10.5. Міжнародно-правова регламентація морських перевезень

Договір морського перевезення у трамповому судноплавстві має форму чартеру. В більшості випадків цей договір уклада­ється за допомогою посередника або фрахтового брокера і міс­тить низку обов'язкових умов стосовно судна, вантажу, фрахту.

Договір морського перевезення по формі чартеру може бу­ти укладений з умовою надання для перевезення всього судна, його частини або окремих приміщень. Сторонами такого до­говору визнаються фрахтувальник (відправник) та фрахтівник (перевізник).

Фрахт являє собою платіж перевізнику за доставку вантажу в порт призначення. В чартерних перевезеннях вантажів іно­земних фрахтувальників ставка фрахту визначається при укла­денні чартеру залежно від кон'юнктури фрахтового ринку.

Існує багато стандартних та особливих форм чартерів, які мають окремі великі фрахтувальники. При укладенні догово­рів у стандартні та в особливі форми чартерів вносяться додат­кові умови, багато з яких з часом набули стандартних форму­лювань. Окремі стандартні форми чартерів діють з кінця ХІХ — початку ХХ століття. Характерно, що старі стандартні фор­ми відповідають інтересам судновласників, а пізніші — інтере­сам фрахтувальників.

У національному праві багатьох країн рейсовий чартер розумі­ється як договір морського перевезення вантажу з умовою на­дання під вантаж усього судна або його окремих приміщень. За договором фрахтувальник зобов'язується передати цей вантаж судновласнику і сплатити фрахт. Рейсовий чартер фрахтівник укладає від свого імені і робить це або сам, або за допомогою по­середника — брокера. Рейсовий чартер і договір судновласника з брокером являють собою два юридично самостійних договори.

Виконання рейсового чартеру здійснюється в чотири етапи:

1) рейс судна в місце, обумовлене як узгоджений пункт за­вантаження вантажу;

2)    прийом вантажу, враховуючи його завантаження та укла­дання;

3)    транспортування вантажу в місце, обумовлене як узгод­жений пункт розвантаження судна;

244

4) видача вантажу, враховуючи операції по розвантаженню судна.

Стандартні форми рейсових чартерів містять 45 і більше пунктів. Огляд їх усіх в рамках цієї роботи здається неможли­вим. Варто відзначити лише деякі їх основні положення, які мають найбільше значення.

1.    Учасники перевезення. Ними можуть виступати фрахтів­ник, відправник та одержувач.

Фрахтівником може бути власник судна або особа, якій судно належить на правах повного господарчого відання; ним також може стати особа, яка взяла судно в тимчасове користу­вання або володіння для перевезення власних товарів або ван­тажів інших осіб. В ролі фрахтувальника часто виступають учасники договору купівлі-продажу товару — покупець (ФОБ і ФАС) або продавець (СІФ і КАФ). На них лежить зобов'язан­ня організувати фрахтування судна та відправку вантажу на адресу одержувача.

2.    Вантаж. Вантаж передається перевізнику або самим фрах­тувальником, або він наймає інших осіб — експедитора (forwar­ding agent) або експедитора вантажу (freight forwarder). У першо­му випадку фрахтувальник судна та відправник вантажу однаособа, у другому — ні. Вантаж приймається вантажним поміч-ником капітана, під який він видає штурманську розписку205  .Іноді замість вантажного помічника капітана послуговуютьсябереговим посередником — вантажним агентом (loading broke).

Відомості про вантаж завжди наводяться в чартері. Зазвичай фіксується кількість вантажу, яка має бути пред'явлена і прий­нята до перевезення, а також рід і вид вантажів. Якщо в чартері перелічені вантажі кількох видів, це означає, що фрахтувальник залишив за собою право обирати для транспортування вантаж одного чи кількох видів з переліку, зазначеного в чартері. Пред­мет перевезення може бути визначений і найзагальніше — "будь-який законний вантаж". Точна кількість вантажу зазна­чається в чартері досить рідко. Як правило, встановлюються межі, в яких визначається кількість вантажу (margin).

²⁰⁵ За матеріалами, наведеними в "Юридическом справочнике капитана судов загра­ничного плавания", виданого Фондом історії науки. СПб. — 1992. — С. 185-186.

245

Текст стандартних форм чартерів не дозволяє заміну ван­тажів. Умова про заміну вантажу і вирішення питань, які ви­никають у зв'язку з такою заміною, сторони можуть за узгод­женням включити до адендуму до чартеру. Майже у всіх стан­дартних формах чартерів міститься норма про "повний вантаж" (full and complete cargo), що дає право фрахтуваль­нику і водночас зобов'язує його завантажити всі призначені для перевезення вантажу приміщення судна, повністю вико­риставши вантажомісткість судна. Однак фрахтувальник мо­же розмістити вантаж на палубі лише на підставі угоди сторін або звичаю, що застосовується в цій сфері торгівлі або в пор­ту завантаження.

3. Судно. Найтиповіші характеристики судна, що опису­ються в тайм-чартері, це: найменування, корисна (чиста) вантажність, регістровий тоннаж. Іноді додаються наданий клас та прапор. Заміна судна в односторонньому порядку оз­начає порушення чартеру. Про заміну судна може йтися лише в тих випадках, коли морехідний стан судна, його технічні та комерційні характеристики збігаються з судном, що заміню­ється, або не відрізняються від них різко. Фактична готовність до вантажних робіт залежить від різноманітних обставин, вра­ховуючи позицію судна (у разі портового та причального чар­теру), фізичну здатність судна приймати вантаж, відповідність всім вимогам порту щодо належного оформлення документів.

Тайм-чартер — це договір, згідно з яким одна сторона (суд­новласник) зобов'язується надати за винагороду іншій сторо­ні (фрахтувальнику) на певний строк судно для обумовлених договором цілей. Цілі можуть бути різні — для перевезення вантажів або пасажирів, здійснення буксирних, криголамних та рятувальних операцій, наукових і культурних цілей тощо.

Відповідно до умов рейсового чартеру і тайм-чартеру суд­новласник наділений правом володіння судном. Він же і надає послуги за допомогою свого капітана та суднового екіпажу. За дімайз-чартером володіння судном і контроль над ним перехо­дять до фрахтувальника. Він з точки зору всіх практичних ці­лей розглядається як власник судна протягом строку дії чарте­ру. Капітан і судновий екіпаж стають службовцями-фрахту-вальниками, які відповідальні за управління, експлуатацію і плавання судна.

246

Обов'язок фрахтувальника за такої форми чартеру — спо­рядити судно усіма необхідними запасами, водою, мастильни­ми матеріалами. Фрахтувальник бере на себе всі витрати з екс­плуатації судна, а також ризики, що виникають у зв'язку з екс­плуатацією судна.

Якщо на зафрахтованому в дімайз-чартері судні перевозять вантажі третіх осіб, то перевізником вважається фрахтуваль­ник, якому також належить право на винагороду за порятунок та надання допомоги на морі.

Отже, чартерні морські торгові перевезення не відрізня­ються простотою. Табл. 12 дозволяє наочно простежити ос­новні умови трьох видів договорів чартеру²⁰⁶.

Таблиця 12

Співставлення основних умов чартерів

 

Основні правові ха­рактеристики чар­теру	Вид чартеру
	Рейсовий чартер	Тайм-чартер	Дімайз-чартер
1	2	3	4
3 якою метою фрахтується судно	3 метою переве­зення вантажу мореплавання	3 будь-якою метою торгового мореплавання	3 будь-якою метою торгового мореплавання
Кому підпорядко­ваний екіпаж суд­на в навігаційно-технічному відно­шенні	Судновласнику	Судновласнику	Фрахтувальнику
На кого падає ри­зик пошкодження або загибелі судна у зв'язку з його навігаційно-тех­нічною експлуа­тацією	На судновласника	На судновласника	На фрахтувальника

Трамповими (від англ. слова "tramp") називаються судна, котрі здійснюють нерегу лярні рейси, без чіткого розкладу і направляються судновласниками туди, де з бо-ку фрахтувальників (вантажовідправників) є попит на тоннаж.

247

Закінчення табл. 10

 

1	2	3	4
На кого падає ри­зик пошкодження або загибелі судна у зв'язку з його комерційною екс­плуатацією	На судновласника	На судновласника	На фрахтувальника
Кому належить право володіння судном	Судновласнику	Судновласнику	Фрахтувальнику
Кому належить право користу­вання судном	Судновласнику	Фрахтувальнику	Фрахтувальнику
Хто несе постійні витрати з експлу­атації судна	Судновласник	Фрахтувальник	Фрахтувальник
Кому належить право на ряту­вальну винагоро-ДУ	Судновласнику	Судновласнику	Фрахтувальнику

В основі правового регулювання перевезень морем лежить регла­ментація оформлення транспортних документів, в якості яких, зок­рема, фігурує коносамент. Він має свої правові характеристики.

