розділ 8 ОСОБЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ УМОВИ ДЕЯКИХ ВИДІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ДОГОВОРІВ (КОНТРАКТІВ)

8.1. Класифікація зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Існує велика кількість критеріїв, за якими можна класифіку­вати зовнішньоекономічні договори за особливостями предмета договору;

—  за специфікою взаємодії суб'єктів зовнішньоторговель­ної операції.

Зовнішньоторговельна операція — це дії, спрямовані на орга­нізацію, проведення та регулювання процесу обміну товара­ми, послугами і результатами творчої діяльності між двома або кількома контрагентами, комерційні підприємства, що розмі­щені в різних країнах.

Суб'єкти зовнішньоторговельної операції — це учасники, тобто сторони, які перебувають у договірних відносинах з ку-півлі-продажу товарів, послуг і результатів творчої діяльності і мають право на здійснення комерційної діяльності.

За специфікою взаємодії суб'єктів зовнішньоторговельної діяльності вирізняють контракти з традиційної торгівлі і кон­тракти у сфері зустрічної торгівлі. Зустрічна торгівля охоплює товарообмінні (бартерні) операції, операції з переробки да­вальницької сировини, компенсаційні угоди і зі зворотною за­купівлею продукції.

8.2. Основні умови контрактів на купівлю-продаж сировини і продовольства

Для ринку сировинних і продовольчих товарів у різних співвідношеннях характерні такі види операцій:

•  укладення разових угод на постачання порівняно невеликоїкількості товарів, до яких належать і біржові угоди;

•  поставки між підприємствами, що належать до одного кон­церну (внутрішньофірмове постачання) на довгостроковійоснові;

•  довгострокові угоди (до 10—15 років) між формально неза­лежними контрагентами;

•  комплексні операції техніко-економічного сприяння, нау­ково-технічного співробітництва, великомасштабні угодина компенсаційній основі, частиною яких є купівля-про-даж сировинних товарів.

Особливості торгівлі сировинними і продовольчими това­рами визначені специфічними умовами використання сиро­вини, що безпосередньо відбито у контрактах купівлі-прода-

168

жу. Велика увага приділяється умовам здавання-прийняття сировинних товарів, а саме методам визначення їх якості і кількості. Для деяких сировинних товарів (нафта і нафтопро­дукти, наприклад) установлені різні методи перевірки якості в різних країнах. Це вимагає фіксації в контрактах точних умов перевірки якості товарів, умов їх здавання-прийняття по якості.

Під час перевезення деяких сировинних і продовольчих то­варів відбуваються зміни в кількості і якості сировини і продо­вольства: деякі з них адсорбують вологу, піддаються усушу-ванню, псуванню. З огляду на це у контрактах передбачається остаточне визначення кількості (іноді якості) товару в порту розвантаження. На підставі показників остаточного здавання-прийняття визначається і ціна поставленого товару.

Наприклад, у контракті купівлі-продажу хромової руди здавання-прийняття по кількості проходить на підставі ваги, зазначеної у коносаменті. Покупець має право перевірити ва­гу руди в порту розвантаження на кранових або вагонних вагах шляхом визначення ваги порожніх і завантажених вагонів. Ва­га при цьому засвідчується сертифікатом вагаря. Якщо вага руди виявиться більшою або меншою, ніж вага, зазначена у коносаменті, розрахунок проводиться за фактичною вагою.

Здавання-прийняття за якістю здійснюється за сертифіка­цією, виданою лабораторією продавця. Покупець має право пе­ревірити якість хромової руди в порту розвантаження. Ней­тральна контрольна фірма у присутності представників продав­ця і покупця відбирає за рахунок покупця кілька проб (4—6) для визначення у складі руди двоокису хрому (основного показни­ка якості). Дві проби передають для аналізу в нейтральну лабо­раторію на випадок арбітражного розгляду. Продавець і поку­пець також проводять аналізи. У разі якщо результати аналізу покажуть різницю більше 1 % вмісту двоокису хрому, остаточ­ними й обов'язковими для сторін будуть показники нейтраль­ного аналізу. Необхідно врахувати, що при остаточному зда-ванні-прийнятті за кількістю і якістю товару в порту розванта­ження розрахунки зазвичай здійснюються в два етапи. Початковий платіж (і при акредитивній, і при інкасовій формі розрахунків) здійснюється в сумі 100 % вартості товару. Остаточ­ний розрахунок робиться покупцем проти подання продавцем

169

дебет-ноти або кредит-ноти разом із сертифікатом вивантаже­ної ваги та результатом аналізу якості в порту розвантаження.

