РОЗДІЛ 1 ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом під­тримання мирного і взаємовигідного співробітництва з члена­ми міжнародного співтовариства за загальновизнаними прин­ципами і нормами міжнародного права⁴.

Зовнішньоекономічна діяльність — діяльність суб'єктів гос­подарської діяльності України та іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ни­ми, що має місце як на території України, так і за її межами⁵.

У Господарському кодексі України від 16.01.03 зазначено: зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном (див. розд. Об'єкти зовнішньоекономічної діяльності) та/або робочою силою⁶.

Розглянемо складові визначення:

Господарська діяльність — будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матері­альних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару⁷.

⁴           Конституція України від 28.06.96, ст. 18.

⁵           Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 1.

⁶           Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ст. 377.

⁷           Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 1.

Підприємницька діяльність — це діяльність, не заборонена законом, право на яку має кожен⁸.

Підприємництво9 — самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єк­тами господарювання (підприємцями) з метою досягнення еко­номічних і соціальних результатів та одержання прибутку¹⁰.

Особливості здійснення підприємницької діяльності на те­риторії України, на її континентальному шельфі та у виключ­ній (морській) економічній зоні іноземними юридичними особами, громадянами визначаються Господарським кодек­сом України та іншими законами України¹¹.

Територія України — територія в межах існуючого кордону¹².

Митний кордон¹³ — межі митної території України. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винят­ком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Митна територія¹⁴ — територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а та­кож штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні. Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що перебувають поза межами митної території України, крім ви­падків, визначених законами України.

1.2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Існує три рівні принципів (засад) зовнішньоекономічної діяльності:

•   загальні (загальнонаукові, загальноекономічні);

•   спеціальні (специфічні);

•   національні.

Конституція України від 28.06.96, ст. 42.

⁹           Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03 ¹ 755-Х.

¹⁰            Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ст. 42.

¹¹            Там само, ст. 50.

¹²            Конституція України від 28.06.96, ст. 2.

¹³            Митний Кодекс України від 11.08.02 ¹ 92-ІV, ст. 6.

¹⁴            Там само, ст. 5.

10

Загальні: науковість (основа — об'єктивні закони еконо­міки), системність (у системі та взаємодії з іншими суб'єкта­ми, інститутами, ін.), взаємовигода.

Комплекс спеціальних принципів міжнародного економіч­ного права можна поділити на дві групи.

До першої належать спеціальні принципи, що отримали широке визнання та безпосередньо випливають з основних принципів міжнародного права, дотримання яких обов'язкове для усіх або більшості держав.

Друга група — договірні принципи, які діють у взаємовід­носинах між державами лише за умов конкретних договірних зобов'язань дотримуватися їх у своїх двосторонніх або бага­тосторонніх відносинах.

Розглянемо деякі зі спеціальних принципів.

Перша група: ■ принцип невід'ємного суверенітету держав у володінні їх

багатствами і природними ресурсами;

•   принцип свободи вибору форми організації зовнішньоеко­номічних зв'язків;

•   принцип економічної недискримінації;

•   принцип рівності і взаємної вигоди держав у міжнароднихекономічних відносинах;

•   принцип розвитку взаємовигідного співробітництва у сферіторгівлі, економіки, науки і техніки.

Друга група принципів має договірний характер, вони вста­новлюють правовий режим відносин між державами:

1. Принцип найбільшого сприяння означає, що одна з держав,що домовляються, надає іншій державі, її юридичним і фізич­ним особам у тій або іншій погодженій сфері взаємовідносиннастільки ж сприятливий режим (права, переваги, привілеї,пільги), як і той (режим), що вона надала або надасть у май­бутньому будь-якій третій державі, її юридичним і фізичнимособам

2.    Принцип національного режиму полягає в тому, що інозем­ні юридичні та фізичні особи прирівнюються у правахз юридичними та фізичними особами певної країни та її на­ціональною продукцією.

3.    Принцип взаємності полягає в наданні іноземній державі,її фізичним і юридичним особам певних прав, привілеїв або

11

пільг за умови, що держава, яка їх надає, її фізичні і юридичні особи користуються аналогічними правами, пільгами або привілеями у цій іноземній державі. Цей принцип може вста­новлюватися в односторонньому порядку внутрішнім законо­давством або на основі міжнародного договору.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принци­пах свободи її суб'єктів: добровільно вступати у зовнішньое­кономічні відносини; здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом; рівності перед законом¹⁵.

Згідно з Конституцією України в Україні виключно закона­ми визначаються засади зовнішньоекономічної діяльності¹⁶.

В Україні національні суб'єкти зовнішньоекономічної ді­яльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципами, закріпленими в національних законодавчих актах (ст. 2)¹⁷:

1.     Принцип суверенітету народу України у здійсненні зов­нішньоекономічної діяльності, що полягає:

•   у виключному праві народу України самостійно та незалеж­но здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на терито­рії України, керуючись законами, чинними на її території;

•   в обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зо­бов'язання в галузі міжнародних економічних відносин.

2.      Принцип свободи зовнішньоекономічного підприєм­ництва, що полягає:

•   у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добро­вільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

•   у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здій­снювати її в будь-яких формах, які прямо не забороненічинним законодавством;

•   в обов'язку додержуватися при здійсненні зовнішньоеко­номічної діяльності порядку, встановленого законами Ук­раїни;

•   у виключному праві власності суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності на всі одержані ними результати від зов­нішньоекономічної діяльності.

¹⁵            Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ч. 2, ст. 377.

¹⁶            Конституція України від 28.06.96, п. 9, ст. 92.

¹⁷            Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 2.

12

3.    Принцип юридичної рівності й недискримінації, що полягає:

•   у рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності, незалежно від форм власності, у томучислі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної ді­яльності;

•   у забороні будь-яких, крім передбачених Законом України"Про зовнішньоекономічну діяльність", дій держави, ре­зультатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності,  а також  іноземнихсуб'єктів господарської діяльності за формами власності,місцем розташування та іншими ознаками;

•   неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-я­ких суб'єктів держави, крім випадків, передбачених Зако­ном України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

4.    Принцип верховенства закону, що полягає:

•   у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки за­конами України;

•   у забороні застосування підзаконних актів і актів управлін­ня місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють длясуб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови меншсприятливі, ніж ті, що встановлені законами України.

