4.5. Мито (тарифи)

Визначень митного тарифу існує кілька, залежно від того, який з аспектів внутрішньої та/або зовнішньої торговельної політики є важливим та актуальним, а взагалі вони допов­нюють одне одного.

Митний тариф залежно від контексту може визначатися як: • інструмент торгової політики (форма) державного регулю­вання внутрішнього ринку країни при його взаємодії з сві­товим ринком;

68

•  звід ставок мит, що застосовуються до товарів, які переміщу­ються через митний кордон країни, систематизованийзгідно з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної ді­яльності;

•  конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при введені абовивезенні певного товару на/з митної території країни.В цьому випадку поняття митного тарифу повністю збіга­ється з поняттям мита.

Митний тариф будь-якої країни складається з конкретних ставок мит, які використовують для обкладання імпортних, екс­портних або транзитних товарів. Ці товари об'єднані за групами за ознакою походження (рослинні, тваринні, промислові та ін.) та ступенем їх обробки. Проти кожного товару (або товарної по­зиції) зазначається розмір мита, яким він обкладається.

Мито — обов'язковий внесок, що стягується митними ор­ганами при ввезенні або вивезенні товару та є умовою імпорту або експорту.

Мито виконує три основні функції:

•  фіскальну, що стосується і імпортних, і експортних мит, такяк є однією зі статей дохідної частини Державного бюджету;

•  протекціоністську (захисну), що стосується імпортних мит,так як з їх допомогою держава захищає місцевих (націо­нальних) виробників від небажаної іноземної конкуренції;

•  балансувальну, що стосується експортних мит, введенихз метою запобігання небажаного експорту товарів, внут­рішні ціни на які з тих чи інших причин нижчі за світові.

Класифікація мита (табл. 7).

За способом стягнення¹¹⁵:

•  адвалерне мито — нараховує у відсотках до митної вартос­ті товарів, які обкладаються. Найпоширеніший вид митау світовій практиці;

•  специфічне мито — нараховується у встановленому розміріза одиницю товару, що обкладається;

•  комбіноване мито — об'єднує у собі обидва вищезазначенихмита.

Сильною стороною адвалерного мита, на відміну від специ­фічного, є те, що воно підтримує однаковий рівень захисту на-

¹¹⁵ Закон України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.92 ¹ 2097-ХІІ, ст. 7.

69

Таблиця 7

 

Види мита
За способом стягнення	Специфічне	Адвалерне	Комбіноване	—
За об'єктом обкладення	Імпортне	Експортне	Транзитне	—
За характером	Сезонне	Антидемпінго­ве	Компенсацій­не	—
За походженням	Автономне	Конвенційне	Преференцій­не	—
За статистич-ністю чи динамічністю	Постійне	Змінне	—	—
За способом роз­рахунку	Номінальне	Ефективне	—	—
За економічним характером	Фіскальне	Протекці­оністське	—	—
За структурою митного тарифу	Простий (одноколон-ний)	Складний (ба-гатоколонний)	—	—
За розміром ставки мита	Повне	Пільгове	Преференцій­не	—

 

ціонального (внутрішнього) ринку незалежно від коливань цін на товар, змінюється лише дохід до бюджету. В сучасних митних тарифах застосовуються обидва види мит. Але ж адва­лерне та специфічне мито по-різному реагують на зміну рівня цін на світовому ринку. При підвищенні цін ефективним є ад­валерне мито, при зниженні — специфічне. Так як останнім часом ціни на товари постійно зростали, в сучасній митній по­літиці промислово розвинених країн спостерігається тенден­ція підвищення ролі адвалерного мита в тарифах.

За об'єктом обкладення або за напрямком руху товарів¹

• імпортне — ввізне мито накладається на імпортні товари

при випуску їх для вільного обігу на внутрішньому ринку

¹ Закон України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.92 ¹ 2097-ХІІ, ст. 8

70

країни. Цей вид мита превалює та застосовується усіма кра­їнами світу для захисту національних виробників від іно­земної конкуренції;

експортне — вивізне мито накладається на експортні това­ри при випуску їх за межі митної території держави. Засто­совується вкрай рідко окремими країнами, зазвичай у ви­падку значних розбіжностей рівня внутрішнього регулю­вання цін та вільних цін світового ринку на окремі товари, і має на меті скоротити експорт, для того щоб відновити нестачу тієї чи іншої продукції всередині країни, і/або наповнити бюджет (з фіскальною метою). В більшості кра­їн експортних тарифів просто не існує, а в США їх введен­ня навіть заборонено законодавством. Експортний тариф застосовується переважно країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою та накладається на то­вари традиційного експорту (кава — в Бразилії, какао — в Гані, нафта — в Росії);

