9.2. Основні показники собівартості продукції та методика їх аналізу.

 

До основних показників собівартості відносяться такі:

· виробнича собівартість продукції

· собівартість реалізованої продукції;

· витрати на одну гривню продукції;

· собівартість окремих виробів.

Згідно з П(С)БО 16 “Витрати” розрізняють виробничу собівартість та собівартість реалізованої продукції.

Виробнича собівартість складається з прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, загальновиробничих витрат.

Аналіз розпочинають з оцінки виконання планового завдання з виробничої собівартості. Для цього здійснюють порівняння фактичного показника з плановим, скорегованим на фактичний обсяг продукції. Детальному вивченню підлягають відхилення, визначенні в постатейному розрізі. В процесі досліджень встановлюють причини невиправданих перевитрат по окремих статтях. Важливо також проаналізувати відповідно зміни в структурі виробничої собівартості.

Поглибленому аналізу підлягають витрати по окремих статтях собівартості. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Груповання витрат по статтях витрат дає можливість бачити витрати по їх місцеві і призначенню, знать, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування й облік собівартості по статтях витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких факторів сформувався даний рівень собівартості, у яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.

У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:

1) сировина і матеріали;

2) зворотні відходи (віднімаються);

3) покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

3) основна заробітна плата виробничих робітників;

4) додаткова заробітна плата виробничих робітників;

5) відрахування на соціальне страхування;

5) загальновиробничі витрати;

6) інші витрати.

Витрати підприємств, що включаються в собівартість продукції, поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат відносяться витрати, безпосередньо зв'язані з виготовленням продукції. До непрямих витрат відносяться витрати, що чи неможливо недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції (загальновиробничі).

У собівартість реалізованої продукції включається виробнича собівартість, а також нерозподілена частина загальновиробничих витрат і понаднормативні виробничі витрати.

Собівартість реалізованої продукції значною мірою залежить від виробничої собівартості. П(С)БО 16 встановлено, що кожне підприємство самостійно визначає склад статей виробничої собівартості продукції.

Найбільш узагальнюючим показником собівартості продукції, який відображає прямий зв’язок з прибутком є рівень витрат на 1 гривню продукції. Його доцільно розраховувати як відношення собівартості реалізованої продукції до обсягу реалізації:

 

де к – кількість продукції в натуральному виразі;

с – собівартість одного виробу;

ц – ціна одного виробу;

В – витрати на 1 гривню продукції.

Відхилення фактичного рівня витрат на 1 гривню продукції від планового залежить від таких основних факторів: зміни структури продукції, зміни собівартості продукції, зміни цін на продукцію.

 

 

 

 

 

 

 

Умовні позначення з індексом 0 – планові, а з індексом 1 – фактичні.

В ринкових умовах актуальним залишається визначення собівартості окремого виробу та її аналіз з метою реальної оцінки рентабельності продукції.

Собівартість окремих видів продукції визначається шляхом складання калькуляцій, у яких показується величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Калькуляції складаються по статтях витрат, прийнятим у даній галузі промисловості. Розрізняють три види калькуляцій: планову, нормативну і звітну. У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат по окремих статтях, а в нормативній - по діючих на даному підприємстві нормах, і тому вона на відміну від планової калькуляції в зв'язку зі зниженням нормативів у результаті проведення організаційно-технічних заходів переглядається, як правило, щомісяця. Звітна калькуляція складається на основі даних бухгалтерського обліку і показує фактичну собівартість виробу, завдяки чому стають можливими перевірка виконання плану по собівартості виробів і виявлення відхилень від плану на окремих ділянках виробництва.

 Аналіз здійснюють, порівнюючи фактичні витрати з плановими.

Факторами, що впливають на зміну собівартості виробу, є:

· зміна обсягу продукції;

· зміна суми постійних витрат;

· зміна суми змінних витрат.

Алгоритм розрахунку собівартості одиниці продукції (С_в) такий:

 

де В _п. – постійні витрати;

П – обсяг продукції;

В _з – змінні витрати.

В процесі такого аналізу виявляють суму перевитрат і з’ясовують їх причини.