5.    Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоеконо­мічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як дер­жава:

•   забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності на її території згідно з національнимзаконодавством;

•   здійснює рівний захист усіх суб'єктів зовнішньоекономіч­ної діяльності України за межами України згідно з нормамиміжнародного права;

•   здійснює захист державних інтересів України як на її тери­торії, так і за її межами лише відповідно до законів України,умов підписаних нею міжнародних договорів та норм між­народного права.

6.    Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості дем­пінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Велике значення має однакова юридична сила принципів, що забезпечує їх однакову важливість для успішного та легі-

13

тимного проведення зовнішньоекономічних господарських зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності.

Держава здійснює захист прав та законних інтересів суб'єк­тів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згід­но з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через дипломатичні та консульські установи, державні торго­вельні представництва, що представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом.

Держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискри­мінаційні та/або недружні дії з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують права та законні інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України. Законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо захисту національного товаровиробника від демпінго­вого імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товарови­робникам, а також визначено перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт або транзит яких через територію України за­бороняється. У випадках недобросовісної конкуренції до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або їх іноземних контрагентів застосовуються санкції відповідно до законо­давства України¹⁸.

1.3. Види зовнішньоекономічної діяльності

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають пра­во на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної ді­яльності та зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законодавством. Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх проведення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт, послуг), заборонених або обмежених для експорту або імпорту, визначаються зако­ном¹⁹.

Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ст. 389. " Там само, ст. 379.

14

Зовнішньоекономічна діяльність охоплює²⁰:

1) експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

2)     надання українськими суб'єктами зовнішньоекономіч­ної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської ді­яльності, у тому числі: виробничих, транспортно-експедицій­них, страхових, консультаційних, маркетингових, експор­тних,    посередницьких,    брокерських,    агентських,консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських,юридичних, туристичних та інших, що прямо і виключно незаборонені законами України;

3)     надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктамигосподарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної ді­яльності України;

4)     наукову, науково-технічну, науково-виробничу, виробни­чу, навчальну та іншу кооперацію з іноземними суб'єктамигосподарської діяльності; навчання та підготовку спеціалістівна комерційній основі;

5)     міжнародні фінансові операції та операції з цінними па­перами у випадках, передбачених законами України;

6)     кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зов­нішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктамигосподарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньое­кономічної діяльності банківських, кредитних та страховихустанов за межами України; створення іноземними суб'єкта­ми господарської діяльності зазначених установ на територіїУкраїни;

7)       спільну підприємницьку (господарську) діяльність, щоґрунтується на співробітництві між суб'єктами господарськоїдіяльності України та іноземними суб'єктами господарськоїдіяльності і на спільному розподілі результатів та ризиків від їїздійснення, що включає створення спільних підприємств різ­них видів і форм, проведення спільних господарських опера­цій і спільне володіння майном як на території України, так іза її межами;

8)        підприємницьку діяльність на території України,пов'язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговель­них марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 4.

15

іноземних суб'єктів господарської діяльності та аналогічну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за ме­жами України;

9) організацію та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семіна­рів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

10)    організацію та здійснення оптової, консигнаційної тароздрібної торгівлі на території України за іноземну валютуу передбачених законами України випадках;

11)    товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність,побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зов­нішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами гос­подарської діяльності;

12)    орендні, у тому числі лізингові, операції між суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктамигосподарської діяльності;

13)    операції по придбанню, продажу та обміну валюти навалютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківськомувалютному ринку;

14)    роботу на контрактній основі фізичних осіб України зіноземними суб'єктами господарської діяльності як на тери­торії України, так і за її межами; роботу іноземних фізичнихосіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності як на території України, так і за її ме­жами;

15)      посередницькі операції, при здійсненні яких правовласності на товар не переходить до посередника (на підста­ві комісійних, агентських договорів, договорів доручення таін.);

16)     інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборо­нені прямо і у виключній формі законами України;

Водночас в України забороняються наступні види зовніш­ньоекономічної діяльності:

•   експорт з території Україні предметів, що становлять наці­ональну, історичну або культурну спадщину українськогонароду, що визначається законами України;

•   імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідьвідомо, що вони можуть спричинити шкоду здоров'ю або

16

можуть загрожувати життю населення та тваринного світу, або призвести до руйнування навколишнього середо­вища²¹;

•   імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей вій­ни, расизму та расової дискримінації, геноциду та ін., щосуперечать відповідним нормам Конституції;

•   експорт та імпорт товарів, що здійснюється з порушеннямправ інтелектуальної власності.

Конкретний перелік товарів, що підпадають під дію цієї норми, затверджується Верховною Радою України за подан­ням Кабінету Міністрів України. Контроль за виконанням ви­мог, що містяться в цій статті, покладається на митні органи і Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України ²2.

1.4. Об'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Перелік об'єктів зовнішньоекономічної діяльності, як правило, повинен збігатися з переліком об'єктів цивільного права, визначеним національними правовими системами. Ос­кільки зовнішньоекономічна діяльність по своїй природі є скла­довою цивільно-правових відносин, її об'єктом можуть бути будь-які цивільно-правові об'єкти, що не виключені з торгового обороту рішеннями міжнародних організацій (наприклад, забо­рона работоргівлі²³) або національного цивільного (торговель­ного) обороту (для конкретних суб'єктів певної держави).

Усі об'єкти зовнішньоекономічної діяльності є товаром (за­гальне поняття.) Товар — це будь-яка продукція, послуги, ро-

²¹            Див., наприклад, Постанову Кабінету Міністрів України "Про впорядкуванняконтролю за транскордонним перевезенням відходів та їх утилізацією / ви­даленням" від  12.09.97 ¹  1016, якою затверджено "Категорії загрожуючихвідходів, що отримані в результаті лікувального догляду за пацієнтами у лікарнях,поліклініках та клініках; відходи виробництва, виготовлення та застосуванняхімічних речовин для пропитки деревини та ін.".

²²          Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 17.

²³          Конвенция о рабстве от 25.09.26, с изменениями и дополнениями, внесеннымиПротоколом от 07.12.53. Дополнительная Конвенция об упразднении рабства,работорговли и институтов, сходных с рабством от 07.09.56.

17

боти, права інтелектуальної власності та інші немайнові пра­ва, призначені для продажу (оплатної передачі)²⁴.

