Тема 18. правопис прийменників.

Прийменник — дуже давня частина мови. Відомості про нього зустрічаємо ще в кінці II ст. до н. е. Назва прийменник означає слово, що стоїть при імені.

Прийменник – це службова частина мови, яка разом з непрямими відмінками оформляє залежність одного повнозначного слова від іншого в словосполученні чи реченні й тим самим виражає відношення тих предметів, дій, станів чи ознак, які передаються цими словами.

Відношення передаються як залежність керованих відмінкових форм іменників, займенників, субстантивованих прикметників чи числівників від керуючих дієслів, іменників, прикметників, займенників, числівників, прислівників; зв'язковою ланкою між ними виступає прийменник. Напр.: сиджу за столом, ваза для квітів, близький до істини, піднятий на поверхню, кожний із студентів, п'ятеро з них, далеко від хати.

Правопис прийменників

1. Складні прийменники пишуться разом: понад (по+над), попід, внаслідок, посеред, заради та ін.

2. АЛЕ: складні прийменники, першою частиною яких є З-, ІЗ- пишуться через дефіс: з-під, із-за, з-поміж, із-під, з-посеред.

3. Прийменники, утворені від повнозначних слів, пишуться двома чи кількома словами: під час, незважаючи на, в результаті (але внаслідок), на шляху до, залежно від, в силу, у зв’язку з, згідно з.

Слід відрізняти прийменники від однозвучних префіксів: на гору – нагору, по новому мосту – по-новому (працювати), з гори – згори тощо.

 З а п а м’ я т а й т е: прийменники зі (зо), наді (надо), переді (передо), уві (ув) не переходять у префікси при іменниках чи займенниках, а тому пишуться завжди окремо: зі мною, наді мною, уві сні, передо мною.

 АЛЕ: зозла, зовсім, передовсім.

Прийменник у реченні стосується іменника або особового займенника: у двох кімнатах, по новому мосту, по перше число.

Щоб відрізнити прийменник від префікса, можна спробувати вставити прикметник між прийменником та іменником (займенником): у горі – у високій горі, (угорі тремтять зорі); в день в радісний день, (вдень і вночі).