7.3. Структура зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

1. Назва, номер зовнішньоекономічного договору (контракту), дата і місце його укладення, преамбула.

Перший розділ договору оформляється у вигляді преамбу­ли, що передує тексту договору.

Ця частина містить такі основні положення: 1. У ній дається назва (найменування) договору посередині сторінки, після якого зазначається його номер. Наприклад, договір купівлі-продажу, постачання, комісії, оренди, про спільну діяльність та ін.

141

Точна назва договору відразу пояснює, про які правовідно­сини йдеться.

2.    Дата підписання договору.

Неприпустимо не зазначати число, місяць і рік його підпи­сання договору. Річ у тім, що з датою підписання договору пов'язане правильне визначення моменту його укладення і встановлення закінчення терміну його дії, а отже, і юридичних наслідків, із цим пов'язаних.

Якщо сторони підписують договір у різний час, то договір вважається укладеним з моменту підписання його останньою стороною.

3.    Місце укладення (підписання) договору (місто, країна).Місце вчинення угоди — це не проста формальність: ця умовамає іноді дуже велике юридичне значення. По законодавствумісцем укладення договору визначаються:

•  правоздатність та дієздатність осіб, що укладають договір;

•  форма договору;

•  зобов'язання, що випливають з договору (хоча в цьому ви­падку сторони в договорі можуть передбачити інші поло­ження).

4.    Далі в преамбулі чітко вказуються повні і скорочені юри­дичні найменування сторін (повне фірмове найменуванняконтрагентів), що підписують договір, тобто зазначаютьсястатутні найменування юридичних осіб, а якщо підприємствовходить до складу якогось об'єднання, то і найменуванняоб'єднання (повністю: прізвище, ім'я та по батькові фізичноїособи), під яким вони зареєстровані в реєстрі державної реєс­трації в країні, і місцезнаходження їх (назва країни, міста).

5.    У преамбулі також дається визначення сторін (назва сто­рін за договором) як контрагентів. Наприклад, "Продавець","Покупець" тощо. Це необхідно для того, щоб у тексті догово­ру щораз не повторювати повністю фірмову назву сторони.

6.    Точне найменування посади, прізвища, імені, по батько­ві особи, що підписує договір, а також найменування доку­мента, з якого випливають його повноваження на підписаннядоговору.

7. Іноді в преамбулі дається посилання на попередні докумен­ти. Наприклад, "у виконання протоколу про наміри", "з урахуван­ням договору (контракту) про взаємне співробітництво" тощо.

142

2.     Предмет договору (контракту). У цьому розділі договорувизначається, який товар (роботи, послуги) один з контраген­тів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначен­ням точного найменування, марки, сорту або кінцевого ре­зультату роботи, що виконується. Умови про предмет у госпо­дарському  договорі  мають  визначати  найменування(номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, пос­луг), а також вимоги до їх якості¹⁷⁵.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визна­чається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини). Якщо товар (робота, послуга) по­требує детальнішої характеристики або номенклатура това­рів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у до­датку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору, про що робиться відповідна відмітка в його тексті. Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) зга­даний додаток (специфікація), крім того, балансується ще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, пос­луг). У додатку до договору (контракту) про переробку да­вальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини по­винна відображати:

•  усі основні етапи переробки сировини та процес перетво­рення сировини на готову продукцію;

•  кількісні показники сировини на кожному етапі переробкиз обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

•  втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

3.     Якість і кількість товару (обсяги виконання робіт, наданняпослуг). У цьому розділі договору визначається, залежно відноменклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарівтакого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загаль­на кількість та якісні характеристики. У тексті договору (кон­тракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаютьсяконкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV, п. 5, 6 ст. 180.

143

Якість встановлюється сукупністю властивостей, що виз­начають придатність товару для використання його по приз­наченню відповідно до вимог покупця. Якість встановлюють залежно від їх типу і характеру, від практики, що склалася в міжнародній торгівлі такими товарами, та інших умов.

Наприклад, відповідно до:

•  стандартів;

•  технічних умов;

•  зразків;

•  попереднього огляду;

•  специфікації;

•  опису;

•  наявності окремих речовин у товарі;

•  виході готового продукту;

•  натуральної ваги та ін.

Кількість зазначається залежно від номенклатури товару:

•  одиниця виміру товару, встановлена для товарів такої якос­ті, тобто в характерних одиницях виміру (тонни, кілограми,штуки, голови тощо);

•  загальна кількість.

Одиниця виміру товару, за яку установлюється ціна, зале­жить від характеру товару, а також від практики, що склалася в торгівлі товарами цього виду на світовому ринку.

У договорах (контрактах) на сировинні, продовольчі та інші товари, що вимірюються одиницями маси й обсягу та поставля­ються насипом, навалом або наливом (так звані масові товари), позначення кількості зазвичай доповнюється спостереженням, що припускає відхилення фактично поставленої продавцем кількості товару від кількості товару, обумовленої в договорі. Це застереження називається застереження "близько", і після цифри, що визначає в договорі (контракті) кількість, ставиться відсоток відхилення зі знаком "плюс — мінус (±)". Наприклад, "близько 10000 т ±5%".

Зазвичай в договорі зазначається, за якою ціною провади­тиметься розрахунок за більшу ніж договірна кількість поставленого товару. Річ у тім, що ціни на масові товари схильні до коливань і розрахунок може провадитись як за контрактними цінами, так і за ціною, що склалася на ринку в момент виконання договору.

