10.4. Міжнародно-правова регламентація авіаційних перевезень

Повітряне перевезення оформляється проїзним квитком, багажною квитанцією або документом повітряного перевезення (авіавантажною накладною).

Проїзний квиток видається при перевезенні пасажирів і має містити зазначення:

— місця відправлення;

— місця зупинки;

— місця призначення;

— суми платежу.

Від англ. рool — спільний казан або об'єднаний фонд.

239

При перевезенні зареєстрованого багажу видається багаж­на квитанція, яка може бути об'єднана з проїзним квитком. В обох випадках вона має містити таку саму інформацію, що й проїзний квиток.

Проїзний квиток і багажна квитанція є свідоцтвом укла­дення договору про перевезення та його умови. Відсутність, неправильність заповнення або їх втрата не впливають ні на існування, ні на дійсність договору про перевезення.

Для перевезення вантажу (товару) оформляється документ повітряного перевезення — авіавантажна накладна (Air Waybill).

Авіавантажна накладна — документ, виписаний вантажо­відправником або його агентом-експедитором при видачі ван­тажу, який підтверджує наявність договору між вантажовід­правником і перевізником про перевезення вантажів авіаліні­ями перевізника.

Цей документ складається відправником у трьох оригіналах, що мають однакову юридичну силу, і вручається разом з товаром. Перший екземпляр має примітку "для перевізника" і підписуєть­ся відправником. Другий екземпляр призначений для одержува­ча, підписується відправником і перевізником та має прямувати разом з товаром. Третій екземпляр підписується перевізником і повертається ним відправнику після отримання товару.

Перевізник має поставити свій підпис перед завантажен­ням товару на борт повітряного судна. Підпис перевізника мо­же бути замінений штемпелем; підпис відправника може бути печатним або замінений штемпелем.

Авіанакладна не є ні товаророзпорядчим документом, ні передатним документом. Вона виконує тільки функцію під­твердження укладення договору перевезення, прийняття то­вару для перевезення і умов перевезення.

За наявності кількох місць вантажу перевізник має право вимагати від відправника складання окремих документів по­вітряного перевезення.

Документ повітряного перевезення має містити:

•  місце відправлення і місце призначення;

•  якщо місце відправлення і місце призначення розташованіна території однієї країни — сторони договору, а якщо одначи кілька передбачених зупинок на території іншої країни— зазначення хоча б однієї такої зупинки;

240

•  повідомлення відправника про те, що здійснюється переве­зення, місце кінцевого призначення або зупинка якого нев країні відправлення;

•  відомості про вагу, розміри і пакування товару, а також кіль­кість місць, обсяг і стан товару.

Документ повітряного перевезення, до доведення проти­лежного, є підтвердженням укладення угоди, прийняття това­ру та умов перевезення.

В останні роки на міжнародних повітряних лініях швидко розвивається так зване пульне співробітництво, яке має на меті зниження гостроти конкурентної боротьби між авіаком­паніями, які спільно експлуатують суміжні авіалінії або їх ок­ремі ділянки.

Загальний принцип пулу полягає в тому, що кожен партнер з кожної одиниці транспортної продукції вносить в пул вста­новлену частку доходів. З цих зборів утворюється пульний фонд, який через певний проміжок часу розподіляється між партнерами за пулом узгодженої пропорції.

Для визначення виграшності або програшності пульної угоди розроблена методика, основні положення якої зводять­ся до побудови економіко-метричної моделі конкретного пу­лу, а також до аналізу експлуатаційних і результативних фінан­сово-економічних показників партнерів і визначенню еконо­мічної ефективності пулу. Зазвичай порівнюють:

•  економічний стан авіапідприємств-партнерів по лінії;

•  їх капітал;

•  парк літаків;

•  результати роботи за попередні періоди;

•  загальна подовженість ліній;

•  конкурентоспроможність відносно партнера тощо.Зрозуміло, що економічно слабше авіапідприємство більш

зацікавлене в укладенні пульної угоди, намагаючись таким чи­ном забезпечити собі певну частину доходів, яку воно не в змозі отримати при самостійній експлуатації лінії.