На відміну від умов угод купівлі-продажу машинотехнічної продукції і промислових товарів взагалі, у контрактах на тор­гівлю сировинними товарами велика увага приділяється вста­новленню знижок до цін за постачання товару вищої або ниж­чої якості проти зафіксованих у контракті якісних показників. Встановлення таких знижок (боніфікація і рефакція) дозволяє обізнаному комерсанту більш гнучко використовувати сфор­мовану на ринку ситуацію, отримувати і сплачувати вигідніші для себе ціни. При встановленні рефакції і боніфікації зов­нішньоторговельні організації мають ретельно вивчати мож­ливості постачальників експортних товарів, домагатися поста­чання сировинних товарів більш високої якості, збільшуючи тим самим валютні надходження за рахунок виплати покуп­цем надлишку до ціни.

При постачаннях товарів, по яких остаточне визначення кількості і якості здійснюється в пункті призначення, прода­вець при відвантаженні виписує так званий попередній раху­нок. Попередній рахунок виписується також при часткових відвантаженнях однієї партії. По попередньому рахунку поку­пець може і не оплачувати вартості відвантаження, а після приймання товару по кількості і якості або після постачання всієї партії продавець виписує кредит-ноту або дебет-ноту (у якості доповнення до попереднього рахунка), або рахунок (фактуру, інвойс), за яким буде проводитись оплата.

При транспортуванні сировинних і продовольчих товарів досить широко використовується опціонне застереження сто­совно кількості товару, що поставляється. Для того щоб пов­ністю використовувати наявний тоннаж, у контракті встанов­люється право продавця відвантажити дещо більшу або меншу кількість товару. Опціон продавця за кількість товару, що від­вантажується, використовується комерсантами залежно від їх­нього становища на ринку. Так, якщо до моменту відванта­ження товару ціни на нього знизилися, а в контракті встанов­лено тверду ціну, то цілком зрозуміло, що продавцю в цьому випадку вигідно відвантажити меншу кількість товару.

У зв'язку з нестійкістю ринків багатьох сировинних товарів зросло значення правильного вибору способу встановлення

170

цін. При підвищенні попиту над пропозицією продавцю за ін­ших рівних умов вигідніше встановити в контракті ціну з нас­тупною фіксацією, якщо він очікує подальшого зміцнення ринку. Якщо ж він припускає, що ціни можуть знизитися, то йому вигідніше удатися до методу встановлення твердої ціни. Для того щоб продавець і покупець були захищені від можли­вих великих втрат у разі різкої зміни ринкових цін, у контрак­тах встановлюються рухливі ціни й обумовлюється встанов­лення остаточного рівня ціни.

У контракті на постачання сирої нафти наведено вичерпне формулювання рухливої ціни з урахуванням усіх необхідних елементів, причому кожний з них буває зафіксований у тексті залежно від становища продавця і покупця на ринку в момент укладення угоди. У формулюванні рухливої ціни встановлю­ється базисна ціна, на якій буде ґрунтуватися остаточна ціна. У контракті вказується дата фіксації базисної ціни. У більшос­ті випадків це дата підписання контракту, але, наприклад, при очікуваному зниженні цін на ринку продавцю вигідніше уста­новити базисну ціну на дату відвантаження, з тим щоб оста­точний рівень ціни був вищим. У тексті вказується дата вста­новлення остаточної ціни (при очікуваному зниженні цін для продавця вигідніше встановити цю дату, наприклад, у момент розвантаження товару, а не в момент платежу за постачання). Обов'язковим елементом встановлення рухливої ціни є зазна­чення тієї світової ціни, на підставі якої буде встановлено ос­таточну ціну, а також інформаційне джерело (журнал, газета), у якому зазвичай публікується ця ринкова ціна.

Грамотно сформульована стаття контракту про рухливу ці­ну містить і так званий ліміт рухливості — виражена у відсот­ках максимально припустима межа зміни світової ціни, що бу­де братися сторонами до уваги при розрахунку ціни платежу, а також встановлюється порядок розрахунків у разі переви­щення ліміту зміни. Така ситуація може виникнути, якщо сві­това ціна, зазначена в контракті, стане більшою або меншою за ліміт рухливості.

Значно відрізняються умови транспортування сировинних товарів. Насамперед варто зазначити появу відносно нових транспортних каналів перевезення сировини між країнами: нафто- і газопроводи, аміачні проводи, лінії електропередач.

171

Використання зазначених засобів транспорту не тільки ви­магає великих зусиль, а й встановлення специфічних кон­трактних умов при транспортуванні (здавання-прийняття за кількістю, особливі базисні умови, вартість транспортування). При транспортуванні нафтопродуктів нафтопроводом базисні умови постачання встановлюються, наприклад, на момент пе­рекачування на вимірювальній прикордонній станції.