144

Деяким масовим товарам властиве природне зменшення або збільшення в період транспортування, причиною якого є усихання, утрушування, витікання та ін. Сторони в такому ви­падку роблять у договорі застереження про розмір відхилення і визначають, хто бере на себе природні збільшення або зменшення кількості товару, що постачається. Якщо в догово­рі такого застереження немає, а перевірка кількості товару проводиться по "вивантаженій масі", то ризик у період поста­чання бере на себе продавець. Для товарів, яким властиве при­родне зменшення/збільшення, розміри відхилення визначи­лися практикою міжнародної торгівлі.

Питання про природні збільшення/зменшення обумовлю­ється між продавцем і покупцем і у випадках, коли товар збе­рігається у продавця за рахунок і на ризик покупця або прий­нятий покупцем на відповідальне збереження за рахунок і на ризик продавця.

У договорах обумовлюється також, чи враховується тара й пакування до кількості товару, що поставляється. Залежно від цього розрізняють масу брутто — масу товару разом із внут­рішнім і зовнішнім пакуванням (враховуючи пакувальні мате­ріали) і масу нетто — масу товару без будь-якого пакування. У випадку використання пакування (тари) варто окремо зазначати масу нетто і брутто. У тих випадках, коли маса тари становить не більше 1—2 % від маси товару і коли ціна тари незначна, то сторони можуть нехтувати масою тари, і у договорі робиться застереження "маса брутто за нетто".

4. Базисні умови постачання. У цьому розділі договору зазна -чається вид транспорту та базисні умови поставки (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів певної редакції), а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару). У випадку укладення договору про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визнача­ються умови та строки виконаних робіт (послуг).

Базисні умови зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу називаються так тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи враховуються витрати по транспортуван­ню (та інші витрати) у ціну товару. Базисні умови визначають: • хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів

територією країн продавця, покупця, транзитних країн,

145

а також під час перевезення товару морським, річковим і повітряним транспортом;

•  положення вантажу відносно транспортного засобу, що ви­значає обов'язок продавця за встановлену в контракті цінудоставити вантаж у визначене місце, або завантажити товарна транспортний засіб, або підготувати його до наванта­ження, або передати транспортній організації;

•  обов'язки продавців по пакуванню та маркіруванню това­рів, а також обов'язки сторін по страхуванню вантажів;

•  обов'язки сторін по оформленню комерційної документаціївідповідно до існуючих у практиці міжнародної торгівлі вимог;

•  де і коли переходять від продавця до покупця права влас­ності на товар, а також заходи, пов'язані з ризиком випад­кової загибелі або пошкодження товару, і витрати, що мо­жуть виникнути у зв'язку з цим.

Інакше кажучи, базисні умови визначають, які витрати не­суть сторони по транспортуванню вантажу від експортера до імпортера. Для деяких видів товарів транспортні витрати дуже різноманітні і становлять іноді до 40—50 % ціни товару. Вони можуть включати:

•  витрати по підготовці товару до відвантаження (перевіркаякості і кількості, добір проб, пакування);

•  оплату по навантаженню товару на перевізні засоби внут­рішнього перевізника (водним, залізничним, автомобіль­ним та іншими видами транспортних засобів);

•  оплату витрат по навантаженню товару на основні перевіз­ні засоби в пункті експорту;

•  оплату вартості транспортування товару міжнародним тран­спортом;

•  оплату страховки вантажу (у разі морських перевезень);

•  витрати по збереженню товару при перевезенні та переван­тажень;

•  витрати по розвантаженню товару в пункті призначення;

•  витрати по доставці товару від пункту призначення насклад покупця, оплату мит, податків і зборів при переходімитного кордону та ін.

Це далеко не повний перелік можливих транспортних ви­трат. Варто мати на увазі, що витрати по доставці товару, що несе продавець, враховуються в ціну товару.

146

Застосування базисних умов поставки товарів спрощує упо­рядкування й узгодження договорів, допомагає контрагентам знайти засоби поділу відповідальності і дозволу уникати роз­біжностей у тлумаченні. Особливості базисних умов регламен­товані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990 та 2000 році збірники "Міжнародні правила торгових термінів ІНКОТЕРМС" (Inter­national Commercial Terms).

Указом Президента України "Про застосування Міжнарод­них правил інтерпретації торгових термінів" від 04.10.94 № 567/94 з метою однозначного тлумачення комерційних тер­мінів суб'єктами підприємницької діяльності, спрощення процедури купівлі-продажу товарів в Україні, введене вико­ристання в зовнішньоекономічних договорах (контрактах) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 р. ("Інкотермс-90").

Торгові терміни, що містяться в Інкотермсі, являють собою універсальний набір умов, знання і використання яких значно полегшує здійснення торгових операцій. Проте варто врахову­вати, що застосування правил Інкотермс має ряд особливос­тей. По-перше, Інкотермс не регулює наслідки, що може мати контракт щодо права власності на товар, і не містять засоби правового захисту у разі порушення контракту однією зі сто­рін. По-друге, тільки пряме посилання на використання умов Інкотермс у тексті контракту є підставою для тлумачення кон­тракту відповідно до цього. (Наприклад: "При тлумаченні дій­сного контракту мають силу умови Інкотермс у редакції 1990 р.".) По-третє, за наявності в контракті посилання на умови Інкотермс і водночас статей, що суперечать або обмежують їх, такі статті мають перевагу (табл. 9).

