Тема 06. Правопис складних слів.

 Складні слова в українській мові пишуться разом, через дефіс і окремо, залежно від того, як вони утворені, якою частиною мови є, які зв’язки існують між частинками складного слова.

 Складні слова можуть утворюватися за допомогою сполучних голосних звуків і без них.

Коли перша частина складного слова – прикметник, то, як правило, сполучним звуком виступає О: чорноброва, тепловіддача, важкоатлет, верхньолужицька, синьоокий, давньоруський.

УВАГА! Не слід змішувати з цими словами такі складні слова, першою частиною яких є вищий ступінь порівняння прислівника на Е: вищевказаний, нижчезазначений тощо.

Якщо перша частина складного слова іменник або займенник, то сполучним голосним може бути О або Е.

ü О виступає після твердого приголосного, зокрема після шиплячого: дощомір, самовчитель, атомохід. АЛЕ: очевидний, овочесховище, кожум’яка,

ü Е виступає після м’якого неподовженого приголосного, яким закінчується основа іменника: бурелом, яйцеподібний, землевпорядкування, АЛЕ: костоправ костогриз, свинопас.

ü Якщо основа іменника закінчується на Й або на подовжений м’який приголосний, то на місці сполучного голосного пишемо Є: боєздатний, життєрадісний, краєзнавець, сміттєзбірник.

ü

Складні слова, які утворилися за допомогою сполучних голосних, пишуться разом.

 Складні слова, утворені без сполучних голосних, пишуться разом або через дефіс.

РАЗОМ пишуться:

ü Складноскорочені слова й похідні від них: Міносвіти, Нацбанк, медінститут, профспілковий, облуно. Сюди ж належать складні слова, перша частина яких: авіа-, авто-, агро-, вело-, мото-, гідро-, гео-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, макро-, кіно-, квазі-, псевдо-, радіо-, теле-, термо- . (Детально див. Український правопис).

ü Складні слова, першою частиною яких є числівник: двоповерховий, двохосьовий, тридцятисемирічний, тисячоп’ятисоліття.

ЧЕРЕЗ ДЕФІС пишуться:

ü Повторення того самого слова з метою підсилення його основного значення: сидів-сидів, білий-білий, легко-легко, чисто-чисто.

ü Поєднання синонімічних чи антонімічних слів: тяжко-важко, часто-густо, видимо-невидимо, поєднання слів, які передають єдине поняття: батько-мати, хліб-сіль, а також повторення слів з тим самим коренем, але з різними префіксами чи суфіксами: великий-превеликий, давним-давно, мало-помалу тощо. АЛЕ: якщо поєднуються іменники в різних відмінкових формах, то такі сполуки слів пишемо окремо: чин чином (Називний +Орудний), кінець кінцем, честь честю.

ü Слова, що означають приблизність: не сьогодні-завтра, два-три дні, день-другий.

ü Числові записи змішаного типу: 30-річчя, 855-літній.

06.1. Правопис складних іменників.

РАЗОМ пишуться:

· Складні іменники, утворені поєднанням за допомогою сполучного звука двох чи кількох основ, одна з яких – дієслівного походження: вертоліт, самокат, тепловоз.

· Складні іменники, утворені поєднанням прикметникової й іменникової основ за допомогою сполучного звука: чорногуз, білокрів’я.

· Поєднання двох іменникових основ за допомогою сполучного звука: лісостеп, носоріг.

· Складні іменники, утворені з форми наказового способу дієслова й іменника: ломикамінь, горицвіт, перекотиполе.

· Складні іменники, першою частиною яких є числівник: стоп’ятдесятишестиріччя.

· Складні іменники з першою частиною ПІВ-, НАПІВ-, ПОЛУ-: пів вікна, пів озера, півострова, пів’яблука, напівосвітлений, полумисок. АЛЕ: пів-Києва, пів-Африки.

· Складні іменники, утворені від трьох чи більше основ: світловодолікування, автомотокрос.

ЧЕРЕЗ ДЕФІС пишуться:

Складні іменники, утворені з двох іменників, незалежно від того, чи в даному слові відмінюються обидві частини, чи тільки друга. До слів з відмінюваними обома частинами належать:

Ø Іменники-протилежні за змістом поняття: купівля-продаж, розтяг-стиск.

Ø Іменники – назви спеціальності, професії: лікар-педіатр, фізик-теплотехнік.

Ø Імена казкових персонажів: Лисичка-сестричка, Вовчик-братик, Кабан-іклан.

До слів з відмінюваною лише другою частиною належать:

Ø Іменники, в яких перше слово підкреслює якусь ознаку чи прикмету, особливість того, що названо другим словом: блок-схема, стоп-кран, сон-трава.

Ø Іменники-назви державних посад, військових чи наукових звань: генерал-губернатор, контр-адмірал, член-кореспондент, прем’єр-міністр.