У практиці міжнародної торгівлі широко використовують­ся правила Інкотермс, що визначають базисні умови поста­чання. Базисні умови встановлюють витрати й обов'язки про­давця і покупця щодо просування товару, визначають момент переходу ризиків за можливе псування або втрату товару на шляху від продавця до покупця. У зв'язку з різним розподілом витрат продавця і покупця щодо просування товару змінюєть­ся і рівень ціни за контрактом купівлі-продажу. Варто зверну­ти увагу на обов'язковий характер застосування у контракті торгових термінів щодо базисних умов поставки Інкотермс. Як вже зазначалося, в Інкотермсі базисні умови згруповані, починаючи з тих, що припускають мінімальні витрати й обов'язки продавця і, отже, максимальні витрати й обов'яз­ки покупця, і завершуються тлумаченням умов, за якими ви­трати й обов'язки продавця максимально великі. У практиці міжнародної торгівлі порівняно рідко використовують ці гру­пи, що за інших рівних умов вкрай невигідні або для продав­ця, або для покупця. При укладенні угод найбільше застосову­ють базисні умови, що оптимально підходять для сторін. У морській торгівлі такими умовами є ФАС, ФОБ, СІФ.

Інкотермс не містить положень про момент переходу права власності на товар, тому цю умову доцільно спеціально перед­бачати в контракті.

Вибір тієї або іншої базисної умови визначається багатьма обставинами, пов'язаними насамперед із положенням про­давця або покупця на ринку в момент укладення угоди, з ди­намікою розвитку фрахтового ринку, з можливістю викорис­тання тоннажу того або іншого прапора. За інших рівних умов продавцю вигідно поставити товар на умовах СІФ в тому ви­падку, якщо він має можливість використовувати вітчизняний торговий флот, якщо в порту відвантаження для нього склали­ся сприятливі умови транспортного страхування вантажу (при

172

страхуванні товару на підставі довгострокового генерального поліса можливо, наприклад, сплатити при страхуванні нижчу страхову премію).

При виборі тієї чи іншої базисної умови поставки торгові партнери намагаються уникнути втрат, можливих при зміні фрахтової ставки до моменту відвантаження порівняно з зафік­сованою під час підписання контракту, ціна може бути перегля­нута в частині фрахтової складової. За умови СІФ продавець зо­бов'язаний передати покупцю вантажні й інші документи, що свідчать про фактичне відвантаження товару. Перелік докумен­тів і кількість їх копій зазначається в контракті, оскільки на їх підставі покупець набуває права власника товару і здійснюєть­ся плата за поставкою. До цих документів належить насамперед рахунок (інвойс, рахунок-фактура) і коносамент. Коносамент є товаророзпорядчим документом, тому що він оформляє мо­мент переходу ризиків і права власності на товар від продавця до покупця. Продавець має направити коносамент покупцю з таким розрахунком, щоб він був отриманий у місці призна­чення раніше прибуття туди судна з вантажем.

При укладенні контракту на умовах СІФ продавець бере на себе зобов'язання зафрахтувати судно для перевезення (як фрахтувальник) і застрахувати товар (як страхувальник). Для доставки вантажу в порт призначення продавець укладає до­говір морського перевезення, фрахтує за свій рахунок усе суд­но або його частину чи визначені приміщення на судні. Про­давець несе витрати й зобов'язання з підготовки вантажу до перевезення (пакування, доставка в порт відвантаження, на­вантаження товару на судно, якісна і кількісна індивідуалізація партії). Стивидорні роботи (штивка), тобто операції по розмі­щенню вантажу на борту судна (укладання на палубі, розмі­щення у трюмі, пристрій сепараційних перепон та ін.) за умо­ви СІФ або входять до вартості морського фрахту (насамперед при лінійному судноплавстві), або до витрат за штивку, що за домовленістю сторін несе продавець або покупець.

Якщо сторони домовилися про постачання товару на умо­вах СІФ, але, на відміну від загальноприйнятого тлумачення, витрати за стивидорними роботами бере на себе не продавець, а покупець, то контракт укладається (як це зафіксовано в уго­ді купівлі-продажу пиломатеріалів) на умовах СІФ.

173

При торгівлі продовольчими товарами не можна не врахову­вати різкого погіршення екологічних умов зростання й обробки багатьох сільськогосподарських продуктів у ряді країн. За цих умов доцільно як можна детальніше і точніше обумовлювати в контрактах відповідні якісні показники, що підтверджують безпеку їх для людини і навколишнього середовища при вико­ристанні вказаного продукту. Значну увагу необхідно приділити більш точному визначенню сертифіката якості, що підтверджує якісну індивідуалізацію кожної партії товару.