Таблиця 9

Класифікація умов Інкотермс-90 за обов'язками продавця

 

ГрупаЕ Відвантаження	EXW	3 заводу (франко-завод; франко-склад)
ГрупаF Основне перевезення не оплачене	FCA FAS FOB	Франко-перевізник Вільно уздовж борта судна Вільно на борту

147

Закінчення табл. 9

 

Група С	CFR (CАF)	Вартість і фрахт
Основне перевезення	CIF	Вартість, страхування і фрахт
оплачене	СРТ	Перевезення сплачене до
	СІР	Перевезення і страхування
		оплачені до
ГрупаD	DAF	Поставлено на кордон
Прибуття	DES	Поставлено з борта
	DEQ	Поставлено з причалу
	DDU	Поставлено без сплати мита
	DDP	Поставлено зі сплатою мита

У контрактах після позначення базисної умови поставки вка­зується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бу­ти: морські і річкові порти, станції залізниць, аеродроми, скла­ди, місцезнаходження продавців, покупців, вантажоодержува­чів, бірж, аукціонів, прикордонні пункти, заводи-виробники, споживачі продукції, будівельні майданчики об'єктів тощо.

Залежно від ступеня поділу між продавцем і покупцем зо­бов'язань по доставці товару і відповідальності за ризики пош­кодження або втрати вантажу і витрат, які виникають з огляду на це, усі умови Інкотермс (усього їх 13 видів) можна поділити на 4 групи:

•група Е;

•група F;

•група С;

•група D.

Щоб легше орієнтуватися в термінах, варто запам'ятати:

•  літера Е означає факт відвантаження;

•  літера Fозначає, що продавець зобов'язаний передати то­вар визначеному перевізнику вільним від ризиків за раху­нок покупця (основне перевезення не оплачене);

•  літера С свідчить про те, що продавец ь зобов'язаний нестивизначені витрати і після настання ключового моментурозподілу ризику та втрат по пошкодженню товару (основ­не перевезення оплачене);

•  літера D вказує на те, що товар має прибути в обумовленемісце призначення.

Обов'язки продавця (при всіх базисних умовах): 1. Поставити товар відповідно до умов договору у зазначе­ний у договорі пункт призначення.

148

2.     Своєчасно повідомити покупця про готовність товару довідвантаження, або про відвантаження товару, або про дату на­дання товару в розпорядження покупця.

3.     Оплатити витрати, пов'язані з перевіркою товару.

4.     Забезпечити за свій рахунок звичайне пакування товару,за винятком випадків, коли у певній сфері торгівлі прийнятовідправляти товар без пакування.

5.     Надати покупцю узвичаєний на практиці чистий доку­мент, що засвідчує постачання товару на узгоджених умовах.(Мається на увазі документ, у якому не йдеться про дефекттари й пакування.)

6.     Сплатити мито і податки, що стягуються при експорті.

7.     Надати покупцю на його прохання і за його рахунок сві­доцтво про походження товару і консульський рахунок та іншінеобхідні покупцю додаткові документи (крім умови "Постав­лено з причалу").

8.     На прохання покупця зробити останньому послуги найого ризик і за його сприяння в одержанні інших необхіднихдокументів, що видаються в країні відправлення товару, якіможуть знадобитися покупцю для ввезення товару до країнпризначення (в окремих випадках — також для транспортногоперевезення через третю країну).

9.     Нести ризики і витрати до моменту передання товарув розпорядження покупця в місці, встановленому базиснимиумовами поставки, і в термін, обумовлений у договорі.

Обов'язки покупця (за всіх базисних умов):

1.    Прийняти товар, наданий у його розпорядження, у місцій у термін, зазначений у договорі, або документі на товар від­повідно до договору.

2.    Нести усі витрати і ризики, яким може піддаватися то­вар, з дати заключення терміну постачання, у зв'язку з не­вчасним прийняттям товару (якщо покупець у належний часне дасть відповідних вказівок продавцю щодо порядку поста­чання товару).

3.    Оплатити всі витрати і збори при одержанні документів, щовидаються в країні відправлення або в країні походження товару.

4.    Сплатити мито, а також інші платежі, що стягуються приввезенні товару або що нараховуються на ввезений товар, як­що інше не обумовлені в договорі.

149

5. Забезпечити на свій ризик і за свій рахунок отримання імпортної ліцензії або іншого дозволу, що може знадобитися для ввезення товару до країни призначення.

Група Е регламентує зобов'язання продавця і покупця при здійсненні постачання тільки за умови франко-завод (фран­ко-склад).

За цієї умови зобов'язання продавця вважаються викона­ними після того, як він надав покупцю товар на своєму під­приємстві. Продавець не відповідає за навантаження товару на наданий покупцем транспортний засіб або за увільнення товару від мита на експорт, якщо договором не обумовлене інше. Покупець несе усі витрати і ризики, пов'язані з пере­везенням товару з підприємства продавця до місця призна­чення.

Ця умова передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

Група F передбачає умови:

•   "Франко-перевізник" — FCA.

•   ФАС або "Франко — уздовж борта судна" — FAS.

•   ФОБ або "Франко — борт судна" — FOB.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання, після того, як він передав товар пе­ревізнику відповідно до інструкцій, отриманих ним від покуп­ця. Ці умови припускають, що до обов'язків покупця входить вибір перевізника, укладення з ним договору перевезення.

Продавець повідомляє покупцю про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір переве­зення і надає продавцю свої інструкції з приводу того, кому, коли і як передати товар. Тому в контрактах, укладених на F-у-мовах, уся ця процедура має бути визначена з максимальною ясністю для обох контрагентів.

Група С містить у собі чотири умови:

•   КАФ або "Вартість і фрахт" — CAF.

•   СІФ або "Вартість, страхування і фрахт" — CIF.

•   "Доставка оплачена до..." — СРТ.

•  "Доставка і страхування оплачені до..." — C IP.Відповідно до цих умов продавець самостійно укладає до­говір перевезення, оплачує перевезення до зазначеного в кон­тракті місця прийняття товару покупцем, а також сповіщаєпокупця про деталі відправлення і час прибуття вантажу в уз-

150

годжене місце постачання. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, сповіщення покупця покладається на капітана судна відповідно до умов договору перевезення.

На С-умовах продавець звільняється від відповідальності і ризиків з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоча і несе витрати на доставку товару до країни покупця.

Продавець зобов'язаний оплатити перевізнику всю вартість транспортування товару, незалежно від того, чи має фрахт бути оплачений до навантаження товару або оплата припускається після його доставки в місце призначення. Крім додаткових витрат, які можуть виникнути через обставини, що настали після навантаження і відправлення товару, і мають бути опла­чені покупцем, якщо вони виникли не з вини перевізника.

Якщо доставка товару потребує перевантажень у проміжних пунктах, продавець може укласти кілька договорів перевезен­ня. Він має оплатити всю вартість доставки до місця призна­чення, враховуючи вартість перевантажень товару. Але якщо перевантаження зумовлене необхідністю уникнути непередба­чених обставин (природні явища, страйки, урядові акти, війна або військові дії), додаткові витрати повинен нести покупець.

При укладенні договору сторони мають домовитись про те, хто буде оплачувати вивантаження товару в місці призначення.

Під час перевезення товару на регулярних судноплавних лі­ніях у вартість фрахту зазвичай вже врахована вартість наван­таження. Тому якщо характер вантажу припускає перевезення саме лінійним судном, то ці витрати автоматично несе прода­вець.

При перевезеннях чартерними судами продавець може прийняти на себе витрати по розвантаженню, додавши в кон­тракті після термінів СІФ або КАФ слово "landed" (враховуючи розвантаження).

Група D містить умови:

•  ДАФ або "Поставлене на кордон" — DАF.

•  "Поставлено з борта судна" — DES.

•  "Поставлено з причалу" — DEQ.

•  "Поставлено без сплати мита" — DDU.

•  "Поставлено зі сплатою мита" — DDР.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії.

151

До першої входять контракти, укладені на умовах:

•   "Поставлено на кордон".

•   "Поставлено з борта судна".

•   "Поставлено без сплати мита".

Відповідно до цих умов продавець не проводить очистку товару для введення в країну (імпорту). До другої категорії належать умови:

•   "Поставлено з причалу".

•   "Поставлено зі сплатою мита".

За цих умов продавець повинен одержати всі необхідні ім­портні ліцензії, а також сплатити мито, збори і податки.

Умови групи D є найпривабливішими для покупця, тому що продавець зобов'язаний доставити товар у зазначене місце, перебираючи на себе всі витрати і ризики з доставки товару. Тому контракти на D-умовах належать до групи "контрактів доставки", у той час як контракти на С-умовах називають "відвантажувальними контрактами".

5. Ціна і загальна вартість договору (контракту). У цьому розді­лі договору визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товару або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором, крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, а також валюта контракту. Якщо згідно з договором постачаються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору зазначаєть­ся його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться поси­лання в тексті договору.

За згодою сторін у господарському договорі можуть бути пе­редбачені доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторо­нами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонополь­но-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Загальні положення щодо ціноутворення у сфері господа­рювання закріплені у главі 21 Господарського кодексу Украї-

¹⁷⁶ Господарський кодекс України від 16.01.03 ¹ 436-ІV.

152

ни¹⁷⁶. Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового виз­начення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть виз­начатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти госпо­дарювання можуть використовувати у господарській діяль­ності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розра­хунках з іноземними контрагентами застосовуються контрак­тні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, пос­луг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Віль­ні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб'єкта господарювання.

Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рі­вень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що ма­ють суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазна­чених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Мініс­трів України. Відповідно до законодавства державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів гос­подарювання — природних монополістів. Переліки видів про­дукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабіне­том Міністрів України.

Державні ціни встановлюються на імпортні товари, прид­бані за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється кому­нальними підприємствами.

Державне регулювання цін здійснюється шляхом встанов­лення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачаль­ницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

153

Ціна або вартість договору (контракту) — це сума, вираже­на у певній валюті, яку покупець повинен заплатити за весь товар або за одиницю товару, поставлені продавцем на визна­чених умовах (базисних умовах) в обумовлений у договорі (контракті) пункт та термін.

Вибір одиниці виміру ціни, за яким установлюється ціна, залежить від характеру товару і від практики, що склалася в торгівлі цим товаром на світовому ринку. Ціна в контракті може бути встановлена:

•  за визначену кількісну одиницю (або за визначене числоодиниць) товару, що застосовується в торгівлі цим това­ром (вага: кілограм, тонна та ін.), довжина, площа (м.кв.), обсяг (м. куб., літр), штуки, комплекти тощо);

•  за рахункову одиницю (десяток, сотня, дюжина та ін.);

•  за вагову одиницю з огляду на базисний вміст основної ре­човини в товарі (для таких товарів, як руди, концентрати,продукція на основі хімічних сполук (хімікалії) та ін.);

•  за вагову одиницю залежно від коливань натуральної ваги,вмісту сторонніх домішок і вологості.

Якщо в основі ціни лежить вагова одиниця, необхідно ви­значити характер ваги: брутто, нетто чи брутто за нетто, або обумовити, чи включає ціна вартість тари й пакування. Це застереження потрібне також у тих випадках, коли ціна вста­новлюється за штуку або за комплект.

При фіксації в договорі (контракті) ціни товару велике значення має визначення її базису відносно місця постачан­ня. Базис ціни враховує, чи входять транспортні, страхові, складські й інші витрати по доставці товару в ціну товару. Ба­зис ціни зазвичай визначається вжиттям відповідного терміна (наприклад, ФАС, ФОБ, СІФ та ін.) із зазначеними пункту доставки товару.

Валюта ціни — валюта, у якій визначається ціна товару, що є предметом договору. При укладенні договору (контракту) ці­на товару може бути визначена в будь-якій валюті:

•  країни експортера;

•  країни імпортера;

•  валюті третіх країн.

На вибір валюти ціни впливають такі умови:

• кон'юнктура товарних ринків;

154

•  стан окремих валют, у яких прийнято встановлювати цінина певні товари;

•  традиції торгівлі цим товаром і наявність стандартних умовпостачання.

Експортер зацікавлений установити ціну в більш стійкій валюті або у валюті, курс якої має тенденцію до підвищення; імпортер, навпаки, зацікавлений встановити ціну у валюті, що має тенденцію до зниження.

Водночас зі встановленням валюти ціни сторони визнача­ють у договорі (контракті) спосіб фіксації ціни. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють кілька видів цін:

1.    Тверда — ціна фіксується в контракті в момент його під­писання і не може бути змінена в ході виконання угоди. Твер­да ціна застосовується як в угодах із негайним постачанням(від 1 до 14 днів) і з постачанням протягом короткого терміну,так і в угодах, що передбачають тривалі терміни постачання.В останньому випадку зазвичай робиться застереження "цінатверда, зміні не підлягає".

2.    Рухлива — зафіксована при укладенні договору (контрак­ту) ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова цінацього товару до моменту його постачання зміниться. Привстановленні рухливої ціни в контракт вноситься застережен­ня, згідно з яким передбачається, якщо до моменту виконан­ня угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідноповинна змінитися і ціна, зафіксована в договорі (контракті).Це застереження називається "застереження про підвищенняі зниження ціни".

Зазвичай в договорі обумовлюється мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної (2—5 %), у межах якого перег­ляд зафіксованої ціни не проводиться. При встановленні рухливої ціни в договорі обов'язково повинно бути зазначене джерело, за яким відстежується зміна ринкової ціни.

Рухлива ціна встановлюється найчастіше на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються за довгос­троковими договорами (контрактами).

3.    Змінна ціна характерна для договорів (контрактів), що пе­редбачають постачання протягом тривалого періоду або прове­дення будь-яких підрядних робіт. Це ціна, обчислена в моментвиконання договору (контракту) шляхом перегляду договірної

155

(базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що мали місце у період виконання договору (контракту).

Якщо договором (контрактом) передбачаються часткові поста­чання, зміна ціни розраховується окремо на кожне постачання. Змінні ціни застосовуються в договорах (контрактах) на товари, що потребують тривалого терміну виготовлення. Під час підпи­сання договору (контракту) у цьому випадку фіксується базисна ціна й обумовлюється її структура, тобто частка у відсотках:

•  прибутку;

•  накладних витрат;

•  амортизаційних відрахувань;

•  витрат на сировину і матеріали;

•  витрат на заробітну плату, а також наводиться метод розра­хунку зміни ціни, яким будуть користуватися.

4. Ціна з наступною фіксацією — ціна встановлюється у процесі виконання угоди, а в договорі (контракті) сторони обумовлюють лише принцип визначення рівня й умови фікса­ції ціни.

При розрахунках ціни договору за формулою зазначається орієнтовна вартість договору на дату його укладення. У договорі про переробку давальницької сировини, крім того, зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки. У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (ро­біт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (ро­біт, послуг), що імпортуються за цим договором, з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним бан­ком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Покупцю може бути надане право вибору моменту фіксації ціни протягом терміну виконання угоди із застереженням, якими джерелами інформації про ціни йому треба користува­тися для визначення рівня цін.

При визначенні рівня ціни контрагенти мають на увазі два види цін: що публікуються і розрахункові.

Ціни, що публікуються, — це ціни, які повідомляються у спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони відбива­ють рівень світових цін. Зазвичай це ціна, за якою проводять­ся значні комерційні експортні, імпортні операції з плате­жами у вільноконвертованій валюті.

156

Практично світові ціни — це експортні ціни основних по­стачальників певного товару, а імпортні — ціни в найважливі­ших центрах імпорту певного товару. Якщо по сировинних то­варах світову ціну визначають основні країни-постачальники, то відносно готових виробів і устаткування вирішальну роль відіграють головні фірми, що випускають і експортують певні типи і види виробів.

