58 Методика визначення чисельності облікового, контрольного та аналітичного персоналу

Для визначення потрібної кількості облікового, контрольного й аналітичного персоналу застосовують норми, розроблені або в централізованому порядку, або на самих підприємствах. Іноді застосовують норми-аналоги.

У кожному топологічному підрозділі документи групують щодо норм та кількісно-якісних характеристик: рядків, колонок, процента робіт, що передають на машинну обробку. Далі визначають загальну кількість працівників, необхідну для виконання обсягу робіт.

Вихідним моментом є одиниця вимірювання. Для розрахунків обсягу облікових робіт тепер використовують такі одиниці вимірювання:

•        один первинний прибутково-видатковий документ;

•        кількість рядків та колонок в одному документі;

•        кількість записів в облікові реєстри;

•        чисельність працюючих, охоплених табельним обліком;

•        чисельність працівників, яких обслуговує один бухгалтер;

•        ступінь автоматизації (механізації), %.

На підставі даних про обсяги робіт у нормах часу на один документ визначають загальну кількість облікових працівників у кожному топологічному підрозділі за формулою

 

де х — середньомісячна кількість первинних документів; Нч — норма часу на один первинний документ; 9360 — місячний фонд робочого часу одного бухгалтера, хв.

На підставі даних про чисельність працюючих за відрядною і погодинною системами оплати праці та норм обслуговування чисельність бухгалтерів для виконання робіт з оплати праці визначають за формулою

 ,

де Чв, Чп — чисельність працівників відповідно з відрядною і погодинною системами оплати праці;

  — норма обслуговування працівників відповідно з відрядною і погодинною системами оплати праці.

Чисельність працівників, потрібних для виконання табельного обліку, визначають за такою формулою:

 ,

де Чт — чисельність працюючих, охоплених табельним обліком, осіб;  — норма обслуговування працюючих одним табельником, осіб.

Загальну чисельність працівників облікової служби по господарству визначають підсумовуванням розрахункової чисельності працюючих, яку було визначено з окремих топологічних замкнених дільниць — обліку основних засобів, обліку матеріалів, а також працівників, зайнятих обслуговуванням дільниць з оплати праці та табельного обліку.

Крім того, необхідно визначити чисельність працюючих у бух¬галтерії, роботу яких не нормують: заступників головного бухгалтера, касирів, ревізорів.

Іноді в складі управління можуть бути окремі підрозділи: група аналізу господарської діяльності, група контролю тощо.

Для кожного господарства загальну чисельність працівників обліку визначають у двох показниках: явочна й облікова. Явочна чисельність — це кількість працівників обліку, контролю та аналізу, яку було визначено прямим розрахунком — без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби тощо. Облікова чисельність — це кількість працівників облікової, контроль¬ної й аналітичної служб, які потрібні для виконання всього комплексу робіт.

Під час прямого розрахунку дістають чисельність без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби тощо. Тому для того, щоб дістати облікову (явочну) чисельність, її слід помножити на коефіцієнт облікового складу за формулою

Чо = ЧяКо. ч ,

де Чя — явочна чисельність облікових працівників; Ко. ч — коефіцієнт облікової чисельності.

Коефіцієнт облікового складу визначають за формулою:

, 

де Фн — номінальний річний фонд робочого часу;  Ан. д — кількість неробочих днів одного працюючого за рік:

Ан.д = В + Х + Р – Д + М,

де В — кількість днів відпустки; Х — кількість днів хвороби (за звітними даними за минулий рік); Р — кількість днів відпустки у зв’язку з пологами та вагітністю (за даними минулого року); Д — кількість днів, витрачених на виконання державних доручень за законом;

М — кількість днів, які в минулому році були надані матерям для годування немовлят (за звітними даними в минулому році).