1.3. Предмет, мета і завдання економічного аналізу. Основні його категорії

Економічний аналіз — це комплексне глибоке вивчення роботи підприємств, їх підрозділів та інших господарських формувань для об'єктивної оцінки її результатів і виявлення можли­востей дальшого підвищення ефективності господарювання. Розглянемо основні визначення економічного аналізу, які існують на даному етапі його розвитку (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2 – Основні теоретичні підходи до визначення економічного аналізу

Об’єктами аналізу є: виробництво і реалізація продукції, її собівартість, фінансово-виробничі ресурси та ефективність їх використання, фінансові результати, фінансовий стан та інвестиційна діяльність підприємства.

Предметом економічного аналізу є діяльність підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, спрямована на досягнення максимальних результатів за мінімальних витрат. Існує значна кількість визначень щодо предмета економічного аналізу. Розглянемо основні з них у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Основні визначення предмета економічного аналізу

У багатьох підручниках з економічного аналізу або зовсім не наводиться визначення його мети, або вона обмежується тільки виявленням резервів. Це надто вузьке визначення. Більш вдалим і науково обґрунтованим буде таке.

Мета економічного аналізу — сприяння виконанню бізнес-планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, шляхом пошуку можливих резервів, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи з метою підвищення ефективності діяльності підприємств та поліпшенню показників їх діяльності, завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

 об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

 оцінка реальності, напруженості та оптимальності планів і обґрунтованості норм споживання ресурсів;

 виявлення забезпеченості підприємства фінансово-виробничими ресурсами;

 виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв'язків;

 пошук наявних резервів підвищення ефективності вироб­ництва;

 опрацювання конкретних заходів щодо використання ви­явлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

 узагальнення результатів аналізу для прийняття раціона­льних управлінських рішень.

Понятійний апарат економічного аналізу включає специфічні (що несуть головне змістове навантаження) категорії — ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

Характеризуючи ресурси виробництва в навчальній літературі, як правило, дотримуються загальновживаного за радянських часів поділу їх за складовими частинами на трудові, матеріальні та засоби праці. Проте за ринкових умов цей поділ потребує уточнення й коригування відповідно до світового досвіду, який виділяє такі групи: трудові, матеріальні, фінансові та земельні ресурси, Стосовно П(С)БО, що запроваджені в Україні, доцільно використовувати термін “фінансово-виробничі ресурси”, оскільки, виходячи з загальновідомого кругообігу ресурсів, у сучасних умовах фінансові ресурси неможливо розглядати окремо від виробничих, причому, виробничі ресурси на певному етапі є похідною від фінансових і навпаки. Функціонування підприємства передбачає використання й відтворення необоротних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Вихідним моментом діяльності будь-якого підприємства є кругообіг та перевтілення ресурсів. Фінансові ресурси формуються із власних, запозичених та резервної суми ресурсів, представляють собою джерела формування економічних (виробничих та інших) ресурсів і відображаються в пасиві балансу підприємства. Економічні ресурси представляють собою суму виробничих та інших ресурсів і групуються в активі балансу. Виробничі ресурси складаються з необоротних, матеріальних та трудових ресурсів і представляють собою ресурси, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. До складу економічних ресурсів суб’єктів господарювання належать інші ресурси, які представляють собою грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість, фінансові інвестиції тощо, тобто ті ресурси, які безпосередньо не задіяні у виробничій сфері.  

Фінансово-виробничі ресурси представляють собою комплексну взаємозалежність та взаємозв’язок складових ресурсного потенціалу підприємства, що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання економічних вигод у майбутньому.  

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії економічного аналізу завжди приділялося багато уваги, проте й досі на це питання немає однозначної відповіді.

Розгляньмо такі визначення:

Фактори — це рушійні сили розвитку будь-яких процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві і визначають їх характер і результат. Фактор – це причина, яка впливає на певний результат (наслідок).

Причини — умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів і їхнього складу, а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів.

На результати діяльності підприємств впливають численні та різноманітні фактори.

В економічній літературі фактори виробництва групуються за різними ознаками.

Принципи групування факторів, які рекомендуються в літературі, мають ряд суттєвих недоліків: вони або не охоплюють усіх факторів, або допускають їх повторюваність у різних групах (порушується принцип економічної однорідності, надмірне дроблення, то звуження або спрощення).

Однією з найбільш вдалих класифікацій факторів виробництва є майже традиційна їх класифікація (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Схема класифікації факторів економічного аналізу

Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів.