розділ 7 УКЛАДЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ДОГОВОРІВ (КОНТРАКТІВ)

7.1. Способи укладeння зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

Міжнародна практика укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) передбачає здійснення певних етапів і стадій, на кожній з який вирішуються конкретні задачі та ви­конуються формальності, пов'язані з оформленням, пересил­кою й опрацюванням необхідної документації.

1. Підготування до укладення контрактів — головним зав­данням на цьому етапі є пошук і вибір контрагента. Длядосягнення поставленої мети можна використати різноманітнізасоби, наприклад, помістити рекламні оголошення, направи­ти потенційним покупцям каталоги, прейскуранти тощо. Вибірконтрагента залежить від багатьох економічних, політичних,юридичних чинників тощо, які бажано і потрібно враховувати.

2.     Підготування угоди полягає в направленні пропозиції(оферти), прийнятті та підтвердженні замовлення, взяттіучасті у торгах та ін.

3. Проведення попередніх переговорів може проводитисяшляхом листування, особистих переговорів, переговорів теле­фоном та ін.

4.     Укладення контракту шляхом¹⁶⁶:

•  підписання контракту контрагентами;

•  акцепт покупцем твердої оферти продавця;

Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, 1980 р.

131

•  акцепт продавцем контроферти покупця;

•  акцепт продавцем письмової згоди покупця з умовами віль­ної оферти (контроферти) покупця;

•  підтвердження продавцем замовлення, зробленого покуп­цем;

•  обмін листами на підтвердження досягнутої раніше особис­тої домовленості між контрагентами.

5. Виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі¹⁶⁷:

•  вільного волевиявлення, коли сторони мають право пого­джувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не су­перечать законодавству;

•  примірного договору, рекомендованого органом управлін­ня суб'єктам господарювання для використання при укла­денні ними договорів, коли сторони мають право за взаєм­ною згодою змінювати окремі умови, передбачені примір-ним договором, або доповнювати його зміст;

•  типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів Ук­раїни, чи у випадках, передбачених законом, іншим орга­ном державної влади, коли сторони не можуть відступативід змісту типового договору, але мають право конкретизу­вати його умови;

•  договору приєднання, запропонованого однією стороноюдля інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі всту­пу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.Згідно з українським законодавством (ст. 641—646 Цивільного

кодексу України) діє визначений порядок укладання контракту, тобто встановлена процедура, відповідно до якої угода сторін про встановлення контрактних відносин вважається досягнутою, а контракт оформленим. Ця процедура складається з двох час­тин: пропозиції про укладання контракту (оферти) однієї сторо­ни і прийняття цієї пропозиції іншою стороною (акцепт).

Пропозиція (оферта) волевиявлення правоздатного суб'єкта зовнішньоторговельної операції, яке вміщує суттєві складові майбутнього контракту, зроблена з наміром укласти контракт. Щоб пропозиція про укладання контракту вважалася дій-

¹⁶⁷ Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 ¹ 959-ХІІ, ст. 1. 132

сною, вона повинна відповідати конкретним вимогам, а саме:

1)     адресат пропозиції — одна або кілька конкретних осіб;

2)     свобода волевиявлення;

3)     правоздатність і дієздатність суб'єктів;

4)  серйозність;

5)     кваліфікованість;

6)     вміщувати суттєві пункти майбутнього контракту.Розрізняють два види оферти: тверду і вільну.

Тверда оферта — це документ, в якому надається письмова пропозиція на продаж визначеного товару, надісланий про­давцем одному можливому покупцеві, де вказуються суттєві умови майбутнього контракту і визначено строк дії оферти.

Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну і ту саму партію товару кільком можливим покупцям, що не зв'язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строк для відповіді.

Строки обов'язковості пропозиції (оферти) можуть зазна­чатися кількома способами:

•  строки, вказані в пропозиції;

•  строки визначаються, з огляду на обставини: "необхіднийчас"; "розумний строк"; "безвідкладно";

•  строки не визначаються, якщо у пропозиції є певні застере­ження ("без взяття на себе обов'язків").

Згідно з Віденською конвенцією про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980) і Принципів міжнарод­них комерційних контрактів (1994) оферта може бути відміне­на, якщо повідомлення про відміну отримано адресатом офер­ти раніше або в той самий момент, коли оферта отримана.

Відповідно до міжнародного права оферта може бути від­кликана, якщо повідомлення про відкликання буде отримане адресатом оферти до відправки ним акцепту. Однак пропози­ція не може бути відкликана:

а)    при невідкликаній оферті;

б)    за умови коли адресат оферти покладається на невідкли-каність оферти.

Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) — це волевиявлення одного суб'єкта, якому притаманні всі властивості пропозиції.

Акцепт — заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає його згоду з офертою.

133

Форми прийняття пропозиції (оферти):

1) безумовний акцепт оферти;

2)     акцепт контроферти;

3)     прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони;

4)     прийняття пропозиції із запізненням.

Пропозиція (оферта) повинна бути прийнята без жодних застережень або обмежень. За наявності обмежень або застережень можна говорити про нову пропозицію, де сторо­ни помінялись місцями: ініціатор виступає в ролі особи, що приймає пропозицію, а той, хто приймає пропозицію, перет­ворюється на ініціатора.

Однак у будь-якому разі для оферти недостатньо в односто­ронньому порядку заявити у своїй пропозиції, що вона буде акцептована при мовчанні адресата. Адресат оферти вільний не тільки акцептувати чи не акцептувати оферту, але він може також її просто проігнорувати.

Прийняття пропозиції із запізненням трактується так чи інакше в законодавстві різних країн. Наприклад, за італій­ським законодавством в ініціатора пропозиції є право зат­вердити запізніле прийняття оферти, причому достатньо тільки заявити контрагенту, що контракт укладено. В деяких країнах прийняття пропозиції із запізненням вважається но­вою офертою, згоду з якою потрібно отримати від поперед­нього ініціатора.

Якщо заява про прийняття пропозиції зроблена своєчасно, отримана ініціатором пізніше строку для прийняття оферти, тоді контракт вважається укладеним, якщо ініціатор знав або міг знати про своєчасно відправлену відповідь. Або контракт вважається неукладеним, якщо ініціатор відразу ж після отри­мання пропозиції повідомить іншу сторону, що він не бажає зв'язувати себе офертою.

Акцепт може бути відмінений, якщо повідомлення про це отримано оферентом раніше чи в той самий момент. Необхід­но підкреслити, що оферент не може змінити свого рішення після того, як адресат оферти відправив свій акцепт.

Моментом укладення договору, згідно з чинним законодавс­твом є¹⁶⁸:

Цивільний кодекс України від 16.01.03 ¹ 435-IV, ст. 640. 134

1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яканаправила пропозицію укласти договір, відповіді про прий­няття цієї пропозиції.

2.     Якщо відповідно до акта цивільного законодавства дляукладення договору необхідні також передання майна абовчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту переданнявідповідного майна або вчинення певної дії.

3.     Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню абодержавній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріаль­ного посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхід­ності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації —з моменту державної реєстрації.

У зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керу­валися при укладенні договору, відповідно до чинного законо­давства¹⁶⁹ договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настіль­ки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту¹⁷⁰.

Загальний порядок укладання господарських договорів пе­редбачено у ст. 181 Господарського кодексу України¹⁷¹.

Господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріп­леного печатками. Допускається укладення господарських до­говорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою зі сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний

135

документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог зазначених вище і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиден-ний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сто­рона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіж­ностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадця-тиденний строк надсилає другій стороні два примірники про­токолу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжи­ти заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіж­ності, що залишились неврегульованими, передати в цей самий строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повин­на бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгод­ження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограма­ми тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжнос­тей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона — виконавець за догово­ром, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господар­ського договору, такий договір вважається неукладеним (та­ким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визнача­ються нормами Цивільного кодексу України.

Особливості укладання попередніх договорів передбачено ст. 182 Господарського кодексу України.

За попереднім договором суб'єкт господарювання зо­бов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з мо-

136

менту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови ос­новного договору. До укладення попередніх договорів не зас­тосовується загальний порядок укладення господарських до­говорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, отримавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору друга сторона має право вима­гати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене по­переднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, од­на зі сторін не надішле проект такого договору другій сторо­ні. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розробле­ний за ініціативою будь-якої зі сторін у строки, погоджені са­мими сторонами. Укладення договору на основі вільного во­левиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа з додержанням загального поряд­ку укладення договорів.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 Господарського кодексу України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Ко­дексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-пра­вовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів пе­редбачено ст. 188 Господарського кодексу України.

Зміна та розірвання господарських договорів в односто­ронньому порядку не допускаються, якщо інше не передба­чене законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надісла­ти пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона

137

договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропози­ції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У ра­зі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чиннос­ті цим рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.