Порядок оформлення коносамента врегульований норма­ми міжнародного приватного права і зокрема:

1) Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких пра­вил про коносамент від 25 серпня 1924 року (Брюссель­ська конвенція) з наступними змінами і доповненнями,внесеними Брюссельським протоколом 1968 року "Прозміни Брюссельської конвенції 1924 року про уніфікаціюдеяких правил про коносамент" (Правила Вісбі);

2)    Гамбурзькою конвенцією ООН 1978 року "Про морськеперевезення вантажів", що набрала чинності в листопаді1992 року;

3)    Окремими нормами, що містяться в Уніфікованих пра­вилах і звичаях для документарних акредитивів, щоприйняті Міжнародною торговою палатою 1993 року.

248

Коносамент (Bill of Lading) — документ, що видається суд­новласником вантажовідправнику для посвідчення прийняття вантажу для перевезення морем. Коносамент виконує три ос­новні функції:

1) посвідчує прийняття судновласником (перевізником)вантажу для перевезення;

2)     є товаророзпорядчим документом;

3)     посвідчує укладення договору перевезення вантажу мор­ським шляхом, по якому перевізник зобов'язується дос­тавити вантаж на підставі документа.

Виконуючи першу функцію, коносамент є розпискою суд­новласника або уповноваженої особи, яка посвідчує, що визна­чені товари в зазначеній кількості і стані завантажені на судно для перевезення до встановленого місця призначення або що товари прийняті під охорону судновласника з метою подальшо­го перевезення. Але коносамент обов'язково має містити засте­реження судноплавній компанії: "вантаж на борту", або "ван­таж завантажено", або "вантаж прийнято для завантаження".

Друга функція коносамента — надавати право власнику ори­гіналу розпоряджатися вантажем — робить його товаророзпо­рядчим документом. А це означає, що тільки особа, зазначена в коносаменті або яка володіє коносаментом на пред'явника, має право вимагати від судновласника видачу товару, зазначе­ного в коносаменті, і має право розпоряджатись цим товаром. Щоб продати товар, що перебуває на шляху прямування і пред­ставлений коносаментом, товаророзпоряднику достатньо про­дати або переуступити свої права по коносаменту.

Третя функція коносамента — це його здатність виступати єдиним доказом наявності договору морського перевезення між вантажовідправником і судновласником. Цю функцію ко­носамент виконує при перевезеннях товарів на суднах регу­лярних ліній або при постачанні вантажів окремими партіями, недостатніми по своїх розмірах для використання всього суд­на або його частини. При перевезеннях трамповими суднами коносамент виконує тільки перші дві функції — слугує роз­пискою про одержання вантажу для перевезення і товаророз­порядчим документом.

У коносаменті містяться відомості про назву судна, його влас­ника, тоннаж судна, найменування портів завантаження і роз-

249

вантаження, сума фрахту із зазначенням, де виконується оплата фрахту — в порту завантаження чи в порту призначення, кіль­кість виданих екземплярів коносамента. Він підписується капіта­ном судна або пароплавним агентом. Зазвичай коносамент — це виготовлений друкарським способом документ, в якому запису­ються вищеперерахованідані. На звороті лінійного коносамента зазвичай друкуються умови договору перевезення. Повний ком­плект коносаментів складають три копії і три оригінали. Розрізняють такі види коносаментів:

•  іменний;

•  ордерний;

•  на пред'явника.

Іменний коносамент містить відомості про те, що товар має бути доставлений відповідному одержувачу з зазначенням йо­го найменування і адреси.

Ордерний коносамент передбачає, що вантажовідправник може передати свої права третій особі, індосувавши коноса­мент, тобто поставивши на звороті свій підпис і печатку. Такий коносамент використовується в тих випадках, коли платіж ви­конується на підставі документів банку.

Коносамент на пред 'явника передбачає, що товар передаєть­ся будь-якій особі, котрій належить коносамент.

Видача товару по коносаменту може бути виконана:

•  по іменному коносаменту — особі, на ім'я якої виписанийконосамент;

•  по ордерному коносаменту — особі, на ім'я якої індосова-ний коносамент;

•  по коносаменту на пред'явника — особі, котра пред'явитьконосамент.

У разі якщо вантажоодержувач продає не всю партію това­ру по коносаменту, а тільки частину, або коли партія товару продається одночасно кільком покупцям, він може поділити коносамент на кілька частин і кожному покупцю виписати па­йовий коносамент, або делівері-ордер, по якому кожен клієнт може одержати відповідну частку вантажу.

Залежно від оформлення розрізняють коносаменти: чар­терний, рейсовий, короткий, наскрізний.

