3.1. Види й напрямки економічного аналізу

Перехід до ринкових основ організації економічної системи України вимагає підвищення ефективності управління суспільним виробництвом на всіх його рівнях. Важливе місце у вирішенні цього завдання належить економічному аналізу. Від повноти та цілеспрямованості застосування всіх його видів в управлінні багато в чому залежить і ефективність самого управління.

Забезпечення максимальної ефективності використання аналізу вимагає чіткого розуміння завдань окремих його видів, їх змісту та особливостей.

Класифікувати аналіз на окремі види можна за багатьма ознаками. Основними з них є:

1. За характером проведення і охопленням питань;

2. За часом дослідження предметів і явищ;

3. Об'єкти управління, що є і об'єктами аналізу;

4. Рівні та масштаби управління господарською діяльністю;

5. Методика вивчення об'єктів;

6. Суб'єкти;

7. Охоплення об'єктів вивчення;

8. Зміст програми аналізу.

1. За характером проведення і охопленням питань економічний аналіз поділяють на фінансовий та управлінський, що обумовлено існуванням фінансового і управлінського обліку.

2. За часом дослідження предметів і явищ, у змісті якої переважають відрізки часу здійснення господарських процесів, розрізняють попередній, оперативний, поточний та перспективний аналіз.

Попередній аналіз вивчає майбутні процеси і явища.

Завдання: вивчення тенденцій, оцінка варіантів і пошук найліпшого з них;

· обґрунтування економічної стратегії управлінських рішень, перспективних і планових прогнозів;

· досліджується забезпечення фінансово виробничими ресурсами;

· виявляються причини і фактори які можуть негативно вплинути на результати діяльності підприємства.

Оперативний аналіз здійснюється безпосередньо в ході господарської діяльності або одразу після підбиття її підсумків (за декаду, тиждень, добу, зміну). Основна мета: об’єктивна, оперативна оцінка ситуації, своєчасне виявлення та вимірювання впливу вирішальних чинників, розкриття причин, що їх обумовлюють, та резерви з метою прийняття оптимальних оперативних управлінських рішень.

Джерелами інформації: дані оперативного обліку є щоденні первинні дані, які економічно правильно відбивають справжнє становище на дільниці, в цеху, на підприємстві.

Оперативний аналіз характеризується такими особливостями: 1) терміновістю, тобто наближенням строків проведення аналізу до часу здійснення виробничо-фінансових операцій, що полегшує й прискорює виявлення та усунення недоліків, ви­криття винних; 2) дійовістю, оскільки щоденне (щогодинне) проведення аналізу сприяє негайному усуненню недоліків і ви­користанню виявлених резервів; 3) достовірністю, оскільки ві­домою є величина відхилення фактичних показників від плано­вих або нормативних за кожний день роботи; 4) масовістю, тобто широким залученням безпосередніх виконавців виробни­чого процесу; 5) цілеспрямованістю, бо такий аналіз завжди має конкретну мету та завдання і досліджує окремі, найважливіші показники роботи підприємства.

Поточний аналіз . Основне його завдання є детальне вивчення ходу виконання планових та програмних завдань поточних періодів (місяців, кварталів з наростаючим підсумком). Метою цього аналізу є комплексне виявлення і усунення негативних причин, характерних для даної системи, використання поточних резервів, які сприяють досягненню поставленої мети. Вивчається вплив не тільки технічних та організаційних факторів на економічні результати, а й соціальних, психологічних, організаційних, правових, екологічних та ін.

Джерелом інформації : при поточному аналізі є періодична та річна звітність (бухгалтерська, податкова, статистична), у якій використовуються переважно вартісні показники.

Поточний аналіз порівняно з оперативним має й суттєвий недолік. Він пов'язаний з минулими господарськими процесами за відносно довгий період часу (місяць, квартал, рік). Виявлені резерви означають для даного періоду вже втрачені можливості покращання результатів діяльності. Однак для майбутніх періодів усунення викритих, але ще діючих негативних причин, дозволить уникнути їх негативного впливу на виконання програм.

На практиці частіше застосовується поточний аналіз підсумків господарської діяльності за рік і квартал, рідше — за місяць.

Перспективний аналіз здійснюється у перспективній або довгостроковій системі управління. Мета: забезпечити з’ясування та обґрунтування прогнозованих результатів господарської діяльності, які відображені в довгострокових планах і програмах на 5, 10, 15 та більше років, давати оцінку очікуваного і фактичного виконання цих програм. За допомогою перспективного аналізу визначаються можливі у перспективі економічні та соціальні результати розвитку науки і техніки, розробляються науково обґрунтовані програми соціального, економічного і технічного розвитку галузей народного господарства, оптимальні управлінські рішення, які забезпечують досягнення стратегічних цілей.