Також використовується термін майно. Майном у сфері господарювання²⁵ визнається сукупність речей та інших цін­ностей (включаючи нематеріальні активи), що мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Види об'єктів зовнішньоекономічної діяльності: товар, гроші, цінні папери, результати інтелектуальної діяльності, роботи, послуги.

Товар (речі, майно²⁶) — предмети матеріального світу або в їх природному стані, добутому з природного середовища (вугіл­ля, нафта, газ та інші природні копалини), або у перероблено­му вигляді, тобто ті, що потрапили під вплив людини.

Родові ознаки товару: вага та інші одиниці виміру, сорт (якість), колір, країна-виробник, можливість утилізації та ін.

Гроші (грошові кошти²⁷ та валютні цінності^я) — крім того, що їх використовують як загальний еквівалент мінової вартос­ті, виступають засобом платежу, часто є об'єктом угоди (на­приклад, при купівлі-продажу однієї іноземної валюти за іншу або при укладенні договорів займу).

Ознаки: їх означенням є максимальна оборотоспромож-ність, універсальність, конвертованість (вільна, обмежена, не-конвертованість).

Цінні папери²⁹ — об'єкт, який посвідчує існування певного майнового права, створений так, що користування цим правом можливе лише при володінні цим об'єктом (цінним папером), а перехід цього права до іншої особи може здійснюватися лише шляхом розпорядження цим об'єктом (наприклад, облігація, вексель, чек, акція, коносамент, варант, складське свідоцтво).

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 1.

²⁵          Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ч. 1, ст. 139.

²⁶          Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, гл. 13.

²⁷          Там само, ст. 192.

²⁸          Там само, ст. 193.

²⁹          Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, гл. 14.

18

Характерною ознакою цінних паперів є їх подвійна приро­да, а саме це і майнове право, і документ, що посвідчує наяв­ність майнового права.

Результати інтелектуальної діяльності (нематеріальні бла­га³0) — виключне право фізичної або юридичної особи на ре­зультати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засо­би індивідуалізації товарів, виконуваних робіт або послуг, що надаються. Це право полягає у тому, що використання таких результатів інтелектуальної діяльності і засобів індивідуаліза­ції третіми особами може здійснюватися лише за згодою пра-вовласника.

Результатами інтелектуальної діяльності можуть бути:

•   витвори мистецтва, літератури, науки;

•   виконання фонограм, передача або організація мовлення;

•   винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

•   селекційні досягнення;

•   топології інтегральних мікросхем;

•   нерозкрита інформація, у тому числі (таємниці) виробниц­тва (ноу-хау).

Засоби індивідуалізації:

•   фірмові найменування;

•   товарні знаки (знаки обслуговування);

•   найменування місць походження товарів.

Роботи, послуги — діяльність, що виконується на основі договорів підряду, надання послуг, комісії, доручення, збері­гання, агентських угод тощо.

1.5. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є: — господарські організації — юридичні особи, створені від­повідно до Цивільного кодексу України, державні, кому­нальні та інші підприємства, а також інші юридичні осо­би, які здійснюють господарську діяльність та зареєстро­вані в установленому законом порядку;

Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, гл. 15.

19

— громадяни України, іноземці та особи без громадянства,які здійснюють господарську діяльність та зареєстрованівідповідно до закону як підприємці³¹;

— підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів гос­подарювання, що не є юридичними особами за законо­давством України (філії, відділення тощо), але маютьпостійне місцезнаходження на території України і заре­єстровані в порядку, встановленому законом.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юри­дичної особи, створені в Україні відповідно до закону органа­ми державної влади або місцевого самоврядування.

Держава гарантує однаковий захист усіх суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності³².

Види суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за належ­ності до держави³³:

•  суб'єкти господарської діяльності України;

•  іноземні суб'єкти господарської діяльності — суб'єкти гос­подарської діяльності, що мають постійне місцезнаходжен­ня або постійне місце проживання за межами України³⁴:Суб'єкти господарської діяльності України за організацій­ною ознакою:

•  фізичні особи³⁵ — громадяни України, іноземні громадяни,особи без громадянства, що не обмежені законом у право­здатності або дієздатності³⁶;

•  юридичні особи всіх форм власності.

Іноземні громадяни та особи без громадянства при здійс­ненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено законодавством.

Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юри­дичні особи України, з особливостями, передбаченими за-

Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, п. 1,2, ч. 2, ст. 55.

³²          Там само, ст. 378.

³³          Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, абз. 8 ст.1.

³⁴          Там само, ст. 1.

³⁵          Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, ст. 24.

³⁶          Там само, ст. 25, 26, 30-38.

20

конодавчими актами, а також міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою Ук­раїни.

Види суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності³⁷:

• Фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни таособи без громадянства, які мають цивільну правоздат­ність і дієздатність згідно з законами України і постійнопроживають на території України³⁸.

Громадянство України — постійний правовий зв'язок особи та Української держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках³⁹.

Особи без громадянства — особи, які проживають на тери­торії України і не є громадянами України та не мають доказів своєї належності до громадянства іноземної держави⁴⁰.

Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом⁴¹.

• Юридичні особи⁴² зареєстровані як такі в Україні і які маютьпостійне місцезнаходження на території України (підпри­ємства, організації та об'єднання усіх видів, враховуючи ак­ціонерні та інші види господарських товариств, асоціації,спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посе­редницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредит­но-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організаціїта ін.), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал

³⁷          Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 3.

³⁸          При цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічнудіяльність" фізичні особи мають право на здійснення зовнішньоекономічноїдіяльності, якщо вони зареєстровані як підприємці відповідно до Закону України"Про підприємництво" від 07.02.91 ¹ 698-ХІІ.

⁴⁹ Закон України "Про громадянство України" від 08.10.91 ¹ 1636-ХІІ, преамбула. ⁴⁰Там само, ст. 10.

⁴¹            Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, ст. 50.

⁴²          Там само, ст. 80.

21

яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господар­ської діяльності.

Юридична особа — організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайно-вих прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у су­дових органах.

•   Об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичнихосіб, які не є юридичними особами згідно із законами Украї­ни, але які мають постійне місцезнаходження на територіїУкраїни і яким цивільно-правовим законодавством Украї­ни не заборонено здійснювати господарську діяльність.

•   Структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іно­земних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридич­ними особами згідно з законами України (філії, відділеннятощо), але мають постійне місцезнаходження на територіїУкраїни.

•   Спільні підприємства за участю суб'єктів господарської ді­яльності України та іноземних суб'єктів господарської ді­яльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постій­не місцезнаходження на території України.

Спільні підприємства — підприємства, які базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів і ризиків⁴³.

• Інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені зако­нами України.

•  Україна в особі її органів, місцеві органи влади й управлін­ня в особі створених ними зовнішньоекономічних органі­зацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності,а також інші держави, які беруть участь у господарській ді­яльності на території України, діють як юридичні особизгідно з ч. 4 ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономіч­ну діяльність" та іншими законодавчими актами.Постійне місцезнаходження — місцезнаходження офіцій­но зареєстрованого головного органу управління (контори)суб'єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності.

⁴³ Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 1. 22

Постійне місце проживання — місце проживання на тери­торії будь-якої держави не менше одного року фізичної осо­би, яка не має постійного місця проживання на території ін­ших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не визначаючи таке прожи­вання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом)⁴⁴. Окремо треба заз­начити, що цьому питанню приділено увагу і в Цивільному кодексі України⁴⁵.

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Порядок використання коштів підприємства в іноземній валюті визна­чається законодавчо. Підприємство, яке здійснює зовнішньое­кономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за його кошти⁴⁶.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів: По власності⁴⁷:

■ приватне підприємство, що діє на основі приватної влас­ності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

•   підприємство, що діє на основі колективної власності (під­приємство колективної власності);

•   комунальне підприємство, що діє на основі комунальноївласності територіальної громади;

•   державне підприємство, що діє на основі державної влас­ності;

•   підприємство, засноване на змішаній формі власності,(тобто шляхом об'єднання майна різних форм власнос-ті)⁴⁸.

⁴⁴          Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 1.

⁴⁵          Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, ст. 29.

⁴⁶          Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ст. 68.

⁴⁷          Там само, ст. 63.

⁴⁸          Закон України "Про власність" від 07.02.91 ¹ 697-ХІІ, ст. 2.

23

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними осо­бами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і учас­ті у підприємницькій діяльності товариства з метою одержан­ня прибутку. Господарські товариства є юридичними особами. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку під­приємницьку діяльність, якщо інше не передбачено зако­ном⁴⁹. Існує п'ять видів господарських товариств⁵⁰.

Організаційно-правові форми юридичних осіб⁵¹: ■ акціонерне товариство⁵² — має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, відповідальність по зобов'язаннях товариства відбувається лише в межах його майна⁵³:

відкрите — акції можуть розповсюджуватися шляхом від­критої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите — акції розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купувати­ся та продаватися на біржі.

•   товариство з обмеженою відповідальністю⁵⁴ — має статут­ний фонд, розподілений на частки, розмір яких визнача­ється установчими документами. Учасники несуть відпові­дальність в межах їх вкладів до статутного фонду⁵⁵;

•   товариство з додатковою відповідальністю — статутнийфонд поділений на частки визначених установчими доку­ментами розмірів. Учасники відповідають за його борга­ми своїми внесками до статутного фонду, а при недостат­ності цих сум — додатково належним їм майном в одна­ковому для всіх учасників кратному розмірі до внескукожного учасника⁵⁶;

Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ст. 79.

⁵⁰          Там само, ст. 80.

⁵¹            Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 ¹ 1576-ХІІ, ст. 1.

⁵²          Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ст. 81; Цивільний кодексУкраїни від 16.01.03 ¹ 435-ІV, ст. 152-162.

⁵³          Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 ¹ 1576-ХІІ, ст. 24.

⁵⁴          Цивільний кодекс України від. 16.01.03 ¹ 435-ІV, ст. 140-151.

⁵⁵          Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 ¹ 1576-ХІІ, ст. 50.

⁵⁶          Там само, ст. 65.

24

•   повне товариство⁵⁷ — усі учасники займаються спільноюпідприємницькою діяльністю і несуть солідарну відпові­дальність за зобов'язаннями товариства усім своїм май­ном⁵⁸;

•   командитне товариство59 — в ньому один або більше учас­ників, здійснюють від імені товариства підприємницьку ді­яльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями това­риства усім своїм майном, також є один або більше учасни­ків, відповідальність яких обмежується лише вкладому майні товариства. Якщо у командитному товаристві бе­руть участь два або більше учасників з повною відповідаль­ністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами

60

товариства60 .

Об'єднанням підприємств є господарська організація, ут­ворена з двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються на добровільних засадах або за рі­шенням органів, які мають право утворювати об'єднання. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, ут­ворені за законодавством інших держав, а підприємства Ук­раїни можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Об'єднання підприємств утворю­ються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Об'єднання підприємств є юридичною особою⁶¹. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворю­ватися як господарські об'єднання або як державні чи кому­нальні господарські об'єднання⁶².

Господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утво­рене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Вони діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

⁵ Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, ст. 119-132.

⁵⁸          Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 ¹ 1576-ХІІ, ст. 66.

⁵⁹          Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, ст. 133-139.

⁶⁰          Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 ¹ 1576-ХІІ, ст. 75.

⁶¹            Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ст. 118.

⁶²          Там само, ст. 119.

25

Державне (комунальне) господарське об'єднання — об'єд­нання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на ос­нові рішення про його утворення та статуту, який затверджу­ється органом, що прийняв рішення про утворення об'єднан­ня. Державні і комунальні господарські об'єднання утворю­ються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Договірні об'єднання⁶³:

Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постій­ної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох вироб­ничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і коо­перації виробництва, організації спільних виробництв на ос­нові об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ре­сурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасни­ків асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органа­ми влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорація — договірне об'єднання, створене на основі по­єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів під­приємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих пов­новажень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Статутні об'єднання⁶⁴:

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних

⁶³          Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, ст. 120.

⁶⁴          Та

26

проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінан­сування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі до­сягнення мети його створення консорціум припиняє свою ді­яльність.

Концерн — статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі пра­вом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, ін­шими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Всі об'єднання є юридичними особами.

Правові засади об'єднання з іноземними суб'єктами господа­рювання також визначені в Законі України "Про промислово-фінансові групи"⁶⁵ та ст. 125 Господарського кодексу України.

Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридич­ні особи). Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на пев­ний строк з метою реалізації державних програм розвитку прі­оритетних галузей виробництва і структурної перебудови еко­номіки України, враховуючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції. До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промис­лово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Асоційовані підприємства (господарські організації) — це група суб'єктів господарювання — юридичних осіб, пов'яза-

⁵ Закон України "Про промислово-фінансові групи" від 21.11.95 ¹ 437/95-ВР.

27

них між собою відносинами економічної та/або організацій­ної залежності у формі участі у статутному фонді та/або управ­лінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами ви­никає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прий­няття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих докумен­тів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються від­носини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства у статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних орга­нів Антимонопольного комітету України. Про наявність прос­тої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано у пресі відповідно до законодавства.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається хол­динговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірні­ми підприємствами встановлюються відносини контролю-під­порядкування. Якщо з вини контролюючого підприємства до­чірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство по­винно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підпри­ємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнане банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Законами можуть визначатися й інші форми об'єднання ін­тересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців то­що), не передбачені у ст. 120 Господарського кодексу України.

Для здійснення підприємницької діяльності в Україні юри­дичним особам достатньо зареєструватися як суб'єктам під­приємницької діяльності відповідно до гл. 6 Господарського

28

кодексу України від 16.01.03 ¹436-ІV, гл. 7 Цивільного кодек­су України від 16.01.03 ¹ 435-ІVта Постанови Кабінету Мініс­трів України "Про порядок державної реєстрації суб'єктів під­приємницької діяльності" від 25.05.98 ¹ 740.

1.6. Іноземні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Практика міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України свідчить про те, що українські організації, які укладають зовнішньоекономічні угоди, вивченню дієздатності контрагентів уваги у більшості випадків не приділяють. Досить часто контракти підписують особи, які не мають права самостійно укладати угоди, — осо­би випадкові, з сумнівними повноваженнями⁶⁶.

При встановленні правовідносин з іноземними суб'єктами господарювання, особливо при укладанні зовнішньоеконо­мічних договорів (контрактів), необхідно ознайомитись з пра­вовим положенням (статусом) підприємства, для того щоб знати, кому надається право укладання договорів, обсяги пов­новажень, хто має сплачувати борги. Найбільш поширеним у класифікації іноземних суб'єктів господарювання є поділ за­лежно від осіб-засновників (їх кількості) та капіталів, а також від ступеня відповідальності по зобов'язаннях (усім своїм майном або лише вкладом учасників у спільну справу). Об'єднання осіб ґрунтується на особистій участі у веденні справ підприємств. Об'єднання капіталів має на меті лише концентрацію капіталів.

До іноземних суб'єктів господарської діяльності українське законодавство зараховує: • фізичних осіб, які не мають постійного місця проживання

на території України⁶⁷;

Крупчан А. Д. Оспаривание решений международных арбитражных судов по нацио^-нальному и международному законодательству // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирчен^-ко. - К.: Издат. дом "Ин Юре", 2000. - С. 59.

⁶⁷ Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ч. 2, ст. 5: "Фізичні особи мають право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, якщо є суб'єктами господарської діяльності згідно із законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якого є".

29

• юридичних осіб ⁸;

• інших іноземних суб'єктів господарської діяльності⁶⁹.Державна належність юридичної особи визначається зазви­чай за ознакою осілості — місцезнаходження органу управління(континентальна Європа) або інкорпорації — місце створенняабо заснування (англо-американська правова система та країниСНД).

Чинне законодавство України спирається на те, що цивіль­на правоздатність іноземної юридичної особи визначається по праву країни, де заснована юридична особа.

Щодо господарської діяльності юридичних осіб поділяють:

•  на промислових;

•  сільськогосподарських;

•  торгових;

•  транспортних;

•  страхових та ін.

За організаційною структурою:

Закордонна практика виокремлює кілька основних типів підприємств, що вирізняються між собою кількістю власни­ків капіталу, їх правами та обов'язками, фінансовими мож­ливостями:

•  одноособові володіння (індивідуальні або приватні підпри­ємці);

•  партнерства або об'єднання підприємців;

•  об'єднання, міжнародні об'єднання, спільні підприємства.Одноособове володіння — підприємство, власником якого є

одна особа, яка особисто керує діяльністю свого підприємс-

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 5: "Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відпо­відно до їх статутних документів з моменту придбання ними статуту юридичної особи". У РФ право на зовнішньоекономічну діяльність передбачено Указом Президента РФ ¹ 213 від 15.11.91 "О либерализации внешнеэкономической деятельности на территории РСФСР". В ньому зазначається, що будь-яке підприємство, незалежно від форм власності та організації, має право здійснювати зовнішньоекономічну ді­яльність, якщо це входить до її статутного регламенту.

⁹ Наприклад, відповідно до абз. 4-5 п. 1 ст. 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.96 ¹ 93/96-ВР до них можна зарахувати: іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, що визнані як такі відповідно до законодавства України.

ЗО

тва, контролює його та несе відповідальність. Індивідуальні підприємці укладають комерційні угоди від свого імені та не­суть повну відповідальність усім своїм майном за зобов'язан­нями підприємства.

Відповідно до національних законодавств підприємці мають:

•  зареєструватися в торговому або іншому реєстрі;

•  отримати дозвіл (патент) на ведення підприємницької ді­яльності зі сплатою мита.

Вони беруть участь у господарській діяльності під певними фірмовими найменуваннями, що містять, як правило, прізви­ще самого підприємця та вид діяльності, що він здійснює ("К. Шмідт. Оптова торгівля").

Зміст торгових книг підприємців — комерційна таємниця. За звичайних обставин ці книги недоступні для третіх осіб, то­му отримати достовірну інформацію про діяльність підприєм­ця не завжди можливо. Індивідуальний підприємець не підля­гає публічній звітності і не є юридичною особою (табл. 1).

