2. Природні ресурси та їх вплив на економічний розвиток.

Ресурси природи є державною власністю. Державна влас­ність дає можливість безкоштовно використовувати деякі при­родні ресурси в інтересах суспільства (використання землі для будівництва транспортних магістралей, експлуатація лісових, водних ресурсів, видобуток корисних копалин та ін.). Викорис­тання природних ресурсів у приватному секторі, як правило, пе­редбачає стягнення спеціальних податків, рентних та інших пла­тежів, які спричиняють збільшення собівартості виготовлюваної продукції.     Природні ресурси не є невичерпними та вічними. Тому вини­кає проблема їх збереження та відновлення.     -  До основних шляхів її вирішення можна віднести такі: - бережливо, раціонально використовувати   невідновлювані ресурси; вживати заходи щодо поповнення відновлюваних природних ресурсів (відновлювати і підвищувати природну родючість землі, здійснювати посадку лісосмуг, відновлювати запаси водойм);- максимально використовувати вторинну сировину та інші відходи виробництва;- підтримувати екологічну чистоту виробництва та приро­докористування.

Природно-ресурсний потенціал включає в себе дві складові:

1)       природні ресурси;

2)   природні умови.

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого і невиробничого, промислового і сільськогосподарського, галузевого і міжгалузевого, одноцільо-вого та багатоцільового призначення.

Найбільш активна роль в економічному розвитку суспільства в сучасних умовах належить таким видам природних ресурсів, як земельні, лісові, водні, та мінеральні ресурси.

5. Роль населення у розвитку економіки та його динаміка.

Чисельність населення є динамічним показником, який по­стійно змінюється під впливом різноманітних чинників. Насам­перед зміни чисельності населення відбуваються за рахунок його природного руху — народжуваності та смертності. Різниця між кількістю народжених живими та кількістю померлих називаєть­ся природним приростом населення. Впливає на зміну чисельно­сті населення й міграція населення, тобто переміщення людей з одних регіонів у інші. Різниця між кількістю прибулих та вибу­лих називається сальдо міграції.

Визначення чисельності населення й особливості його дина­міки має практичне значення для механізму взаємозв'язку еко­номічних і демографічних процесів. Знання чисельності населен­ня на певну дату чи період дає змогу оптимально збалансувати плани розвитку народного господарства та напрями соціальної та демографічної політики. Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розселення, а також процеси руху дають загальнодер­жавні переписи.

Україна належить до держав з порівняно високою густотою населення, хоча вона є нижчою порівняно з найбільш населенними країнами Європи. Розміщення населення по території країни повною мірою відповідає особливостям розміщення виробництва та її природно – ресурсного потенціалу.