На рівні підприємств такий аналіз являє собою вивчення чинників розвитку підприємства, їх взаємозв'язку та впливу на результативні показники в динаміці за довгий період часу.

Завдання: з'ясування можливих причинно-наслідкових зв'язків, які у майбутньому будуть обумовлювати формування результативних показників з прогнозуванням довгострокової перспективи.

· оцінка очікуваного виконання перспективних планів та програм.

· встановлюються напрями дії чинників (позитивних і негативних), їх розмір і сталість на фактично отримані та майбутні результати, які сприяють чи гальмують розвиток.  

Аналіз фактичних результатів діяльності за довготерміновий звітний період свідчить про наявність у ньому елементів ретроспективного аналізу, тобто аналізу здійснених процесів та їх результатів.

Таким чином можна своєчасно виявити слабкі місця, нові резерви і прийняти необхідні управлінські рішення. Такий аналіз часто називають аналізом очікуваного виконання програм і виділяють в окремий вид. З його допомогою визначається найближча, поточна та довгострокова перспектива.

3. Залежно від об'єктів управління, що є і об'єктами аналізу, розрізняють техніко-економічний, фінансово-економічний, соціально-економічний, економіко-статистичний, економіко-екологічний та маркетинговий види аналізу.

Техніко-економічний аналіз — це вивчення взаємодії технічних і економічних процесів, що встановлюється в процесі виробництва, та з'ясування їхнього впливу на економічні результати діяльності підприємства (оперативна і періодична звітність).

Фінансово-економічний аналіз — це дослідження фінансових результатів діяльності підприємства, тобто прибутку (збитку), рентабельності, ефективності використання капіталу, фінансового стану, ліквідності та платоспроможності (квартальна і річна фінансова та податкова звітність).

Соціально-економічний аналіз — це вивчення взаємопов'язаних соціальних та економічних процесів, які справляють вплив на економічні результати діяльності (місячна, квартальна оперативна, статистична, фінансова звітність).

Економіко-статистичний аналіз — це вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління; розвиток окремих галузей, економічних і адміністративних районів (статистична звітність).

Економіко-екологічнцй аналіз — це дослідження взаємодії екологічних та економічних процесів, пов'язаних зі збереженням довкілля та затратами на екологію.

Маркетинговий аналіз - це вивчення ринків сировини та готової продукції, попиту та пропозиції, формування цін, конкурентного середовища і т. ін.

4. Залежно від рівня та масштабів управління існують наступні види аналізу: внутрішньогосподарський, галузевий, міжгалузевий (регіональний, територіальний), народногосподарський.

Внутрішньогосподарський включає аналіз роботи об'єднання, підприємства, цеху, дільниці, бригади.  

Галузевий вивчає діяльність галузей і підгалузей.

Регіональний досліджує функціонування комплексу галузей, зосереджених в одному регіоні.  

Народногосподарський вивчає господарську діяльність у країні в цілому.

5. За методикою вивчення об'єктів розрізняють аналіз порівняльний, факторний, маржинальний, економіко-математичний, стохастичний, функціонально-вартісний.

Порівняльний аналіз — це просте порівняння звітних показників з базовими показниками, а саме: показниками плану (прогнозу) поточного року або звітними даними минулих періодів.

Факторний аналіз спрямований на розрахунок величини впливу окремих чинників на величину результативних показників.

Маржинальний аналіз — це метод обґрунтування управлінських рішень та їх оцінки на підставі визначення граничних значень величин, що характеризують причинно-наслідкові взаємозв'язки обсягу продаж, прибутку, постійних та змінних витрат.

Економіко-математичний аналіз призначений для обрання розрахунковим шляхом варіанта рішення економічної задачі, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (кореляційний) використовується для вивчення стохастичних залежностей між явищами і процесами господарської діяльності.

Функціонально-вартісний аналіз – це метод одночасного і взаємопов’язаного дослідження функцій об’єкта і вартості цих функцій.

6.Залежно від суб'єктів (користувачів аналітичної інформації) розрізняють аналіз внутрішній та зовнішній.

Внутрішній проводиться силами самого підприємства або аудиторськими організаціями на замовлення підприємства для задоволення власних потреб управління економічною діяльністю. Зовнішній аналіз проводиться на основі всіх видів звітності державними органами господарського управління та регулювання економіки, банківськими установами, акціонерами, інвесторами.

7. За ступенем охоплення об'єктів вивчення аналіз поділяється на суцільний (щодо всіх без виключення об'єктів) та вибірковий (щодо частини об'єктів).

8. Залежно від змісту програми аналіз може бути комплексним (тобто повністю охоплювати діяльність підприємства) і тематичним (тобто охоплювати лише окремі сторони діяльності підприємства).

Всі названі види економічного аналізу різняться між собою за змістом, організацією та методикою проведення. Але у сукупності вони спрямовані на досягнення однієї мети.