Таблиця 1

Приватні підприємці

 

№ пор.	Країна	Назва	Орган, що реєструє (веде торговий (підприємницький) реєстр)
1	2	3	4
1	Велика Британія	Sole proprietorship (Sole proprietor)	Міністерство торгівлі
2	США	Individual proprietor	Адміністративні або судові орга­ни штатів
3	ФРН	Einzelunternehmung (Kaufmann)	Цивільні суди першої інстанції
4	Франція	Entrepris indiviship, Ein-zelqirma duelle	Торгові суди
5	РФ	Приватний підприємець	Реєстраційна палата при Мініс­терстві економіки РФ
6	Італія	Imprenditoria proprieta	Міністерство економіки
7	Хорватія	Privatni poduzetnici (pri-vatnici)	Торгові суди

31

Закінчення табл. 1

 

1	2	3	4
8	Португалія	Empresario privado	Цивільні суди першої інстанції
9	Швеція	Foretagar Privat	Торгові суди
10	Чехія	Soukromy podnikatel	Місцевий міський суд
11	Куба	Proprietario unico	Міністерство економіки

Від приватних підприємців потрібно відрізняти іноземну юридичну особу, що являє собою об'єднання підприємців, тобто партнерство.

У кожній країні існують свої особливості у тлумаченні ви­дів і типів юридичних осіб. Але можна вирізнити таку спільну рису: об'єднання підприємців здійснюється або у формі пар­тнерств або товариств.

За організації партнерств підприємці поряд з об'єднанням сво­їх капіталів беруть безпосередню участь у діяльності фірми і не­суть необмежену майнову відповідальність за її зобов'язаннями.

До партнерств належать, наприклад: повне партнерство кон­тинентального права, партнерство американського права, пар­тнерство з необмеженою відповідальністю англійського права.

Партнерство — добровільне комерційне об'єднання двох або більше осіб, де власність, управління та розподіл прибутку (збитків), відповідальність регулюються укладеною між пар­тнерами угодою. (Партнерство — це об'єднання осіб.)

Партнерства можуть бути:

1) з повною (необмеженою) відповідальністю — повне партнер­ство (іноді називають відкрите торгове партнерство) — об'єд­нання двох або більше осіб, що особисто беруть участь у спра­вах партнерства і несуть необмежену солідарну відповідальність за усіма зобов'язаннями підприємства перед кредиторами не тільки вкладеним капіталом, а й своїм власним майном.

Майно виступає спільною власністю його членів і форму­ється з різних за видом і формою внесків його учасників. Май­но партнерства належить усім компаньйонам сукупно і має бути чітко відокремлене від майна, що є у приватній власнос­ті кожного з компаньйонів.

32

Компаньйонами повного партнерства можуть бути фізичні та юридичні особи. Найменування має містити прізвище хоча б одного з компаньйонів з доповненням, що вказує на існу­вання партнерства, або прізвища усіх компаньйонів ("Гольд-шміт і Крамер. Прокат автомобілів").

Заснування фірми відбувається шляхом укладення принци­пово вільного від певної форми договору про партнерство. Заяв­ку про кожне повне товариство потрібно подати і внести до тор­гового чи іншого реєстру. Прибуток та збитки розподіляються між компаньйонами відповідно до частки капіталу кожного. Частка капіталу є розрахунковою величиною, що становить вар­тість економічної участі компаньйонів у майні партнерства. За­конодавство забороняє продаж своєї частки іншій особі без зго­ди компаньйонів. Уразі смерті одного з партнерів угода про пар­тнерство переукладається. Кількість членів повного партнерства зазвичай не обмежується, але обумовлюються обов'язки, відповідальність і права учасників (компаньйонів).

Повне партнерство є найбільш ризикованою організаційною формою для компаньйонів. Кожен з компаньйонів має право:

•  на ведення справ;

•  представництво (наприклад, з третіми особами);

•  визначення та розподіл балансового прибутку і збитків;

•  відшкодування витрат і компенсацій;

•  контроль;

•  розірвання угоди про партнерство (партнерство може бутирозпущене у разі: 1) виходу з нього одного з учасників або2) оголошення банкрутом одного з його учасників, 3) а та­кож за рішенням самих компаньйонів).

Повне партнерство не підлягає публічній звітності (табл. 2).

Таблиця 2

Повні партнерства

 

№ пор.	Країна	Назва	Визнання юри­дичною особою
1	2	3	4
1	Велика Британія	Unlimited partnership	He визнається
2	Франція	Societe en nom collectif	Юридична особа

33

Закінчення табл. 2

 

1	2	3	4
3	РФ	Повне товариство	Юридична особа
4	США	General partnership (Joint venture — регу­люються правилами, що встановлені для партнерств). (Joint stock association (or company) — об'єднання, по суті пар­тнерства з необмеженою відповідаль­ністю, участь у яких засвідчується акці­ями)	He визнається
5	ФРН	Offen Handelsgesellschaft	He визнається
6	Австрія	Offen Handelsgesellschaft	He визнається
7	Італія	Societa di socio rempito	Юридична особа
8	Хорватія	Poduzeca bez ogranicenija	Юридична особа
9	Португалія	Sociedade com plena responsabilidade	Юридична особа
10	Швеція	Неї Sallskap	Не визнається
11	Чехія	Neohraniceny spolecnost	Юридична особа
12	Куба	Sociedad de invercionistas ilimitada	Юридична особа

2) з обмеженою відповідальністю — командитні партнерс­тва — коли один або кілька партнерів наділені повною відпові­дальністю, а решта — обмеженою. Вони об'єднують у собі оз­наки повного партнерства і товариства, заснованого на участі тільки капіталу (існують обмеження щодо власників капіталу): • командитне партнерство (закрите) — договірне об'єднання двох або більше підприємців, де одні (повні партнери) здій­снюють керівництво діяльністю партнерства і несуть необме­жену відповідальність по зобов'язаннях фірми як особисто і своїм внеском, так і своїм майном, а інші (командитисти), не беручи безпосередньої участі в управлінні підприємством, тільки роблять внесок (капітал), яким і відповідають. Командитист має деякі права на контроль (наприклад, пе­реглянути баланс, бухгалтерські книги та документи з метою контролю балансу). Укладати угоди від імені такої фірми ма­ють право тільки повні партнери.

34

Для створення командитного партнерства потрібен міні­мум один повний партнер та один командитист. У деяких країнах, наприклад у США та ФРН, юридична особа може виступати і в ролі повного партнера, а не тільки команди-тиста. При вибутті повного партнера договір про партнерство розривається або укладається новий. Вибуття командитиста до закінчення існування партнерства не призводить (його вне­сок переходить у спадщину).

Назва командитного партнерства повинна містити прізви­ще хоча б одного повного компаньйона з доповненням, що вказує на існування партнерства ("Гольдшмідт і К*, КГ").

