6.3. Аналіз використання робочого часу.

Обсяг випуску продукції залежить не тільки від чисельності працюючих, а й від кількості затраченої на виробництво праці, тобто від величини робочого часу.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма №3-ПВ “Звіт про використання робочого часу”. Дані таблиці 6.3.свідчать про те, що порівняно з минулим періодом фонд робочого часу збільшився на 8229 тис. людино-годин.

Таблиця 6.3 Дані для аналізу використання робочого часу, людино-годин

Додатній приріст має місце по кількості відпрацьованого і не відпрацьованого часу. На підприємстві зросла тривалість щорічних відпусток, час тимчасової непрацездатності. Неявки з дозволу адміністрації збільшились на 4489 тис. людино-годин. Негативно характеризується збільшення часу простоїв.

В процесі проведення аналізу важливо проаналізувати відхилення фактичного фонду робочого часу від планового. Якщо фактичний фонд часу менший, ніж плановий, це свідчить про наявність втрат робочого часу. Втрати робочого часу поділяються на цілодобові та внутрішньозмінні.

Кінцеві виробничі результати головним чином залежать від ефективності використання часу робітниками. Узагальнюючим показником ефективності використання робочого часу є загальна кількість людино-годин, відпрацьованих всіма робітниками ( К _{люд.-год.}). Даний показник змінюється під впливом таких факторів: зміни чисельності робітників (Ч), зміни тривалості робочого року

(Т _{р р} ); зміни тривалості робочого дня (Т _рд). Залежність між показниками виражається такою формулою:

Розрахунок впливу факторів здійснюється способами елімінування, індексним методом тощо.

З таблиці 6.4.видно.щ загальна кількість відпрацьованих робітниками людино-годин порівняно з минулим роком збільшилась на 33000.

Таблиця 6.4 Дані для факторного аналізу використання робочого часу

Визначимо вплив факторів на цей приріст:

- зміни чисельності робітників:

 +10*250*7,8=+19500 (людино-годин);

- зміни середньої тривалості робочого року: 

 +5*150*7,8=+5850 (людино-годин);

- зміни середньої тривалості робочого дня:

 +0,2*150*255=+7650 (людино-годин).

Сумарний вплив факторів дорівнює: 33000 людино-годин (19500+5850+7650).

Отже, усі фактори забезпечили позитивний приріст загальної кількості відпрацьованих робітниками людино-годин.