Тема 20. Правопис сполучників.

Сполучник – це службова частина мови, яка поєднує частини речення чи члени речення, виражає смислові відношення між однорідними членами речення або частинами складного речення.

За будовою сполучники поділяються на

· Прості (непохідні, первісні);

· Складні (похідні);

· Складені (похідні).

Простих (непохідних, первісних) сполучників небагато. Їх не можна розділити на складові частини: а, але, бо, чи, або, та, і (й).

Складні сполучники утворилися внаслідок злиття двох чи більше частин мови (за походженням часток, займенників, прислівників, інших сполучників): щоб (що+б), якби (як+би), якщо (як+що), ніби (ні+би) тощо.

 Складені сполучники складаються з кількох слів, у яких повнозначні слова (займенники, прислівники тощо) втратили своє первинне значення і виконують роль сполучників: тому що, незважаючи на те що, через те що, в міру того як, для того щоб.

За особливістю вживання, за значенням та синтаксичною роллю сполучники поділяються на сурядні й підрядні.

Сполучники сурядності поєднують синтаксично рівноправні члени речення або частини складного речення. Сурядними сполучниками поєднуються однорідні члени речення, частини складносурядних речень, однорідні підрядні частини у складних реченнях.

За смисловими відношеннями сполучники сурядності поділяють на

· Єднальні: і, та, й, також, ні...ні, не тільки, а й...,;

· Протиставні: а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак, все ж:

· Розділові: або, чи, то, хоч, чи...чи, то...то, не то... не то, або...або.

Сполучники підрядності виражають підпорядкування, залежність однієї частини від іншої. Вони поєднують частини складнопідрядного речення.

Сполучники підрядності поділяються на такі групи:

· Причинові: через те що, тому що, у зв’язку з тим що;

· Наслідкові: так що;

· Мети: щоб, для того щоб, з тим щоб;

· Умови: якби, якщо, коли б, як;

· Допустові: хоча, дарма що, незважаючи на те що:

· Порівняльні: мов, немов, ніби, немовбито, нібито, неначе, що, як;

· Часу: як тільки, тільки-но, ледве, поки, з того часу як.

Сполучники слід відрізняти від однозвучних сполучень двох слів: якби – як би, щоб – що б, зате – за те, проте – про те та подібні.

 

Сполучники

співзвучні слова

Моє завдання виконане пізніше, зате якісніше.

Якби не гроза, ми пішли б у похід

Щоб знати, треба вчитись

Дякую тобі за те, що підтримав мене в тяжку хвилину.

Як би ви не старались, все одно наш виріб кращий.

Що б ви могли нам запропонувати?

Разом пишуться складні сполучники, які становлять поєднання повнозначних слів з частками чи прийменниками: адже, мовби, немовби, немовбито, ніби, нібито, неначебто, притому, причому, тобто, себто, отже, втім, зате, а також слова абощо, тощо.

 Окремо пишуться:

· Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, хоч би, хоча б, коли б, коли б то, а як же, бо ж.

· Складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як.

Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.