Розподіл прибутків та збитку визначається у договорі про партнерство (табл. 3).

Таблиця 3

Командитне партнерство

 

№ пор.	Країна	Назва	Визнання юридичною особою
1	Велика Британія	Limited partnership	Товариство з обмеженою відпові­дальністю. Юридичною особою не визнається
2	США	Limited partnership	Товариство з обмеженою відпові­дальністю. Юридичною особою не визнається
3	ФРН	Kommanditgesellschaft	Юридичною особою не визнаєть­ся
4	Франція	Societe en commandite	Юридична особа
5	РФ	Товариство на вірі	Юридична особа
6	Хорватія	Drustva s ogranicenom odgovornoscu	Товариство з обмеженою відпові­дальністю
7	Швеція	Sallskap knapp	Юридична особа
8	Чехія	Komanditni spolecnost	Товариство з обмеженою відпові­дальністю
9	Куба	Sociedad de invercionistas limitada	Товариство з обмеженою відпові­дальністю

35

• акціонерно-командитне партнерство (відкрите) — діє відпо­відно до законодавства про партнерства. Створюється на основі статуту, що реєструється державними органами. Члени партнерства — один або кілька повних партнерів, командитистами є акціонери. Акції вільно розповсюджуються серед власників капіталів.

Керівництво фірмою здійснюють повні партнери, вони не­суть необмежену та солідарну відповідальність по її обов'яз­ках. Повним партнером може бути і юридична особа (прак­тично відсутні обмеження відносно власників капіталу).

На відміну від звичайного командитного товариства акціо­нерно-командитне товариство може отримувати додаткові кошти від емісії (додаткового випуску) акцій та вільного їх продажу на ринку цінних паперів (табл. 4).

Таблиця 4

Акціонерно-командитне партнерство

 

№ пор.	Країна	Назва
1	ФРН	Kommanditgesellschaft und Aktien
2	США	Master limited partnership
3	Франція	Societe en commandite par actions
4	Італія	Societa per responsabilita limitato per azioni
5	Хорватія	Deonicka drustva sa ogranicenom odgovornoscu
6	Португалія	Sociedade limitado por acoes
7	Швеція	Aktiebolag knapp
8	Чехія	Akciova komandita

3) тимчасові партнерства — створюються за неформаль­ною угодою між двома або трьома партнерами у зв'язку з ви­конанням конкретного комерційного контракту.

Існує дві категорії партнерів:

• головні або активні — ті що безпосередньо залучені до уп­равління підприємством і несуть необмежену відповідаль­ність;

36

• командитні або пасивні — ті що вкладають гроші в підпри­ємство, безпосередньо не пов'язані з його роботою та не­суть обмежену відповідальність.

Товариства

При створенні товариств об'єднуються лише капітали під­приємців. Підприємці особисто не беруть участі у веденні справ фірми. Управління здійснюється професіональними ме­неджерами, що призначаються (наймаються) вкладниками. Засновки ризикують лише частиною свого внеску.

Види товариств:

•  товариства з обмеженою відповідальністю;

•  акціонерні товариства континентального типу;

•  англійські приватні та публічні компанії з обмеженою від­повідальністю;

•  корпорації США.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — це правова форма об'єднання вкладників капіталу.

Законодавство деяких країн обмежує кількість членів та­кого товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю в усіх правових системах визначається юридичною особою і несе виключну майнову відповідальність за своїми зо­бов'язаннями. Власниками паїв можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (виняток Франція — юридична особа не мо­же бути засновником товариства з обмеженою відповідальністю). Товариство з обмеженою відповідальністю засновується на основі статуту і обов'язково має бути зареєс­троване в державних органах.

Власникам паїв видається свідоцтво про внесений вклад — пайове свідоцтво. Воно дає право на отримання частини при­бутку, не є цінним папером і не може, на відміну від акції, ді­литися або передаватися третім особам без попередньої згоди інших власників паїв.

Учасники відповідають за зобов'язаннями товариства лише своїм вкладом. Внесений вклад дає право на отримання час­тки прибутку і право на голос.

Товариство з обмеженою відповідальністю може існувати навіть з одним учасником. Товариству з обмеженою відпо­відальністю забороняється випускати облігаційні займи та оголошувати публічну передплату на паї (табл. 5).

37

Таблиця 5

Товариства з обмеженою відповідальністю

 

№ пор.	Країна	Назва
1	ФРН	Gesellschaft mit beschrankter Haftung (GmBH)
2	США	Close corporation & P. (or Closely-held corporation) — зак­рита корпорація
3	Велика Британія	Private limited company (+ with share capital) — приватна компанія з обмеженою відповідальністю
4	Франція	Societe a responsabili limiteе (S.R.L.)
5	Італія	Societa per responsabilita limitato
6	Хорватія	Drustva s ogranicenom odgovornoscu (D.O.O.)
7	Португалія	Sociedade limitado
8	Швеція	Sallskap bergansad
9	Чехія	Spolecnost s rucenim omezenym (S.R.O.)
10	Куба	Sociedad de privata limitada

На загальних зборах власників паїв вирішуються найважли­віші питання діяльності товариства. Управління справами та укладення угод від імені товариства з обмеженою відповідальністю можуть здійснювати один або кілька розпо­рядників, що назначаються загальними зборами. Розпорядни­ки можуть не бути членами товариства з обмеженою відпо­відальністю. Товариства з обмеженою відповідальністю зо­бов'язані вести торгові книги, але публікувати дані про результати своєї господарської діяльності та статут не зо­бов'язані.

2. Акціонерне товариство — об'єднання вкладників капіталу (акціонерів), що створюється на основі статуту та підлягає обов'язковій реєстрації (табл. 6). Законодавчо обумовлюється мінімальна кількість засновників, які розробляють статут това-

38

риства. Від статуту треба відрізняти договір, що укладається між засновниками, яким вони керуються при здійсненні спільних дій по створенню товариства. Засновниками можуть бути як фі­зичні, так і юридичні особи. Відповідальність засновників об­межується лише їх внесками (коштами сплаченими за акції).

