60. Показники якісних змін економічного розвитку. Методика розрахунку комплексу індексів, які використовуються у міжнародній практиці.
В економічній літературі використовується також поняття „кількісне зростання” (КЗ) і „якісне зростання” (ЯЗ).Всі показники (П) економічного розвитку (ЕР) поділяють на 2 групи. До ІІ групи входять П, які дозволяють оцінити якість ЕР. Всі П цієї групи поділяються на 2 підгрупи. І дозволяє оцінити ЕР шляхом „оптимальної” взаємодії соціальних, політичних та економічних чинників, а ІІ оперує П якості життя.
До І підгрупи входять: а) комплексний індекс соціального розвитку (він був розроблений Інститутом соціального розвитку ООН у 1970 р.). розрахунок цього індексу здійснюється на базі 16-ох П (9 соціальних і 7 економічних): очікувана тривалість життя при народженні, кількість газет на 1000 осіб, частка чоловіків у робочій силі тощо; б) індекс І. Адельман та С. Морріс. При його розрахунку враховується і політичні змінні на відміну від попередніх. Загальним недоліком таких підходів до оцінки рівня ЕР є те, що у них увага акцентується на оцінці витрат, які здійснюється для підвищення рівня добробуту населення, а не безпосередньо на результат.
Центральне місце у ІІ підгрупі займає індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) – це інтегральний показник, який застосовує ООН для оцінки досягнень країн у рівні соціального розвитку. Розраховується ІРЛП на основі таких показників: очікувана тривалість життя при народженні; грамотність дорослого населення; сукупна частка осіб, що навчаються; реальний ВВП на душу населення. Для країн, що розвиваються – індекс зубожіння. Для розвинених країн індекс знедоленості розр: Ір=(Р1+Р2+Р3+Р4)/4. Також розраховують такий показник як індекс розвитку з урахуванням гендерноного чинникк. Сер знач життя, рівня освіти та доходу коригуються залежзно до величини розриву між рівнем досягень чоловіків та жінок.
61. Сутність та передумови посткейнсіанських моделей економічного розвитку. Основні положення моделі економічного зростання Дж.Робінсона.
Представники цього напрямку розробил теорі ек розвтку та зростання. Що істотно вплинули як на розвиток ек думки, так і на формування ек політики багатьох розвинених країн.вони розглядали ек розвиток як процесу, що характеризується кількісними змінами та залежить від обсягів інвестицій. Ключову роль у формуванні теорії ек зростання відіграли праці С.Кузнеця., який у своїх працях зауважував, що теорія ек зростання та розвитку повинна пояснювати механізм розвитку провідних держав, причини, що гальмують розвиток відсталих країн тощо.основним проявом ек розвитку Кузнець вважав зростання сукупного продукту, яке б передбачало перетворення аспектів ек життя. Він виначив основне джерело ек зростання – НТП.однією з перших теоретичних розробок у цьому напрямі була одно факторна модель Харрорда – Домара. В основі моделі припущення- єдиним фактором зростання є капітал; рівність наявних заощаджень запланованим інвестиціям; заощадження та інвестиції складають постійну частку ВВП. Найбільш відомою серед цього класу моделей є модель Джоан Робінсон. Робінсон будує свою модель не на відношенні рівноваги,а з правил і мотивів, які управляють людською поведінкою. Тип ек системи визначає специфіку існуючих правил. У своїй моделі виходить з такого припущення щодо технічних умов: економіка повністю забезпечена природними ресурсами;чисельність робочої сили та її якість, рівень технології – задані умови. 2 особливості притаманні підходу Дж Робінсон до аналізу інвестиційних рішень: підкреслення важливості поняття життєвого начала; відсутність чіткого визначення виду інвестиційної функції, яка використовується.темпи нагромадженя, які виводяться з моделі є результатом намагання фірм вижити у конкурентних умовах,ж а також їх політики розширення вир – цтва. Робінсон виділяє 2 аспекти фінансових умов. 1-й різне співвідношення між розподілом схильності до заощаджень фірм та розподіл умов, які визначаються кредитоспроможністю фірми. Другий аспект фін умов пов'язаний з рівнем процентної ставки. Вважається, що грошово – кредитна політика,.. яка передбачає зміну процентної ставки, не може забезпечити регулювання рівня капіталовкладень.
89. Благо як економічна категорія.
Соціальна політика будь-якої держави передбачає вплив на прискорення економічного розвитку та підвищення добробуту населення. Основою добробуту людини є блага, якими вона має можливість користуватись. В економічній теорії блага розрізняють на економічні (Е) та неекономічні (НЕ), матеріальні та нематеріальні (НМ), індивідуальні (І.), колективні (К), суспільні (С). Е вважаються блага, обсяги яких обмежені, а доступ до них нормується через ціни. НЕ блага – необмежені й неоплатні одночасно. До НМ благ відносять, наприклад, те, що утворює людський капітал: освіта, знання, виховання, досвід, інформація. Їхнє споживання збільшує добробут. І. блага (товари особистого користування) споживаються кожною людиною окремо. С блага – це блага, надання яких окремій особі неможливе без надання іншим особам (фундаментальні наукові дослідження, освітлення вулиць). К блага – це блага, що розподіляються на підставі політичного рішення (соціальний захист населення).
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 Наверх ↑