До цін, що публікуються, насамперед належать:

•  довідкові ціни — ціни товарів у внутрішній оптовій або зов­нішній торгівлі, що висвітлюються у періодичних видан­нях — економічних газетах і часописах, спеціальних бюле­тенях, фірмових каталогах, прейскурантах. Ці ціни можутьбути чисто номінальними, тобто не пов'язаними з реальни­ми комерційними операціями. Довідкові ціни часто вико­ристовують для визначення рівня ціни з наступною фікса­цією, рухомих або змінних;

•  біржові котирування — це ціни товарів, які є об'єктом бір­жової торгівлі, що переважно відбивають фактичні угоди;

•  ціни аукціонів — близькі до котирувань бірж, тому що від­бивають реальні угоди;

•  середні експортні й імпортні ціни (або ціни, що наводятьсяв загальних статистичних довідниках) — обчислюються наоснові даних зовнішньоторговельної статистики шляхомрозподілу вартості товару на його кількість. Ці ціни більшпоказові, ніж довідкові ціни, хоча відбивають не стільки ці­ни фактично виконаних у певний період експортно-імпор­тних угод, скільки експорт або імпорт, що мав місце у від­повідний відрізок часу. Це особливо помітно у випадку з то­варами,   схильними   до   сезонних   коливань,   —пиломатеріали, сільськогосподарські товари тощо.

•  Ціни фактичних (попередніх) угод — зазвичай публікують­ся у періодиці епізодично. Це ціни угод, що мали фактичномісце. Вони практикуються при розміщенні замовлення занаявності стійких зв'язків між контрагентами;

•  ціни пропозицій великих фірм — по суті мають характердовідкових цін.

Нині у практиці міжнародної торгівлі використовується близько 20 різноманітних видів знижок. Розмір знижки зале­жить від характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємо-

157

відносин із покупцем, кон юнктури ринку на момент укладен­ня угоди.

Види знижок:

1. Загальна (проста) знижка з ціни надається з прейску­рантної ціни або з довідкової ціни товару.

2.     Знижка за оборот (бонусна) надається постійним клієн­там на підставі спеціальної домовленості.

3.     Знижка за кількість і серійність (прогресивна) надаєть­ся покупцю за умови покупки ним заздалегідь визначеноїкількості товару.

4.     Дилерські знижки надаються виробниками своїм пос­тійним представникам або посередникам по збуту, у тому чис­лі й іноземним.

5.     Спеціальні знижки надаються привілейованим покуп­цям, у замовленнях яких особливо зацікавлені продавці.

6.     Експортні знижки надаються продавцями при продажутоварів іноземним покупцям понад ті знижки, що діють дляпокупців внутрішнього ринку. Вони мають на меті підвищитиконкурентоспроможність того або іншого товару на зовніш­ньому ринку.

7.     Сезонні знижки надаються за покупку товару поза сезо­ном

8.     Приховані знижки надаються покупцям у виді знижокна фрахт, пільгових або безпроцентних кредитів, у виді без­коштовних послуг, безкоштовних зразків, кількість яких сягаєтоварного характеру.

9.     Знижки за повернення раніше купленого товару.

10. Знижки при продажі устаткування, що було в ужитку.

Розрахункові ціни — застосовуються в договорах (контрак­тах) на нестандартне спеціальне устаткування, вироблене за індивідуальними замовленнями. Розходження такого устатку­вання по конструкції, експлуатаційних властивостях, характе­ру виконання, якості, вазі настільки великі, що стає неможли­вим порівняння його з іншим аналогічним устаткуванням то­го ж призначення. Тому ціни на спеціальне устаткування розраховуються й обумовлюються постачальником для кож­ного конкретного замовлення з урахуванням технічних і ко­мерційних умов цього замовлення, а в деяких випадках оста­точно встановлюються лише після виконання замовлення.

158

На рівень розрахункової ціни певний вплив мають ті об­ставини, що спеціальні машини й устаткування найчастіше випускають підприємства, які фактично панують у певній сфері, і вироблене ними устаткування пов'язане з запатенто­ваними винаходами, удосконаленими технологіями, наяв­ністю висококваліфікованого персоналу. Інформація про ці­ни на таке спеціальне устаткування у періодиці епізодична і її зазвичай неможливо використовувати для порівняння при виборі рівня цін. Ціни попередніх угод використовують у разі відносної стабільності цін, насамперед на промислову сировину, на машини й устаткування. Вони також практику­ються при розміщенні замовлення за наявних стійких зв'яз­ків між контрагентами.

Окрему увагу треба приділити так званим індикативним ці­нам, що регламентуються Указом Президента України "Про заходи для удосконалення кон'юнктурно-цінової політики в сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10.02.96 № 124/96.

Контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Ук­раїни на договірних принципах з урахуванням попиту і пропо­зиції, а також інших чинників, що діють на відповідних ринках під час укладення зовнішньоекономічних договорів (контрак­тів). У визначених випадках контрактні ціни у сфері зовнішньо­економічної діяльності визначаються суб'єктами зовнішньое­кономічної діяльності України відповідно до індикативних цін.

Індикативні ціни — ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися на відповідний товар на ринку експорту або ім­порту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання, умов здійснення розрахунків, визначених відповідно до законодавства України.

Індикативні ціни вводяться на товари:

•  при експорті яких застосовуються антидемпінгові заходичи розпочаті антидемпінгові розслідування або процедурив Україні або за її межами;

•  до яких застосовуються спеціальні імпортні процедури від­повідно до ст. 19 Закону України "Про зовнішньоекономіч­ну діяльність" — міжнародні торги, попередні імпортні де­позити;

159

•  на експорт яких встановлений режим квотування і ліцензу­вання;

•  на експорт яких встановлений спеціальний режим;

•  експорт яких здійснюється в порядку, передбаченому ст. 20Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" —антимонопольні заходи;

• в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань.Індикативні ціни є обов'язковими у використанні суб'єкта­ми зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності приукладенні і здійсненні зовнішньоекономічних договорів (кон­трактів).