Таблиця 6

Акціонерні товариства

 

№ пор.	Країна	Назва
1	ФРН	Aktiengesellschaft (AG)
2	США	Corporation (publiclyheld corporation) — корпорація
3	Велика Бри­танія	Public limited company (+ with share capital) (PLC) — пуб­лічна компанія з обмеженою відповідальністю
4	Франція	Societe anonyme (SA)
5	Італія	Societa per azioni
6	Хорватія	Deonicka drustva
7	Португалія	Sociedade anonima por acoes
8	Швеція	Aktiebolag
9	Чехія	Akciova spolecnost (A.S.)
10	Куба	Coorporacion

Акціонерному товариству, як юридичній особі, повністю належить право власності на вкладені до товариства капітали. Акціонери не можуть вимагати повернення вкладених сум, крім випадків реорганізації або ліквідації товариства.

Права акціонерів поділяють на майнові та особисті.

Майнове право — право на отримання оголошених диві­дендів і право на частку вартості майна фірми при її лікві­дації.

Особисте право — право на участь у голосуванні на загаль­них зборах акціонерів (один голос — одна акція), право на ін­формацію.

39

Акціонерне товариство підлягає публічній звітності. Від­повідно до законодавства кожної країни регламентується питання про те, які документи і в якій формі повинні бути опубліковані, зазвичай публікують квартальні та річні звіти. Обов'язково ведуть торгові книги, зміст яких є таємницею.

Існують не тільки головні або материнські компанії, а й їх відділення, дочірні та асоційовані компаній.

Відділення (філія, Branch) — закордонний офіс або торго­вельне підприємство, що є частиною структури головної ком­панії, не має юридичної і фінансової самостійності, діє тільки від імені та за дорученням основного підприємства.

Філіал (дочірня компанія, Subsidiary) — окремо зареєстрова­на компанія, що контролюється головною (яка володіє понад 50 % капіталу), є юридично самостійною одиницею, самостій­но укладає угоди, веде документацію, але перебуває під суво­рим контролем материнської компанії.

Асоційована компанія (Associated company — в Англії, Affiliated company — в США) — юридично і фінансово самостійна ком­панія, яка не контролюється підприємством, що володіє час­тиною її акціонерного капіталу (в якій головна компанія має значну частку (20—50 %).

Відповідно до абз. 2 ст. 5 Постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни від 25.05.98 ¹ 740 іноземна юридична особа відповід­ним документом посвідчує свою реєстрацію в країні місцезна­ходження, а саме: це може бути виписка (витяг) з торгового, банківського або судового реєстру та ін. Цей документ повинен бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений на українську мову та легалізований у консуль­ських установах України, якщо міжнародними угодами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений доку­мент може бути засвідчений у посольстві відповідної держави в України та легалізований у Міністерстві закордонних справ України.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторо­на (представник) зобов'язана або має право вчинити право-чин від імені іншої сторони, яку вона представляє. Не є пред­ставником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від влас­ного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

40

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених ак­тами цивільного законодавства⁷⁰.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяль­ності на території України — установа або особа, що представ­ляє інтереси іноземного суб'єкта в Україні і має на це певним чином оформлені відповідні повноваження⁷¹.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про зовнішньоеконо­мічну діяльність" в Україні можуть відкриватися представниц­тва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Порядок їх реєстрації визначається "Інструкцією про поря­док реєстрації представництв іноземних суб'єктів господар­ської діяльності в Україні"⁷².

Особливості реєстрації представництв суб'єктів іноземних юридичних осіб можуть регулюватися окремими нормативни­ми актами, наприклад Постановою Кабінету Міністрів Укра­їни "Про державну реєстрацію інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів"⁷³.

Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, ст. 237.

⁷¹            Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, абз. 45ст. 1.

⁷²          Наказ МЗЕЗторгу України "Інструкція про порядок реєстрації представництв інозем­них суб'єктів господарської діяльності в Україні" від 18.01.96 ¹ 30.

⁷³          Постанова Кабінету Міністрів України "Про державну реєстрацію інформаційнихагентств та розміри реєстраційних зборів" від 07.08.95 ¹ 611.

41

розділ 2  МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Мета та рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку всіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвести­цій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності⁷⁴.

Мета державного регулювання зовнішньоекономічної ді­яльності полягає:

•  у використанні зовнішньоекономічних зв'язків для прис­корення створення ринкової економіки;

•  у сприянні підвищенню рівня праці та якості національноїпродукції, придбання ліцензій та патентів, закупівель но­вітніх технологій, включенню національних підприємствдо світової конкуренції;

•  у створенні умов доступу національних підприємств на сві­тові ринки шляхом державного, організаційного, фінансо­вого та інформаційного сприяння;

•  у захисті національних зовнішньоекономічних інтересів івнутрішнього ринку;

•  сприянні та підтримці сприятливого режиму у відносинахз різними державами та міжнародними організаціями;

•  у регулюванні обсягу експорту та імпорту;

•  входженні країни до міжнародного поділу праці;

•  у зміні (удосконаленні) структури зовнішньої торгівлі;

⁷⁴ Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-ІV, ч. 1, ст. 380. 42

• у забезпеченні країни необхідними ресурсами (сировиною,енергією тощо) та ін.

Існує два основних напрями зовнішньоекономічної політики:

•  політики вільної торгівлі;

•  протекціонізм.

Політика вільної торгівлі у чистому вигляді є утриманням держави від безпосереднього втручання у зовнішню торгів­лю, лишаючи за ринком роль основного регулятора. Але це не є загальним усуненням держави від впливу на цей напрям господарської діяльності. Держава укладає угоди з іншими країнами для забезпечення максимальної свободи своїх гос­подарюючих суб'єктів. Вільна торгівля приводить до пози­тивних політичних наслідків, оскільки країни стають взаємо­пов'язаними і, відповідно, зменшується загроза ворожих дій відносно одна одної.

Протекціонізм — політика, спрямована на захист вітчизня­ної економіки від іноземної конкуренції. Протекціонізм сприяє розвитку в країні певних галузей виробництва.

Рівні регулювання зовнішньоекономічної діяльності умовно можна поділити:

•  на міжнародний: всесвітній, регіональний, галузевий;

•  національний: загальнодержавний, місцевий.

За формою регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна виокремити:

• органи та організації, що регулюють зовнішньоекономічнудіяльність;

• джерела, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.За способом регулювання зовнішньоекономічної діяльнос­ті виділяють:

•  ринковий,

•  державний,

•  самоврядування (добровільні об'єднання) суб'єктів зов­нішньоекономічної діяльності або недержавні органи.