Анотація

У посібнику розглянуто основні теми курсу "Правове регулювання зовніш-ньоекономічної діяльності^”, форми та методи зовнішньоекономічноїторговель-HOi діяльності, операції купівлі-продажу, посередницькі операції та ін. Навчаль-ний посібник складається з трьох частин та десяти розділів, які охоплюють най-важливіші питання, пов'язаш 3i здійсненням майнових відносин у зовнішньоекономічній сфері. Розглянуто теми, що орієнтують у загальних під-ходах до їх практичного використання (нормативні та шпд джерела регулюван­ня, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, загальні положення щодо зов-нішньоекономічних договорів (контрактів) та ін.), відповідальності в цій галузі та питання щодо міжнародно-правової регламентанд м1жнародних перевезень.

Для професшно! шдготовки спеціалістів, які займаються зовнішньоеко-номічною діяльністю, може використовуватися для навчання студен^тів та слухачів вищих навчальних закладів у сфері юриспруденції та міжнародних відносин.

Одним з головних факторів, що впливає на рівень світово­го прогресу та розвиток економіки кожної окремої країни, є міжнародна торговельна діяльність. Будь-яка держава, про­водячи власну зовнішньоекономічну політику і розвиваючи свою економіку, водночас вступає у міжнародні відносини з іншими країнами, що вимагає зважування своїх дій, зістав­лення їх з діями інших держав, узгодження шляхом прийнят­тя спільних оптимальних рішень щодо регулювання та упо­рядкування зовнішньоторговельних відносин. Інструментом цього і слугують норми права (міжнародні, регіональні та на­ціональні). Отже, однією з важливих умов успішної та ефек­тивної зовнішньоекономічної діяльності є створення відпо­відної національної правової бази, яка впливає на розвиток торговельних відносин країни. При цьому обов'язково треба пам'ятати про необхідність узгодження норм національного законодавства із зобов'язаннями держави, прийнятими від­повідно до міжнародних договорів, що випливає з об'єктив­них потреб приєднання країни до інтеграційних процесів.

Україна активно долучається до системи міжнародного по­ділу праці на основі ринкових відносин та принципів відкри­тої економіки. Незважаючи на труднощі та суперечності, мож­на констатувати, що зовнішня торгівля — один з найбільш рі­шучо та успішно реформованих секторів української економіки. Водночас процес активного входження України до міжнародної торгівлі супроводжується значними ускладнен­нями та проблемами. Хоча економіка країни значною мірою функціонує, спираючись на принципи та механізми ринкової економіки, українські підприємства на світовому ринку пере­бувають, як правило, у менш сприятливих умовах, ніж їхні конкуренти та партнери. Досі досягти економічно міцного та рівноправного становища країни на світових ринках не вдало­ся. Це відбувається як в силу об'єктивних причин, пов'язаних з низькою конкурентоспроможністю вітчизняних товарів, так і суб'єктивних факторів, насамперед через торговельно-полі­тичні суперечності, білі плями в законодавстві та недоліки застосування торговельно-політичних інструментів.

Реформи, які відбулися в Україні останніми роками, націле­ні на розбудову демократичної правової держави¹, що має ґрунтуватися на ринковій економічній системі. Складовою цього процесу стала орієнтація України на повномасштабне входження до світової економічної системи. Лібералізація, від­міна державної монополії на зовнішню торгівлю, збільшення кількості суб'єктів зовнішньоторговельного обігу не є відмовою держави від втручання в систему регулювання зовнішньої тор­гівлі. Більш того, світовий досвід свідчить, що відбувається по­силення та диверсифікація такого впливу, пріоритети, принци­пи, механізми та інструменти якого взаємопогоджені на міжна­родному рівні в численних двосторонніх та багатосторонніх угодах. Підвищення ефективності зовнішньоторговельної полі­тики держави, що має забезпечити зміцнення позицій країни на світовому ринку, є одним з вирішальних факторів цього про­цесу. Для забезпечення ефективного функціонування ринку має бути створена національна система "правил гри", що спри­ятиме економічному розвитку країни та відповідатиме основ­ним вимогам міжнародно-правового простору. Крім того, для забезпечення належного виконання зазначених правил необ­хідно створити ефективний механізм та інституції системи всередині країни. Успіх експортера на ринку країни визначаєть­ся економічними, організаційними та правовими факторами. Будь-яка економічна діяльність у зовнішній сфері вимагає на­самперед чіткого уявлення про правові акти, відповідно до яких вона має здійснюватися. Регулювання відносин між державами та учасниками зовнішньоторговельного обігу здійснюється че­рез комплексну правову систему, що містить зафіксовані прави­ла підприємницької діяльності у сфері міжнародного обміну то­варами та послугами, інформацією, результатами інтелектуаль­ної діяльності, що ґрунтуються на національних інтересах і відповідають міжнародно-правовим нормам.

Зовнішньоекономічні відносини в умовах суттєвого поши­рення та активізації міжнародних зв'язків перестали бути мо­нополією держави. Нині вони є важливим предметом нав­чальних курсів у юридичних та економічних навчальних зак­ладах, проте в літературі питанням правового регулювання

Конституція України від 28.06.96, ст. 1.

цієї сфери правовідносин приділено недостатньо уваги. По­няття "зовнішньоекономічне право" ще не увійшло до науко­вої та нормативної лексики, частіше вживається визначення "правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності". Основою для введення в науку та практику зовнішньоеконо­мічного права є не стільки існуючі теорії чи історичний досвід з цього питання, скільки наша дійсність. Ми маємо можли­вість спостерігати сучасні процеси зміни природи держави, суспільно-економічних відносин всередині неї і на міжнарод­ному рівні, а також права, яке покликане закріплювати ці змі­ни в самій системі права та у відповідних правових нормах. В сучасній правовій системі зовнішньоекономічне право не ут­ворює самостійної галузі права, оскільки водночас є предме­том цивільного, адміністративного, фінансового та деяких ін­ших галузей права. Зовнішньоекономічне право можна роз­глядати як складову (підгалузь) цивільного права (існуючої та визнаної галузі права²), або як складову господарського, а са­ме комерційного права, питання про необхідність виокрем­лення якого обговорюється в наукових колах³.

Зміст курсу "Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності" спрямовано на ознайомлення студентів з основа­ми правового регулювання правовідносин у сфері зовнішньо­економічної діяльності. Навчальний посібник складається з трьох частин, 10 розділів, що охоплюють основні питання, пов'язані з існуючими майновими відносинами у цій сфері. Розглянуто загальні теми, які орієнтують студента у підходах до їх практичного застосування (джерела регулювання, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, загальні положен­ня про зовнішньоекономічний договір (контракт), основні види договорів та ін.), виокремлено міжнародно-правову рег­ламентацію міжнародних перевезень.

Знання системи правового регулювання зовнішньоеконо­мічної діяльності є основою його успішного здійснення між зацікавленими учасниками міжнародного товарообміну.

²           Цивільне право. — К.: Вентурі, 1997. — Ч. 1. — 544 с.

³           Правові  основи  підприємницької  діяльності  /  За  ред.  В. І. Шакуна,П. В. Мельника , В. М. Поповича. — К.: Правові джерела, 1997. — 780 с.

Частина