовах неповної зайнятості і неповного використання ресурсів держава шляхом інвестування залучає фактори виробництва у ті галузі народного господарства, котрі продукують суспільні блага і послуги. По іншому відбувається перерозподіл ресурсів між приватним та суспільним секторами в умовах відсутності безробіття та залученні у виробництво усіх наявних в національній економіці ресурсів. Держава змушена вивільняти ресурси із виробництва товарів індивідуального споживання для скерування їх у виробництво суспільних благ. Для цього необхідно обмежити попит на споживання товарів приватного сектора. Ринкове саморегулювання і державне регулювання – це дві складові, необхідні для стійкого функціонування економікою.