24. Система державних внутрішніх та зовнішніх запозичень: особливості в Україні.
Система державних внутрішніх і зовнішніх запозичень використовується, як правило, для покриття дефіциту державного бюджету. За своїм економічним змістом система державних запозичень (СДЗ) – це форма вторинного перерозподілу ВВП. Її джерело – вільні кошти населення, підприємств, організацій тощо. у цьому випадку держава виступає позичальником, а населення та підприємницькі структури — позикодацями.
Державні запозичення бувають внутрішні і зовнішні. Використання СДЗ призводить до утворення державного боргу. За типом кредитора:
Державний внутрішній борг – це заборгованість держави домогосподарствам та підприємствам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Державний зовнішній борг – це заборгованість держави за непогашеними зовнішніми позиками і невиплаченими за ними % міжнародним банкам, урядам, корпораціям, міжнародним фінансовим організаціям.
За типом боргового зобов*язання:
Державний прямий борг —та частина державного боргу, яка відображує обсяги позичених ресурсів безпосередньо урядом країни.
Державний гарантований борг – це частина державного боргу, яка відображує боргові зобов*язання уряду, що виникає у результаті виданих ним гарантій приватним підприємцям за кредити у разі неспроможності позичальників.
У структурі держ боргу виокремлюють такі складові: основний борг та процентні платежі, у зв*яку з цим розрізняють поняття погашення боргу (виплата основної суми боргу) та обслуговування боргу випалата процентів за зовнішніми та внутрішніми позиками, що відображуються оремою статтею у видатковій частині державного бюджету).
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 Наверх ↑