6. Умови платежів. Цей розділ договору визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зо­бов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

•  умови банківського переказу до (авансового платежу)та/або після відвантаження товару або умови документар­ного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відпо­відно до Постанови Кабінету Міністрів України і Націо­нального банку України "Про типові платіжні умови зов­нішньоекономічних договорів (контрактів) і типові формизахисних застережень до зовнішньоекономічних договорів(контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній ва­люті" від 21.06.95 ¹ 444;

•  умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна(вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гаран­тії, можливість зміни умов договору (контракту) без змінигарантій.

Окремої уваги вимагає Закон України "Про порядок здій­снення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 № 185/94-ВР, Указ Президента України "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України" від 04.10.94 № 566/94, Указ Президента України "Про заходи щодо вдос­коналення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовніш­ньоекономічної діяльності" від 10.02.96 ¹ 124/96, Декрет Ка­бінету Міністрів України "Про систему валютного регулюван­ня і валютного контролю" від 19.02.93 ¹ 15—93.

160

Валютні умови договору (контракту) включають:

•  валюту ціни і спосіб її визначення;

•  валюту платежу, курс перерахунку валюти ціни у валютуплатежу або спосіб його визначення, якщо валюта ціни і ва­люта платежу не збігаються;

• застереження, що використовуються для захисту контра­гентів від можливих втрат у зв'язку зі змінами курсів валют.При укладенні угод, виконання яких розраховане на трива­лий термін або пов'язане з наданням відстрочки платежу (кре­диту), виникають валютні ризики, пов'язані зі зміною курсувалюти, у якій визначена ціна реалізованого товару або даєть­ся кредит. Зі зміною курсу валюти змінюється реальна вартістьплатежу.

Валютні ризики умовно можна поділити на курсові ризики й інфляційні ризики.

Курсові ризики пов'язані з тим, що при зменшенні курсу валюти платежу стосовно національної валюти експортер отримає суму грошей у національній валюті меншу, ніж ту, на яку він розраховував при укладенні договору (контракту).

Інфляційні ризики пов'язані зі зменшенням купівельної спроможності валюти платежу, якщо зменшиться її курс сто­совно інших валют.

Захиститися від валютних ризиків при укладенні догово­ру можна за допомогою кількох способів, що фіксуються у вигляді різноманітних застережень. Валютні застережен­ня — одна з форм страхування валютних ризиків, що вини­кають при розбіжності валюти ціни і валюти платежу. Ва­лютне застереження являє собою умову, що передбачає пе­регляд суми платежу залежно від курсу валюти ціни та валюту платежу.

7. Умови здавання/прийняття товару за якістю та кількістю. У цьому розділі визначаються:

•  вид здавання-прийняття (попередній чи остаточний);

•  місце фактичного здавання-прийняття;

•  термін здавання-прийняття;

•  спосіб перевірки кількості товару (по відвантаженій вазі чипо вивантаженій вазі);

•  спосіб приймання товару за якістю (на основі документа,що підтверджує відповідність якості поставленого товару

161

умовам контракту або шляхом перевірки якості фактично поставленого товару в місці прийому);

•  метод визначення кількості і якості фактично поставленоготовару (тотальний чи вибірковий);

•  ким здійснюється здавання-прийняття товару;

•  перелік товаросупровідних документів.

8.    Пакування і маркірування. Цей розділ договору містить ві­домості про пакування товару (ящики, мішки, контейнери то­що), нанесене на неї відповідне маркірування (найменуванняпродавця та покупця, номер договору (контракту), місце при­значення, габарити, спеціальні умови складування і транспор­тування тощо), а за необхідності також умови її повернення.

Зазвичай в контракті обумовлюють:

•  зовнішнє пакування — тару (ящики, картонні коробки, боч­ки, контейнери та ін.),

•  внутрішнє пакування, не віддільне від товару.

Варто мати на увазі, що пакування може бути бага­торазового використання.

9.    Форс-мажорні обставини. Цей розділ договору містить ві­домості про те, у якому разі умови договору можуть бути невиконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втру­чання з боку влади та ін.). При цьому сторони звільняютьсявід виконання зобов'язань на строк дії цих обставин або мо­жуть відмовитися від виконання договору частково чи загаломбез додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується Торгово-промисловоюпалатою відповідної країни.

Події непереборної сили, що можуть виникнути в результа­ті непередбачених і невідворотних подій надзвичайного ха­рактеру (революцій, страйків, військових дій, пожеж, землет­русів, цунамі, повеней та ін.), а також впливати на виконання сторонами узятих на себе зобов'язань і навіть здатні призупи­нити належне виконання договірних зобов'язань, називають­ся форс-мажорними обставинами.

Наявність спеціальної статті в контракті, присвяченої фор-с-мажорним обставинам, дає контрагентам можливість не від­повідати за повне або часткове невиконання будь-якого з їх зобов'язань (за винятком прострочення у платежі сум, термін оплати яких наступив відповідно до умов контракту).

162

При обставинах непереборної сили термін виконання до­говору відсувається відповідно до часу, протягом якого дія­тимуть ці обставини або їхні наслідки. Якщо ці обставини продовжуватимуться довше узгодженого сторонами в кон­тракті терміну, то кожна зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання своїх зобов'язань за контрактом, і в цьому випадку жодна зі сторін не буде мати права на відшко­дування іншою стороною можливих збитків. Тривалість вста­новлюваного в контракті терміну дії обставин непереборної сили визначається з урахуванням терміну виконання договору, характеру товару, способу продажу, торговельних порядків (наприклад, у контрактах на швидкопсувні товари такий тер­мін становить 15—30 днів, на устаткування 3—6 місяців).

