8.7. Відмінність ліцензійного договору від контракту купівлі-продажу товарів, істотні і неодмінні умови щодо його укладення

Міжнародна торгівля ліцензіями є основним видом сучас­ного науково-технічного співробітництва, значення якого надзвичайно зросло за останні роки. У системі науково-тех­нічного співробітництва ліцензійна торгівля розвивається найбільш динамічно порівняно з іншими її видами, оскільки саме за допомогою технічного обміну можна підвищувати на­уково-технічний рівень як тих або інших галузей, так і народ-

200

ного господарства загалом. Торгівля ліцензіями розширює експортні можливості, дає змогу широко й ефективно брати участь у коопераційних процесах.

Розвиток різних видів технологій шляхом купівлі-продажу знань, досвіду і науково-технічної інформації охоплює досить великий перелік угод. У розробках міжнародних економічних організацій цей перелік враховує насамперед угоди з передачі або продажу ліцензій (дозволів) на використання будь-яких форм промислової власності, враховуючи право використання товарних та фірмових знаків. До зазначеного переліку входить також угода по передаванню на комерційній основі знань (ноу-хау), що є конфіденційними або містять секрети виробництва.

Основну групу ліцензійних угод з купівлі-продажу прав на використання форм промислової власності становлять патен­тні ліцензійні угоди, за якими власник патенту, що володіє виключним правом на патент, продає право його використан­ня іншій стороні. Таким чином, об'єктом патентних ліцензій­них угод є право продавця, захищене патентом.

Договори купівлі-продажу ноу-хау відрізняються від патен­тних ліцензійних угод тим, що власник технології або винахо­ду не одержував на них з будь-яких причин патенту, тобто в цьому випадку об'єкт угоди не має правового захисту. Відсут­ність правового захисту компенсується включенням в угоду про передачу ноу-хау пункту про зберігання конфіденційності переданої технології, знань тощо.

Патентні ліцензійні угоди є різновидом зовнішньоторго­вельних операцій, і при їх укладенні застосовуються всі прави­ла щодо форми і порядку підписання будь-якої зовнішньотор­говельної операції. Визначення ліцензійної угоди, як договору купівлі-продажу, пов'язане з практикою самого права на вина­хід як права власності. Відмінність ліцензійного договору від контракту купівлі-продажу товарів полягає в тому, що за лі­цензійним договором не передається право власності, що є го­ловним у торгівлі товарами у матеріально-речовій формі, а надається лише право використання винаходу на визначених договором умовах. З договором оренди ліцензійний договір збігається по суті: обидва передають право використання, але об'єкти такого використання різні, оскільки по ліцензійному договору передається у використання матеріальний об'єкт, за

201

ліцензійною угодою — результат творчої діяльності у науково-технічній сфері. Отже, ліцензійний договір треба відносити до договорів особливого роду, що втілюють у собі елементи різ­них видів договорів.

За ліцензійною угодою продавець (ліцензіар) надає покуп­цю (ліцензіату) право використання винаходу на умовах, заз­начених у договорі. Обсяг і характер використання патенту лі-цензіаром і ліцензіатом угоди визначається видом угоди. Як­що ліцензіар зберігає за собою право самостійного використання і видачі ліцензій третім особам, або ці права зберігаються за ним у певному обсязі, або вони виключаються і переходять повністю на ліцензіата. У практиці ліцензійної торгівлі розрізняють просту, виняткову і повну ліцензію.

За договором простої ліцензії продавець залишає за собою право самостійно використовувати винахід, у тому числі про­дати його іншим ліцензіатам. За договором виняткової ліцен­зії ліцензіату надається право виняткового використання лі­цензії в межах визначеної договором території. Ліцензіар не має права передати право використання патенту іншим осо­бам. За договором повної ліцензії ліцензіар передає ліцензіату права на патент на весь термін його дії.

Вибір виду ліцензії залежить від багатьох чинників, наприк­лад, таких як співвідношення попиту і пропозиції на товар, що буде виготовлятися на підставі ліцензії, рівень науково-дослід­них розробок у певній галузі та ін. Рідше, ніж проста і винятко­ва ліцензія, складається угода про надання повної ліцензії.

Переданий за ліцензійною угодою об'єкт повинен мати па­тентну чистоту. Патентна чистота — це юридична властивість об'єкта, що полягає у його використанні на території певної країни без порушення діючих національних охоронних доку­ментів виключного права (патентів, що належать третім осо­бам). Об'єкт повинен мати достатні техніко-економічні пере­ваги стосовно інших об'єктів, вже юридично оформлених (за­патентованих). Він має бути використаним у вітчизняній промисловості до часу, що дозволяє гарантувати покупцю до­сягнення визначених переваг при виробництві та продажі то­вару, що буде виготовлений за відповідною ліцензією.