транзитне мито накладається на товари, що перевозяться транзитом через територію певної країни, воно зустріча­ється вкрай рідко та зазвичай використовується як засіб торгової війни або спосіб наповнення бюджету. За характером:

сезонне ввізне/вивізне мито застосовується для оператив­ного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезон­ного характеру, передусім сільськогосподарською. Зазви­чай термін дії його не може перевищувати кількох місяців на рік, і на цей період дія звичайного митного тарифу з цих товарів призупиняється (ст. 10 Закону України "Про єди­ний митний тариф" — до 4 місяців); Дискримінаційні мита:

антидемпінгове мито¹¹⁷ застосовується у разі ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж їх нормаль­на ціна в країні експорту, у разі якщо такий імпорт завдає шкоди місцевим виробникам подібних товарів або переш­коджає організації та розширенню національного їх вироб­ництва. Воно є різновидом компенсаційного мита та вста-

Закон  України  "Про  Єдиний  митний  тариф"  від  05.02.92  ¹  2097-ХІІ, ст. 11, 12.

71

новлюється з метою протидії демпінгу, для вирівнювання ціни до рівня, що вважається нормальним¹¹⁸; компенсаційне мито¹¹⁹ накладається на імпорт тих товарів, під час виробництва яких прямо або опосередковано вико­ристовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди наці­ональним виробникам таких товарів, встановлюється з ме­тою вирівнювання умов торгівлі;

відповідне мито — є реакцією держави на певні дії торгового партнера, вона може поширюватися на всю торгівлю або на окремі товарні групи і встановлюється для впливу на партне­ра з метою скорочення обмежень, які він застосовує. За походженням:

автономне мито, яке вводиться на основі односторонніх рі­шень органів державної влади країни. Зазвичай рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді зако­ну парламентом держави, а конкретні ставки мит встанов­люються відповідними відомствами (міністерством торгів­лі, фінансів, економіки та ін.) і схвалюються урядом; конвенційне (договірне) мито встановлюється на базі дво­сторонніх або багатосторонніх угод, наприклад таких, як Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) або угод про митні союзи;

преференційне мито має нижчу ставку порівняно зі звичайно діючим митним тарифом і вводиться на підставі багатосто­ронніх угод на товари з країн, що розвиваються. Мета префе­ренційного мита полягає у підтримці економічного розвитку цих країн за рахунок їх експорту. З 1971 р. діє Загальна систе­ма преференцій, що передбачає значне зниження імпортних тарифів розвинених країн на імпорт готової продукції з країн, що розвиваються.

За статистичністю чи динамічністю змін: постійний митний тариф, ставки якого одноразово вста­новлені органами державної влади і не можуть змінювати­ся залежно від обставин тривалий період часу. Більшість

¹¹⁸ Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22.12.98 ¹ 330-XIV.

¹" Закон України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.92 ¹ 2097-ХІІ, ст. 11, 14; За­кон України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" від 22.12.98 ¹ 331-XIV.

72

країн світу має саме митні тарифи з постійними ставками; змінний митний тариф, ставки якого можуть змінюватися у визначених органами державної влади випадках, наприк­лад зміні рівня світових або внутрішніх цін, рівня держав­ного субсидування. Такі тарифи досить рідкісне явище, але використовуються, наприклад, у Західній Європі в рамках Єдиної сільськогосподарської політики. За способом розрахунку:

номінальні тарифні ставки, що зазначені у митному тарифі. Во­ни формують загальне уявлення про рівень митного обкладан­ня, до якого країна вдається щодо свого імпорту або експорту; ефективні тарифні ставки демонструють реальний рівень мита на кінцеві товари, розрахований з урахуванням рівня мит, що вже були накладені на імпортовані вузли, деталі та комплектуючі цих товарів. За економічним характером:

фіскальне мито забезпечує максимальний можливий приток доходів до державної казни. Прикладом можуть бути імпорт­ні мита на товари, що в цій країні не виробляються (тропічні товари в Європі). Фіскальне мито може зростати безмежно; протекціоністське мито встановлене для того, щоб захища­ти національну промисловість та її продукцію від більш конкурентоспроможної іноземної продукції. Вони зазви­чай застосовуються на етапі індустріалізації або розвитку окремих галузей виробництва в країні. За структурою митний тариф:

простий (одноколонний), тобто встановлена лише одна ставка мита для кожного товару незалежно від країни по­ходження цього товару;

складний (багатоколонний) — передбачає по кожному то­вару дві або більшу кількість ставок мита. За розміром ставка мита:

повна (максимальна або генеральна) — зазвичай найвища ставка, яка застосовується до товарів з походженням країн, з якими не укладено торгових угод;

пільгова (преференційна) — нища ставка, що зазвичай зас­тосовується до товарів з тих країн, з якими підписано тор­гові угоди і, що особливо важливо, яким надано режим найбільшого сприяння.

73