Коли компанія або окрема особа фрахтує (наймає) судно у його власника, на борту може залишатись незаповнений

250

вантажем простір. Експедитор має право укласти договір з наймачем судна про завантаження товарів на частину вільно­го простору. В такому разі контракт на перевезення укладаєть­ся між експедитором і наймачем цього судна, а не його влас­ником. Чартерний коносамент, оформлений на цей рейс, має містити відмітку "По чартер-партії", а контракт на перевезен­ня — посилання на контракт про наймання цього судна.

Існує також рейсовий коносамент, що оформляється при морському перевезенні товарів на суднах, які виконують рей­си за розкладом і для яких в місці призначення є зарезервова­ний причал. Отже, цей коносамент застосовується для регла­ментованих перевезень, а не "разових плавань" без постійно­го маршруту або розкладу. Він може бути використаний з тією ж метою, що і звичайний коносамент.

Коносамент, що не містить умов і термінів перевезення, на­зивають коротким. Він є контрактом на перевезення між судно­плавною компанією і експедитором або іноземним покупцем. Короткий коносамент містить посилання на умови перевезення, які можуть бути зазначені в будь-якому іншому документі, на­приклад в "основному документі", тобто в переліку стандартних умов, які можна одержати в конторах транспортних компаній. Короткий коносамент являє собою стандартну форму, що вико­ристовується деякими судноплавними компаніями.

Наскрізні коносаменти використовують при змішаних пере­везеннях або коли морське перевезення поділене на стадії, кот­рі здійснюють різні судновласники шляхом перевантаження.

Коносамент на змішані перевезення FIATA, затверджений Міжнародною торговою палатою, є посвідченням того, що експедиційне агентство діє як довіритель, тобто бере на себе відповідальність перевізника за виконання всього контракту на перевезення і за втрату або пошкодження товару не залеж­но від того, де це сталося.

Коносамент на змішані перевезення має такі особливості:

•  експедитор бере на себе зобов'язання виконувати або орга­нізовувати перевезення товарів від місця, де він бере їх підсвою відповідальність, до місця призначення;

•  експедитор передає товари в місці призначення тільки припред'явленні одержувачем підписаного екземпляра коно­самента;

251

• коносамент на змішані перевезення з моменту оформленняекспедитором є посвідченням того, що експедитор прий­няв від відправника товари під свою відповідальність.Таким чином, коносамент є символом товарів або ключем

до них. Треба мати на увазі цю властивість коносамента при використанні його як товаророзпорядчого документа.

На полях коносамента зазначають опис товару, що є най­важливішою частиною цього товаророзпорядчого документа, так як одержувач вантажу, або індосат, зазвичай не має можли­вості перевіряти кількість і якість товару шляхом перегляду і платить купівельну ціну на підставі опису, зазначеного в коно­саменті.

Коносамент (всякий його екземпляр) має містити такі рек­візити:

•  найменування судна, якщо воно відоме в момент прий­няття вантажу для перевезення або інше відповідне засте­реження про передбачене судно, або про те, що вантажприйнято для перевезення без попереднього визначеннясудна;

•  найменування перевізника;

•  місце (порт) прийняття або завантаження вантажу;

•  дата прийняття вантажу перевізником в порту завантаження;

•  найменування відправника;

•  найменування вантажу і наявні на ньому марки, необхіднідля ідентифікації вантажу (так званий загальний характервантажу);

•  місце (порт) призначення (розвантаження) вантажу;

•  найменування одержувача вантажу;

•  кількість місць або предметів;

•  вага вантажу або його кількість;

•  зовнішній вигляд і видимий стан вантажу;

•  особливі властивості вантажу;

•  розмір або порядок визначення розміру фрахту та іншихнеобхідних платежів за перевезення, або вказівку на те, щовони повністю оплачені;

•  місце видачі коносамента;

•  час видачі коносамента;

•  кількість оригіналів коносамента, якщо їх більше одного;

•  підпис перевізника, або капітана, або їх представників.

252

Отже, з юридичної точки зору коносамент — це:

1) офіційна квитанція судновласника, яка підтверджує,що товари, котрі, за припущенням, перебувають в заз­наченому вигляді, кількості і стані, відправлені в зазна­чене місце призначення на конкретному судні абоодержані під охорону судновласника для відправлення;

2)       меморандум договору перевезення, що детально повто­рює умови договору, котрий фактично укладається допідписання коносамента;

3)       товаророзпорядчий документ, що дозволяє покупцевірозпорядитися товаром шляхом здійснення передаточ­ного надпису і надання коносамента.