62. Сутність та передумови неокласичних моделей економічного зростання. Формалізація моделі Р.Солоу.
Методологічну основу теорії економічного росту становлять основні постулати неокласиків. Насамперед — це теорія факторів виробництва, яка проголошує працю, капітал і землю як самостійні фактори утворення суспільного продукту. При цьому під капіталом, як правило, розуміють лише основний капітал; точніше — основні засоби виробництва. Як методологічна основа важливу роль відіграє теорія граничної продуктивності. Неокласична теорія росту - досконала концепція, відсутність державного втручання в економіку як обов'язкова умова, що забезпечує рівність між доходами власників факторів виробництва їх граничними продуктами.
Передбачається також незмінність ефективності факторів виробництва і їхньої взаємозамінності. Незмінність ефективності, пояснює Дж. Мід, розуміється в тому значенні, що "якби при будь-якому стані технічних знань всі фактори виробництва у якій-небудь одній галузі промисловості зросли на х процентів, тоді кількість продукції також збільшилася б на х процентів".
Теоретики неокласичної школи будують свої моделі економічного росту на основі виробничої функції, розробленій американськими ученими — математиком Ч. Кобом та економістом П. Дугласом.
Неокласичні моделі економічного росту використовувались як інструмент економічного прогнозування, а також аналізу економічної ефективності виробництва в умовах відносно рівномірного росту обсягів виробництва.Економічний ріст трактується цією теорією як техніко-економічний, а не соціально-економічний процес. У першій праці, присвяченій проблемі економічного росту з позиції неокласиків, Р. Солоу писав, що "коли виробництво має місце у неокласичних умовах змінних пропорцій і постійного ефекту від розширення виробництва, протиріччя між природним і гарантованим темпами росту просто неможливе. Не може бути, — а при використанні функції Коба—Дугласа не може бути ніколи — ситуації, коли економіка знаходилася б на лезі ножа. Система може пристосуватися до будь-якого темпу росту робочої сили і врешті-решт наблизитися до стану пропорційного розширення".
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 Наверх ↑