3.1. Суть об’ємного методу аналізу.

Титриметричний (об’ємний) метод аналізу значно відрізняється від вагового аналізу. У ваговому аналізі зважують на аналітичних терезах продукт реакції, а концентрація і кількість розчину введеного осаджувача має другорядне значення. В об’ємному аналізі вимірюють точний об’єм розчину реактиву відомої концентрації, який витрачено на взаємодію з розчином визначуваної речовини. За рівнянням хімічної реакції обчислюють кількість речовин.

Найважливішим завданням в об’ємному аналізі є приготування робочих розчинів і точне вимірювання об’єму цих розчинів. Розчин реактиву відомої концентрації називають робочим, або титрованим розчином (титрантом). Назва титрований розчин походить від терміна титр (це одиниця вимірювання концентрації розчину, що показує масу розчиненої речовини в грамах, яка міститься в 1 мл розчину).

Процес додавання робочого (титрованого) розчину до розчину визначуваної речовини називається титруванням. Як правило титрують до того моменту, коли кількість реактиву, яка є в об’ємі робочого розчину, стане еквівалентною кількості визначуваної речовини. Цей момент титрування називають точкою еквівалентності. Правильне визначення точки еквівалентності має вирішальне значення для правильності результатів аналізу. Точку еквівалентності встановлюють за допомогою індикаторів.

Залежно від типу хімічної реакції, що лежить в основі визначення, існує така класифікація методів об’ємного аналізу:

1. Метод кислотно-основного титрування, або нейтралізації;

2. Методи осадження і комплексоутворення;

3. Методи окислення-відновлення.

Швидкість і універсальність методів об’ємного аналізу є причинами їх широкого застосування при аналізі різноманітних матеріалів. Існують, проте, деякі обмеження, що трохи звужують коло хімічних реакцій, які можна використати для об’ємно-аналітичних визначень. Хімічні реакції в об’ємному аналізі повинні відповідати певним вимогам, а саме:

1. Реакції повинні проходити стехіометрично, тобто згідно з рівнянням.

2. Робочий розчин реактиву повинен реагувати тільки з тією речовиною, яку ми визначаємо, тобто не повинно бути побічних реакцій.

3. Реакція між робочим розчином і розчином визначуваної речовини повинна проходити швидко.