Тобто, сторони можуть переносити терміни виконання контракту (або відсувати на час дії обставин і їх наслідків) або взагалі звільняються від виконання зобов'язань (при анулю­ванні взаємних зобов'язань завжди обумовлюється, що жодна зі сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшко­дування збитків).

Щоб уникнути розбіжностей, контрагенти повинні чітко визначити:

•  які явища належать до обставин непереборної сили, інакшеці обставини можуть тлумачитися відповідно до торговель­них порядків країни виконання договору. Інтереси продав­ця і покупця в цьому разі не збігаються. Зазвичай продавецьнамагається  перерахувати  в  контракті  максимальнукількість можливих обставин, включаючи і такі, як немож­ливість одержання транспортних засобів, аварія на вироб­ництві, недостача сировини, електроенергії, робочої сили;

•  який порядок сповіщення іншої сторони про їх настання інадання достатніх свідчень або доказів виникнення і при­пинення зазначених вище обставин.

Форс-мажорні обставини можна поділити на дві категорії:

•  тривалі — до них належить заборона експорту, а іноді йімпорту (війна, блокада, валютні обмеження або інші захо­ди урядів і урядових органів);

•  короткострокові — до них належать пожежі, повені, іншістихійні лиха, замерзання моря, закриття морських проток,що лежать на морському шляху між портами відвантажен-

163

ня і розвантаження, відхилення від напрямку, викликані

воєнними діями, та ін.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зо­бов'язань за договором внаслідок непередбачених обставин, повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу сторону як про початок, так і про припинення дії цих обставин.

Можна вирізнити такі групи обставин непереборної сили:

1) стихійні лиха;

2)    військові дії;

3)    страйки;

4)    аварії на виробничому підприємстві (внаслідок надзви­чайних обставин або стихійних лих);

5)    транспортні утруднення — ці обставини не повинні скла­дати окрему групу (за винятком транспортних катастроф). Во­ни визнаються лише як наслідок стихійних лих або рішеньдержавних органів (закриття кордону);

6)    акти органів держави — найбільш розроблені в доктриніФранції як "акт принципу". Спочатку цей термін охоплювавтільки односторонні акти органів державної влади. Проте нинідо таких актів належать також і акти організацій, що маютьміжнаціональний характер, наприклад ООН (торгове ембарго).

10. Санкції і рекламації. У цьому розділі договору йдеться про порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збит­ків і подання рекламацій у зв'язку з невиконанням або нена­лежним виконанням одним з контрагентів своїх зобов'язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санк­цій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штра­фів — від якого терміну вони встановлюються та протягом яко­го діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рек­ламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін догово­ру (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

Договорами можуть передбачатися різні види неустойок.

Так, неустойку, обчислену у твердій сумі або у визначено­му відсотку від суми невиконаного зобов'язання, називають штрафом.

Пенею іменується неустойка, що встановлюється лише на випадок невиконання зобов'язання і нараховується на кожен день прострочення.

164

Залежно від того, у якому співвідношенні перебуває право стягнення неустойки і збитків, розрізняють чотири види неус­тойок:

•  залікова — надає кредитору право вимагати стягнення всіхзбитків у частині, непокритій неустойкою. Якщо контрак­том не передбачено вид неустойки, то неустойка визнаєть­ся заліковою;

•  альтернативна — надає право стягнути або збитки, або не­устойку на вибір кредитора. Стягнувши неустойку, він ужене зможе стягнути збитки. На практиці альтернативна не­устойка зустрічається рідко;

•  штрафна — стягується понад заподіяні збитки. На практиціштрафна неустойка стягується, наприклад, при постачанняхнеякісної продукції і товарів або некомплектних товарів;

•  виняткова — дає можливість стягнення лише самої неус­тойки і повністю виключає можливість стягнення збитків.Одночасна виплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє

виконавця від виконання зобов'язань за контрактом. Розміри санкцій визначаються угодою сторін.

11.      Врегулювання спорів у судовому порядку (арбітраж).У цьому розділі договору визначаються умови та порядок ви­рішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невико­нання та/або неналежного виконання договору (контракту)з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення су­ду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спо­ру, а також погоджений сторонами вибір матеріального і про­цесуального права, що будуть застосовуватися цим судом, таправил процедури судового врегулювання.

12.      Антидемпінгове і реекспортне застереження. ПостановаКабінету Міністрів України "Про типові платіжні умови зов­нішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми за­хисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (кон­трактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті" від21.06.95 ¹ 444 містить типові види цих застережень.

13.      Інші факультативні умови: страхування, гарантії якості,умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів,перевізників, визначення норм навантаження (розвантажен­ня), умови передачі технічної документації на товар, збере­ження торгових марок, порядок сплати податків, митних збо-

165

рів, різного роду захисні застереження, з якого моменту дого­вір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірни­ків договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та ін.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на ос­нові цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звіль­няє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

14. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та пла­тіжні реквізити сторін. При цьому зазначаються місцезнаход­ження (місце проживання), повні поштові та платіжні рекві­зити (¹ рахунка, назва та місцезнаходження банку,) контра­гентів договору (контракту).

15. Підписи та печатки сторін.