11.4. Аналіз ліквідності і платоспроможності.

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств внаслідок їх банкрутства однією із найважливіших характеристик фінансового стану є ліквідність.

Під ліквідністю підприємства розуміють його здатність розрахуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів.  

Якщо стан розміщення зобов’язань підприємства відповідає умовам ліквідності, таке підприємство гарантоване від банкрутства. Поняття ліквідність підприємства і платоспроможність не ідентичні.

Платоспроможність – це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення. Для того щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова служба повинна дбати про те, щоб його чисто грошові активи відповідали потребам щоденних платежів.

Характеристика постійних значних залишків грошових коштів на поточному рахунку підприємства як ознаки високої ліквідності є помилковою. Динаміка залишків коштів на рахунках в банку характеризує не міру ліквідності, а його поточну платіжну готовність, тобто платоспроможність. Отже, на рахунках в банку та в касі повинно бути грошових коштів не менше і не більше ніж це потрібно. Решта коштів повинна бути вкладена у матеріальні та інші ліквідні активи.

Одним з показників платоспроможності є ліквідність балансу. Ліквідність балансу – це здатність оборотних активів перетворюватися в готівку необхідну для нормально фінансово-господарської діяльності. Іншими словами це можливість швидко реалізувати наявні засоби, кошти для оплати своїх першочергових зобов’язань і непередбачених боргів.

Величиною оберненою до ліквідності балансу за часом перетворення активів в грошові засоби є ліквідність активів. Чим менше часу потрібно для перетворення відповідного виду активів в грошові кошти, тим вища його ліквідність.

Низька ліквідність підприємства в першу чергу спричиняється збитковою діяльністю, а також нераціональним використанням фінансових ресурсів. Все це може призвести до банкрутства.

Банкрутство – це підтверджена документально економічна нездатність підприємства, що виражається в його неспроможності фінансувати поточну діяльність і оплачувати термінові зобов’язання.  

Аналіз ліквідності, платоспроможності та ймовірності банкрутства передбачає вирішення таких основних завдань:

· здійснення оцінки ліквідності балансу підприємства;

· аналіз платоспроможності на основ визначених коефіцієнтів ліквідності;

· оцінка можливості банкрутства підприємства;

· розробка заходів по стабілізації фінансового стану підприємства.

Аналіз платоспроможності починають з оцінки ліквідності балансу, яка передбачає порівняння відповідних груп активів та пасивів підприємства.

Для оцінки ліквідності балансу, аналізу платоспроможності підприємства має значення поділ активів підприємства за ступенем їх ліквідності на такі основні групи:

- найбільш активи (А₁);

- швидко ліквідні активи (А₂);

- повільно ліквідні активи (А₃);

- важко ліквідні і активи (А₄) .

Пасиви відповідно класифікуються на такі групи:

- найбільш термінові пасиви (П₁);

- короткострокові пасиви (П₂);

- довгострокові пасиви (П₃);

- постійні пасиви (П₄).

За різними методиками забезпечення наступних витрат і платежів відноситься чи до довгострокових пасивів, чи до постійних пасивів. До третьої групи також рекомендують включати доходи майбутніх періодів.  

Баланс вважається ліквідним якщо виконуються такі умови:

А₁  П₁

А₂  П₂

А₃  П₃

А₄  П_4.

Показники платоспроможності розраховуються як відношення суми ліквідних активів до суми поточних зобов'язань.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовують такі показники:  

- коефіцієнт покриття (К _п);

- коефіцієнт загальної ліквідності (К _л);  

- коефіцієнт абсолютної ліквідності ( К_ал).  

Коефіцієнт покриття (К _п) обчислюється як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань і характеризує кратність покриття короткострокової заборгованості оборотними активами.   

Коефіцієнт покриття показує, що оборотних активів достатньо для розрахунків по короткострокових зобов'язаннях і свідчить про захищеність кредитів від непогашених зобов'язань. Міжнародний досвід показує, що для більшості підприємств коефіцієнт покриття повинен бути на рівні 2-2,5.

Коефіцієнт загальної ліквідності (К_л) обчислюється як відношення суми найбільш ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань. Товарно-матеріальні цінності при розрахунку цього показника виключаються з оборотних активів виходячи з тих міркувань, що їх не можна швидко перетворити в грошові кошти.  

3 розрахунків видно, що коефіцієнт загальної ліквідності на початок року не забезпечував ліквідності. На кінець року становище дещо покращилось.

Практичний досвід підказує, що коефіцієнт загальної ліквідності (К_л) не повинен мати значення нижче одиниці.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал) обчислюється як відношення
суми грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до
поточних зобов'язань.  

Теоретично достатнім вважається значення цього коефіцієнта в межах 0,25-0,3, тому що строки погашення зобов'язань не настають одночасно.