8.8. Особливості зовнішньоекономічних контрактів у сфері зустрічної торгівлі

Під зустрічною торгівлею розуміється сукупність зовніш­ньоторговельних операцій, що передбачають взаємне поста­чання товарів (послуг) між двома або кількома сторонами на збалансованій основі. Сучасні форми зустрічної торгівлі включають різні види комерційних операцій, пов'язаних на­самперед із розвитком промислової кооперації, техніко-еко-номічного співробітництва тощо.

У практиці вітчизняної зовнішньої торгівлі з усіх форм зуст­річної торгівлі останніми роками найпоширенішими є товаро­обмінні (бартерні) операції і операції з давальницькою сиро­виною. До сфери зустрічної торгівлі зараховують і операції з промислової компенсації, що належать до техніко-економіч-ного співробітництва.

Товарообмінні (бартерні) операції посідають дуже незначне місце в загальній системі світової зустрічної торгівлі. Оскільки бартерна операція передбачає натуральний обмін партій товарів на рівну суму без оплати, тобто без руху грошових (валютних) коштів, ця угода вигідна при нестачі валютних коштів в учасни­ків угоди. Товарообмінні операції використовуються також і при взаємному обміні товарами між партнерами-кооперантами при відносно невеликих обсягах постачань. Однак, оцінюючи товарообмінні угоди як угоди вигідні за певних умов, варто заз­начити і їх негативні сторони, що в багатьох випадках дозволяє комерсантам вважати ці операції епізодичними.

205

Товарообмінна угода в загальноприйнятому розумінні оформляється одним контрактом. Вона укладається між двома сторонами і передбачає обрахування партій взаємно поставле­них товарів за світовими цінами у момент підписання кон­тракту. Ці обставини позбавляють партнерів можливості ма­невру на ринку, ставлять їх у повну залежність один від одно­го. Ефективність товарообміну найбільшою мірою залежить від можливої, часом різкої зміни цін на ринку на один з това­рів такої угоди. Крім того, в умовах ринку покупця, коли з більшості позицій готових виробів пропозиція перевищує по­пит, експортер при продажі своїх товарів іноді змушений по­годжуватися на зустрічну закупівлю непотрібної для нього продукції, а потім шукати покупця для неї.

З розвитком торгових операцій натуральний обмін стає гальмом розширення обсягів діяльності партнерів, що і визна­чає перехід до сучасніших форм зустрічної торгівлі. Основним її видом виступають зустрічні закупівлі, при яких країна-реци-пієнт розраховується постачаннями товарів, що не належать до конкретної імпортованої продукції. Сторони беруть на себе зобов'язання сприяти реалізації обмінюваної продукції на своєму ринку. На відміну від товарообмінної операції, при зус­трічних закупівлях укладається ряд договорів купівлі-продажу із зобов'язанням сторін досягти в загальному результаті балан­су експортних і імпортних постачань.

Суттєвою частиною товарообмінного контракту виступа­ють умови щодо встановлення цін на обмінювані товари. Не­зважаючи на те, що бартер не передбачає розрахунків у валю­ті, у контракті необхідно чітко визначити, на яку загальну су­му буде здійснено обмін і по яких цінах ринку будуть розраховуватися ціни по постачанню. Так, у контракті на постачання нафтопродуктів ціна розраховується як середнє за 5 днів у період відвантаження по визначеному у контракті інформаційному джерелу. В угоді детально вказується, що покупець оплачує зустрічну поставку товару відповідно до обумовленої специфікації.

Компенсаційний контракт передбачає не тільки зустрічні постачання товарів, а й платежі в іноземній валюті. Покупець може оплатити поставлене устаткування зустрічною постав­кою продукції, що буде вироблена на цьому устаткуванні.

206

Контракт може передбачати й інший варіант оплати, наприклад постачання лісоматеріалів за погодженою специфі­кацією. Кошти, отримані продавцем від продажу лісоматеріа­лів у країні продавця, будуть спрямовані на оплату його рахун­ків.

Особливою формою зустрічної торгівлі є давальницькі угоди (постачання). У міжнародній торгівлі вони не отримали поши­рення, однак використовуються у вітчизняній торгівлі. Під да­вальницькою операцією розуміється постачання одною сторо­ною сировини, напівфабрикатів, деталей для їх наступної пере­робки, складання в країні торгового партнера і зворотне постачання готових виробів у країну першого експорту.

Варто зазначити необхідність ретельного формулювання умов експортних та імпортних контрактів щодо обов'язків кожної зі сторін при організації виробництва кінцевих виробів з давальницьких матеріалів. У контрактах зазначається ціна комплектуючих деталей, вартість проектної технічної доку­ментації, що поставляється первинним експортером, розмір трудових витрат для виготовлення готових виробів, складаєть­ся попередня калькуляція-баланс при взаємних постачаннях. За одержувану продукцію сторони розраховуються готівкою або їм надається комерційний кредит.

207