Укладаючи пульну угоду, авіакомпанія намагається отрима­ти не лише певну долю доходів, але шляхом завищення її та-

За умовами чартеру штурманська розписка може бути видана і агентом фрахтуваль­ника.

241

кож і компенсацію за використання партнером додаткових прав. Отже, пульна угода може використовуватись не лише для розподілу доходів між партнерами, але й для отримання компенсації за різноманітні права, в тому числі прямо не пов'язані з роботою пульних ліній, шляхом збільшення долі доходів авіапідприємства, що отримує компенсацію за експлу­атацію пульних ліній або шляхом внесення однією зі сторін в пул частини доходів від використання нею додаткових прав (наприклад, за транзитні перевезення).

У процесі експлуатації ліній будь-який з цих факторів може або зовсім відпасти, або змінитись, що може викликати пере­гляд відповідних угод.

За останні роки значного поширення набули перевезення пасажирів і вантажів на літаках, які авіакомпанія тимчасово надає за договором оренди, в порядку фрахтування або тимча­сового обміну. При фрахтуванні повітряних суден укладається договір, який отримав за аналогією з морським правом найме­нування чартер. Власне перевезення мають характер нерегу­лярних польотів, тобто економічною основою цих перевезень є велике зростання попиту на повітряні перевезення в період туристичних сезонів.

Розвиток чартерних перевезень потребував створення відпо­відного правового режиму забезпечення їх здійснення. Організа­ція чартерних перевезень (видання дозволу, маршрут, періодич­ність польотів тощо) визначається актами органів державного уп­равління цивільною авіацією. Щодо комерційних умов чартерів, то їх регламентація здійснюється у двох формах: шляхом зараху­вання відповідних положень у правила і тарифи авіакомпаній або шляхом напрацювання типових проформ договору чартеру.

Для того щоб авіакомпанії, які надають літаки на умовах чартеру та оренди, мали необхідні гарантії і було виключено висування до них вимог про повну відповідальність за завдану шкоду, в рамках ІКАО в доповнення до Варшавської конвенції вироблено конвенцію про уніфікацію деяких правил, що сто­суються міжнародних повітряних перевезень, які здійснюють­ся особами, що не є перевізниками по договору, підписану 18 вересня 1961 року в Гвадалахарі.

Конвенція вводить поняття "фактичного перевізника", яким визнається особа, що не є перевізником за договором,

242

але уповноважена ним здійснювати перевезення, які підпада­ють під дію Варшавської конвенції в її першій редакції або в редакції Гаазького протоколу (ст. 1).

Під повітряним чартером (чартерним рейсом) розуміють договір, за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується на­дати іншій стороні (фрахтувальнику) за платню всю або части­ну місткості одного чи кількох повітряних суден на один чи кілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажів, пошти або для інших цілей.

Регламентація чартеру в правилах і тарифах авіакомпаній коротка і передбачає насамперед умови майбутніх перевезень пасажирів і вантажів, а не відносини фрахтувальника і компанії по чартеру. Зміст самого чартеру, права та обов'язки сторін виз­начають проформи чартерів. Вони розробляються авіакомпані­ями і являють собою вид примірного договору, який може до­повнюватись сторонами при його укладенні.

Типові проформи чартеру, які застосовуються авіакомпані­ями, містять такі умови:

•  характеристика літака, що надається;

•  розмір платежів за його використання та порядок розрахунків;

•  маршрут і розклад польотів;

•  оформлення транспортної документації;

•  дострокове припинення договору у випадку неможливостійого виконання;

•  відповідальність власника літака;

•  право, яке застосовується до договору.

Плата за використання літака обумовлюється у проформах фрахтом.

Транспортні документи на перевезення складаються зазви­чай за формою компанії, яка надає літаки.

Предметом чартеру є місткість повітряного судна. У договорах передбачається тип повітряного судна, яке має відповідати узгод­женим умовам: кількість крісел, граничне комерційне заванта­ження. В більшості проформ чартеру обумовлюється право авіа-підприємства-фрахтувальника здійснювати заміну повітряного судна на інший тип або варіант за умови забезпечення перевезен­ня встановленого в договорі кількості пасажирів, багажу, ванта­жів або пошти в ті ж строки. Інакше фрахтувальнику надається право розірвати договір.

243