На прикладі контракту на постачання пшениці можна спостерігати ретельне розроблення умов контракту стосовно якості товару, що поставляється. У контракті вказуються ос­новні показники якості, а детальніші виокремлюються у дода­ток, що є невід'ємною частиною контракту. Якісні показники підтверджують офіційні державні організації або сертифікат видає незалежна компетентна організація. У контракті визна­чають не тільки якісні показники, а й висувають вимоги до умов підготовки товару до постачання, що має гарантувати постачання зерна належної якості (фумігація, сушіння тощо). Можливий припустимий вміст шкідливих домішок, пестици­дів, радіоактивних залишків визначається в детальному додат­ку до контракту. Для забезпечення постачання товару належ­ної якості контракт передбачає можливість розвантаження то­вару в порту призначення лише після того, як будуть попередньо отримані транспортно-експедиторською органі­зацією в порту всі сертифікати щодо якості (фітосанітарний, карантинний, ветеринарний та ін.).

Про ретельне розроблення умов контракту свідчить застереження, що міститься в тексті, про відповідальність продавця за простій судна в порту в тому випадку, якщо він не надіслав вчасно зазначені сертифікати, і за будь-яку втрату сталійного часу, викликану затримкою надання документів. Більш того, за контрактом продавець зобов'язаний надати до­помогу фрахтувальнику в огляді трюмів судна до початку на­вантаження, щоб визначити його придатність для прийняття і збереження зерна під час транспортування без ризику погір­шення його якості. Продавець має подати в комплекті доку­ментів з якості і сертифікат огляду суднових трюмів. При оста­точному здаванні-прийнятті продовольчих товарів за якістю

174

може бути передбачена вибіркова перевірка на відповідність сертифікатам якості виробників. У прикладі на постачання м'ясних і овочевих консервів ця стаття передбачає вибіркову перевірку товару протягом доби після прибуття товару на склади. Контракт встановлює, що цим покупець засвідчує, що йому надані зразки товарів і після ознайомлення з їх якістю він припускає, що весь товар відповідає вимогам. У разі ви­никнення спірних питань через невідповідність якості товарів сертифікатам постачальника покупець має право пред'явити рекламацію (претензію по якості).

Контракт має містити умови подання рекламації, до якої не­обхідно додати акт, оформлений за участю незалежної кон­трольної організації, компетентної у проведенні подібних екс­пертиз (в Україні це насамперед структурний підрозділ Торгово-промислової палати України). У контракті за умов грамотного формулювання може передбачатися заміна рекламованої партії товару, у тому випадку якщо рекламація була обґрунтованою.

У контрактах на постачання продовольчих товарів може бу­ти передбачений і інший порядок задоволення обґрунтованих рекламацій. Так, у контракті купівлі-продажу розчинної кави вказується, що подання рекламації має супроводжуватися ак­том експертизи Торгово-промислової палати України або ак­том, складеним за участю представника незацікавленої ком­петентної організації. Цей акт вважається обов'язковим і оста­точним для обох сторін і є підставою для можливих перерахунків.

Обґрунтована рекламація може бути задоволена або шля­хом зниження вартості партії товару (за домовленістю сторін), або заміною неякісної партії. Як приклад ретельного форму­лювання умов контракту варто зазначити, що в контракті на постачання кави вказується, що всі транспортні й інші витра­ти, пов'язані з постачанням і поверненням дефектного товару, несе продавець.

У процесі проведення переговорів, укладення і виконання угоди купівлі-продажу сировинних і продовольчих товарів широко використовуються типові контракти, розроблені між­народними економічними організаціями, асоціаціями про­давців, а також окремими підприємствами — великими екс­портерами й імпортерами певних товарів. Типові контракти —

175

це зведення уніфікованих, стандартних умов купівлі-продажу одного або групи аналогічних товарів.

Типові контракти можуть складатися з двох частин: до пер­шої належать так звані індивідуальні умови конкретної угоди (сторони, найменування товару, кількість, ціна, терміни пос­тачання, якість), друга містить загальні (стандартні) умови. Такі контракти готуються фірмами, що є продавцями і покуп­цями цього товару. Підготовлені міжнародними економічни­ми організаціями й асоціаціями продавців, типові контракти послідовно містять усі статті контракту, і найчастіше кожній з цих умов подаються різні варіанти на вибір.

Використання типових контрактів значно полегшує процес укладення і виконання угоди, однак необхідно враховувати сформований на ринку рекомендаційний, факультативний порядок їх застосування.

На постійно діючих організованих ринках — міжнародних товарних біржах — укладають угоди на купівлю-продаж масо­вих сировинних і продовольчих товарів, що володіють родови­ми ознаками. Оскільки ряд сировинних і продовольчих това­рів є об'єктом біржової торгівлі, комерсанти широко користу­ються типовими біржовими контрактами, навіть коли вони не укладають угоду на біржі.