81. Необхідність системного підходу у формуванні соціально-економічної політики.
Збільш к-сті й складності ек об'єктів і процесів, динамізм їх розвитку, й усвідомлення людством природи ек-х явищ приводять до необхідності застосув систем-го підходу до управл ек-кою на усіх рівнях. Додержання вимог с-го підходу сприяє підвищ ефек-сті управління, зменш ризиків від недосягнення намічених результатів. Системний (комплексний) підхід — це цілісна методологія, сутність якої полягає у розгляді об'єктів б-я природи як багатокомпонентної сис-ми, сукупності взаємопов'я-х і взаємодію-х елементів, що забезпечують свій внесок і вплив на результат функціонування.
Необхідність с-го підходу при дослідж об'єктів зумовлена тим, що в таких об'єктах проявляється принцип еме-джентності, відповідно до якого сукупний об'єкт має якості, непритаманні кожній з його складових, якщо їх розглядати окремо, ізольовано один від одного. Поєднання цих ел-тів в одну с-му приводить до появи додатк-го, синергетичного ефекту, що породжується не окремими складовими системи, а їхнім взаємозв'язком, спільними діями. У підсумку рез-т дії сис-ми здатний перевищувати суму рез-тів дії її частин. Так, напр, завдяки поділу п-ці між членами вир-чого колективу вони, працюючи разом, як одна система, здатні досягти більш високого підсумкового результату, ніж якщо б працювали поодинці. Синерг ефект може бути позитив-м або нег-м, залежно від того, наскільки складові с-ми пов'язані між собою. Останнє зумовлене ступенем досконалості управління.
Методологією розв'язання завдань управління із застосуванням системного підходу є системний аналіз, який визн-ся як сукупність наукових методів і практичних прийомів розв'язання складних проблем (технічних, ек, соц, політ і т. д.). По суті с-мний аналіз являє собою конкретизацію с-много підходу у вигляді способів і інструментів застосув такого підходу під час виріш завдань дослідження, аналізу великих і складних систем.
82. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
Для державної соц-ек політики визначальною ціллю є стратегічна ціль, що зумовлює якість сус-ва, забезпечує його збереження та вдосконалення.— це детальний, усебічний комплексний план, спрямований мі втілення місії організації (держави). місія України як держави була сформульована През-м У-ни у зверненні до ВР «Про внутрішнє і зов-є становище У-ни у 2005 році»: Визначення суспільних потреб та інтересів здійснюється через узагальнення і поєднання особистих, колек-х і державних інтересів. Суспільним джерелом виникнення й фіксування цілей є потреби та інтереси людей. Ці вектори цілепокладання в держ еко політиці засадні для гром-го суп-ва як форми постінд-го суп-ва. Різноманітність потреб, поглядів, підходів, мотивів та інтересів згідно з постіндуст-ю концепцією розв-ку є необхідною й бажаною, тому що породжує в сус-ві той потенціал, який забезпечує його динамічний розв-к.
Потреби та інтереси людей агрегуються політичними партіями, громадськими організ-ми, спілками тощо й трансформуються в колективні інтереси. Свої вимоги щодо цілей висувають також прихильники патерналістської політики та прих-ки реформ. Консенсус і компроміс між різними політичними силами з приводу базових сус-х цінностей досягаються застосуванням демокр-х соц технологій (референдумів, виборів, та ін.), реалізацією принципів соц партнерства. Ідеальна ситуація — коли Інд-ні й асоційовані суб'єкти усвідомлюють необхідність і корисність цілей ек політики та добровільно беруть участь у реалізації таких.
Ранжування цілей будується за принц-м пріоритетів потреб та інтересів суп-ва. Оцінка важливості й ранж-ня цілей здійснюється відповідно до політики пріоритетів, оскільки втілення продуманої політики пріоритетів сприяє виникненню цілого спектра позитивних екстерналій, завдяки чому ств-ся умови для досягнення суп-х цілей, розв'язання суміжних проблем.
ек теорією та практикою сформульовано кілька заг-х принципів розроблення цілей ек та соц політики: відповідність конкретних цілей сутності конституційного устрою і генеральній меті діяльності держави — збереженню, зміцненню та вдосконаленню існуючого суп-го ладу; усебічне врахування в цілепокладанні індивід-х, колект-х і суп-х інтересів; практична необхідність реалізації цілі та її наукова обґрунтованість; гармонійність побудови цілей, що передбачає їх взаємозв'язок і взаємозумовленість; запобігання конфлікту цілей, унаслідок якого досягнення однієї цілі перешкоджатиме досягненню інших; інформаційне забезпечення держ-ї політики пріоритетів задля збільшення довіри людей до діял-ті держави. Інтенсивна роз'яснювальна робота щодо цілей, пріоритетів і очікуваних наслідків дає змогу створити таку політ атмосферу в суп-ві, яка сприятиме реалізації проголошеної соц-ек політики.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 Наверх ↑