Суттєвою умовою ліцензійної угоди є вимога зберігання комерційної таємниці при організації виробництва відповідно

202

до ліцензії. Забезпечення таємниці означає не тільки дуже сер­йозну відповідальність ліцензіата не розголошувати деталі ви­робничого процесу, а й визначені зобов'язання по здійсненню виробництва продукції, що ліцензується, після припинення дії угоди. Ліцензіату можуть бути надані права на подальше виробництво продукції, або припинення виробництва після закінчення терміну дії ліцензійної угоди.

Умови угоди можуть включати право ліцензіара визначати напрям діяльності ліцензіата і надалі. Так, наприклад, в угоді може бути зафіксовано: "Після закінчення терміну дії цієї уго­ди ліцензіат припиняє укладення нових контрактів або одер­жання замовлень на продукцію по ліцензії і по виконанню ді­ючих контрактів або замовлень, припиняє виробництво і по­вертає всю технічну документацію, отриману від ліцензіара".

Ця умова може бути сформульована так: "По закінченню терміну дії цієї угоди ліцензіат має право запропонувати вико­ристання предмета ліцензії безоплатно, за умови дотримання цієї угоди".

Важливою умовою ліцензійної угоди є обов'язок ліцензіара всіляко сприяти ліцензіату у здійсненні наукових досліджень, спрямованих на поліпшення ліцензійної продукції, її вироб­ництва або використання ліцензійного процесу. Цей обов'язок виникає з моменту передачі технічної документації.

Передавання знань супроводжується також підготовкою пер­соналу ліцензіата. Для цього організується навчання персоналу на підприємствах ліцензіата, відрядження консультантів тощо.

Угодою зазвичай передбачається взаємний обов'язок сто­рін по обміну результатами своїх подальших наукових дослід­жень у цій сфері. Передача технічної документації на незапа-тентовані подібні удосконалення і поліпшення виробництва відбуваються безоплатно, а на запатентовані може проводити­ся як безоплатно, так і платно.

Неодмінною умовою ліцензійної угоди, що вимагає деталь­ного тлумачення в тексті договору, є визначення територіаль­них меж дії угоди. Це означає, що ліцензіат отримує право на використання знань лише в межах визначеної території (па­тент також має територіальні межі), причому ліцензіар терито­ріально обмежує діяльність ліцензіата як у виробництві про­дукції, так і в реалізації її усередині країни та за її межами.

203

В усіх ліцензійних угодах особливо ретельно визначається обсяг можливого експорту ліцензійної продукції. Ліцензіату може бути надане право експортувати продукцію, що ліцензу­ється, до усіх або до визначених країн, у країну ліцензіара тощо.

Умови платежу по ліцензійній угоді багато в чому визнача­ють ефективність ліцензійної операції. Вартість ліцензії дає змогу ліцензіату при усіх витратах на придбання і впроваджен­ня ліцензованої технології дістати прибуток, що буде вищим за прибуток від реалізації аналогічної продукції. Практика ку-півлі-продажу ліцензій свідчить, що частка ліцензіара в при­бутку ліцензіата (після продажу продукції) становить 10—35 %.

Використовуються переважно дві форми платежу за надан­ня ліцензій — роялті та паушальний платіж.

Роялті — це ліцензійна винагорода у формі періодичних від­рахувань частки від прибутку або суми продажів ліцензійної продукції. При цьому передбачається, що ціна одиниці продук­ції дорівнює ціні нетто продукції, виробленої ліцензіаром, а та­кож розраховується на підставі прейскурантів або цінових про­позицій іноземних фірм на аналогічну продукцію з урахуван­ням різниці в характеристиках та інших можливих знижок.

Роялті може виплачуватися у формі періодичних платежів, при цьому може бути здійснений початковий платіж. В угоді мо­же бути встановлений рівень мінімально гарантованого платежу.

Форма винагороди у вигляді роялті зустрічається в біль­шості ліцензійних угод, найчастіше у сполученні з іншими ви­дами оплати.

Паушальний платіж — це виплата твердо зафіксованої суми ліцензійної винагороди одноразово або частинами. Ця форма платежу використовується рідко, частіше встановлюються змішані форми оплати, наприклад, коли сплачується початко­ва фіксована сума, а далі йдуть періодичні відрахування.

Особливі методи купівлі-продажу патентних ліцензій і ліцензій на право використання ноу-хау відбиваються і на під­готовці цих специфічних торгових угод. Так, у процесі перего­ворів з укладення ліцензійної угоди необхідно забезпечити конфіденційність під час обговорення об'єкта угоди й одно­часно досить детально ознайомити майбутнього покупця з технологічним процесом і його кінцевим результатом — про-

204

дукцією. Якщо у процесі переговорів доводиться розкривати таку інформацію (відомості), то за таких умов прийнято укла­дати так звані опціонні угоди. При цьому майбутній покупець сплачує визначену суму після ознайомлення з цими даними і зобов'язується в разі якщо він не придбає запропоновану лі­цензію, то надалі не використовуватиме отримані дані у своїй діяльності і не розголошуватиме їх. З огляду на це необхідно застерегти винахідників від передчасної публікації цінних да­них, особливо якщо винаходи не були запатентовані, тобто не були юридично захищені.