3.2. Концентрація розчинів і розрахунки в об’ємному аналізі.
Вище було сказано, що в об’ємному аналізі результати визначення обчислюють за об’ємом і концентрацією витраченого на титрування робочого розчину. Тому доцільно розглянути найзручніші способи визначення концентрації робочих розчинів.
Концентрацію розчинів в об’ємному аналізі можна давати в різних одиницях: у процентах, у грамах, на мілілітр чи літр, у грам/молях або грам/еквівалентах на літр і т.д. Розрахунки результатів аналізу стають найбільш простими, якщо користуватися нормальною (еквівалентною) концентрацією.
В об’ємному аналізі концентрацію розчинів визначають числом, що показує, скільки еквівалентних мас розчиненої речовини міститься в 1 л розчину (нормальність). Нормальність позначають буквою “н.”, поставленою після числа. У розрахункових формулах нормальність позначають буквою N. Запис 1 н. Означає, що ми маємо справу з з однонормальним розчином. Розчин, в 1 л якого розчинена одна десята частина грам/екв речовини, називається децинормальним, що записують так: 0,1 н. Розчини можуть бути сантинормальними (0,01 н.), мілінормальними (0,001 н.) І т.д. Найчастіше для об’ємно-аналітичних визначень користуються децинормальними розчинами.
Основна перевага користування нормальними (децинормальними, сантинормальними і т.д.) Розчинами полягає ось у чому. Відомо, що речовини вступають між собою в хімічні реакції в кількостях, пропорціональних їх хімічним еквівалентам. Звідси випливає, що розчини однакової нормальності, тобто розчини, що містять в одиниці об’єму однакову кількість грам/еквівалентів, реагують між собою в однакових об’ємах. Для нейтралізації 1 л нормального розчину хлоридної кислоти треба витратити точно 1 л нормального розчину натрій гідроксиду, оскільки кожний з цих розчинів містить по одному грам/еквіваленту речовини в 1 л. Це стосується також децинормальних, сантинормальних і т.д. Розчинів.
Розглянемо залежність між об’ємом розчину і його нормальністю. Цілком зрозуміло, що чим концентрованіший розчин ми маємо, тим менший його об’єм треба взяти для того, щоб він містив таку саму кількість розчиненої речовини, яка міститься в певному об’ємі більш розведеного розчину. Так, 100 мл децинормального розчину щодо кількості речовини рівноцінні 10 мл однонормального розчину. Отже, між об’ємом розчину і його нормальністю існує обернена пропорціональність. Тому певний об’єм розчину будь-якої нормальності завжди можна замінити меншим чи більшим об”ємом розчину іншої нормальності. Математично це запишеться так:
N1∙V1 = N2∙V2, (3.1)
Де V1 i V2 – відповідно об’єми розчинів з нормальністю N1 i N2.
Якщо N2 = 1, то з наведеної вище залежності випливає просте співвідношення (V2 – об’єм однонормального розчину):
N1∙V1 = V2 (3.2)
Отже, добуток об’єму розчину V1 (в мілілітрах) на його нормальність N1 чисельно дорівнює об’єму однонормального розчину. Звідси випливає й інше визначення нормальності. Можна сказати також, що нормальність є числом, множенням на яке ми приводимо об’єм розчину будь-якої нормальності до об’єму точно однонормального розчину.
При об’ємно-аналітичних визначеннях розчин визначуваної речовини невідомої нормальності Nx, узятий у певному об’ємі V1, титрують відповідним робочим розчином, нормальність якого Nроб.р відома. Позначимо об’єм (у мл) робочого розчину, витраченого на титрування, через Vроб.р. Тоді добуток Vроб.р.Nроб.р дорівнює кількості мілілітрів точно однонормального робочого розчину, витраченого на визначення. Аналогічно добуток V1 ∙ Nx дорівнює кількості мілілітрів однонормального розчину визначуваної речовини. Раніше було встановлено, що однонормальні розчини реагують між собою в рівних об’ємах. Тому можна написати:
V1 Nx = Vроб.р. Nроб.р. (3.3)
За цим співвідношенням легко знайти невідому нормальність розчину Nx:
Nx = Vроб.р. Nроб.р. / V1 (3.4)
Іноді буває потрібним знайти процентний вміст речовини чи іона в досліджуваному матеріалі. Тоді зважують на аналітичних терезах певну наважку проби, переносять в конічну колбу, розчиняють у воді, після чого титрують робочим розчином. Процентний вміст С (%) розраховують за формулою:
(3.5)
Де Vроб.р. – об’єм робочого розчину, мл; Nроб.р. – нормальність робочого розчину, екв./л; me – еквівалентна маса досліджуваної речовини, г/екв.; а – наважка досліджуваної речовини, г.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 Наверх ↑