Ø Складні назви виміру: тонно-кілометр, кіловат-година.

Ø Складні іменники з першою частиною обер-, міні-, віце-, екс-, лейб- максі-, міді-: екс-прем’єр, віце-міс, міні-хокей, обер-лейтенант, лейб-гвардія.

Ø Назви частин світу – іншомовні слова: норд-ост, зюйд-вест.

Ø Назви рослин типу: брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава.

06. 2. Правопис складних прикметників.

 ПИШУТЬСЯ РАЗОМ:

· Прикметники, утворені від складних іменників, які писалися разом: електросиловий (електросила), радіофізичний (радіофізика), лісостеповий (лісостеп).

· Складні прикметники, утворені від сполучення іменника з узгоджуваним прикметником: загальноосвітній (освіта яка? загальна), народногосподарський (господарство яке? народне), правобережний (берег який? правий).

· Складні прикметники, з другою дієслівною частиною: волелюбний, деревообробний, машинобудівний. АЛЕ: якщо дієслівна частина містить префікс, то такі прикметники пишемо ч е р е з д е ф і с: вантажно-розвантажувальний, контрольно-вимірювальний. Між цими частинками у словосполученні існує сурядний зв’язок: (вантажити і розвантажувати, контролювати і вимірювати).

· Складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник, а другою – прикметник або дієприкметник: внутрішньовенний, загальнодержавний, важкопоранений, вищезгаданий, нижчезазначений. АЛЕ: трохи вище згаданий, бо є залежне слово.

П Р И М І Т К А : якщо прислівник зберігає логічний наголос, то він пишеться з наступним прикметником чи дієприкметником окремо: абсолютно чистий, діаметрально протилежний, вічно зелений, суспільно необхідний.

· Складні прикметники, у яких основне смислове навантаження передається останньою частиною, а попередні частини слова тільки уточнюють його зміст або звужують його: давньоверхньонімецька мова, двовуглекислий газ, сліпоглухонімий, лінгвостилістичний.

· Складні прикметники, першою частиною яких є числівник: двадцятиповерховий, стошістдесятип’ятирічний. АЛЕ: 165-річний.

· Складні прикметники, утворені від двох неоднорідних прикметників, які містять відношення родової ознаки до видової: поперечношліфувальний верстат (поперечний шліфувальний верстат).

Ч Е Р Е З Д Е Ф І С пишуться:

· Складні прикметники, утворені від складних іменників, які писалися через дефіс: соціал-демократичний (бо соціал-демократ), генерал-губернаторський (бо генерал-губернатор).

· Складні прикметники, утворені від двох і більше прикметникових основ, якщо названі ними поняття не підпорядковані одне одному, тобто рівноправні, і між ними може існувати сурядний зв’язок: культурно-розважальний (і культурний, і розважальний), масово-політичний (і масовий, і політичний).

· Складні прикметники, перша частина яких закінчується на -ИКО (-ІКО): діалектико-матеріалістичний, механіко-математичний, історико-філологічний.

· Складні прикметники з першою частиною ВІЙСЬКОВО- ВОЄННО- : військово-морський, воєнно-адміністративний, АЛЕ: військовополонений, військовозобов’язаний.

· Складні прикметники, утворені з двох чи кількох основ, які означають якість з додатковим відтінком, відтінок кольору чи поєднання кольорів: сіро-чорний, жовто-синій, гіркувато-кислий, темно-коричневий. АЛЕ: жовтогарячий, червоногарячий (бо це не відтінки кольору, а окремі кольори).

· Складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою і може приєднуватися за допомогою голосних О або Е: м’ясо-молочний (і м’ясний, і молочний), крохмале-патоковий (і крохмалений і патоковий).

· Складні назви сторін світу: південно-східний, північно-західний, норд-остівський.

06. 3. Правопис прикладок.

Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс. Це залежить від значення поєднуваних слів.

О К Р Е М О пишуться слова, де прикладкою виступає видова назва (тобто вужче, конкретизоване поняття стоїть після ширшого, загального, родового поняття): ріка Дніпро, трава сон, гриб боровик. АЛЕ: сон-трава, Дніпро-ріка, Сапун-гора тощо.

Ч Е Р З Д Е Ф І С

· пишуться слова, де прикладкою виступає іменник, який має означальне значення, стоїть після означуваного слова: дівчина-красуня (дівчина яка? красуня), хлопець-богатир тощо. АЛЕ: красуня дівчина, богатир хлопець.

· Якщо пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями, і означальну роль виконує завжди друге слово: учитель-фізик і фізик-учитель, дівчина-грузинка і грузинка-дівчина.

· Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає своє означальне значення і пишеться через дефіс як складний іменник без сполучного звука: заєць-русак, льон-довгунець, жук-короїд.