Тема 13. ПРИКМЕТНИК

У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичними особливостями.

Прикметник — це самостійна частина мови, що передає непроцесуальну ознаку предмета, виражаючи її в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. У реченні виконує функцію означення чи іменної частини складеного присудка.

Ознака предмета — це певні узагальнення властивостей предметів і явищ, що їх передає іменник, з яким граматично і за змістом тісно пов'язаний прикметник. Ознаку як таку, крім прикметника, можуть передавати й інші частини мови. Пор.: біла хата (прикметник) — побілені хати (дієприкметник), біліє полотно (дієслово), білизна снігів (іменник), на площі біло від хустин (прислівник). Але в них ознака не є первинною, вона переплітається з іншим значенням слова і виступає як: процесуальна ознака (біліє полотно), опредмечена ознака (білизна снігів) тощо. Здатність передавати безпосередню ознаку властива лише прикметникові.

СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ПРИКМЕТНИКІВ

Усі прикметники української мови залежно від граматичних особливостей і характеру ознаки, що ними передається, поділяються на три групи: якісні, відносні та присвійні . Кожна з цих груп має свої семантичні та граматичні відмінності.

ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Якісні прикметники різноманітні за значенням. Вони можуть указувати на: протяжність у просторі (довгий, вузький, глибокий), у часі (повільний, швидкий, довгий), духовні чи фізичні властивості живих істот (талановитий, інтелектуальний, добрий, незграбний хворий, гарний), ознаки, що сприймаються органами чуття (гарячий, гіркий, запашний, твердий). Якісні прикметники різноманітні за граматичними властивостями, а саме: вони (в переважній більшості) мають ступені порівняння (високий — вищий — найвищий), антонімічні пари (гіркий—солодкий, вузький — широкий), служать твірною основою для іменників абстрактного значення (гіркий — гіркота, довгий — довжина, новий — новизна, доблесний — доблесть, твердий — твердість), для прислівників з суфіксами о, е (далекий — далеко, гарячий — гаряче, дружній — дружньо), можуть утворювати ступені якості (злий — злющий, добрий — предобрий, синій — синюватий), поєднуватися з прислівниками міри і ступеня (дуже холодний, завжди уважний, вічно молодий). До якісних належать всі непохідні прикметники із зна­ченням кольору (голубий, червоний, білий) та невідмінювані типу: маренго, хакі, беж: тощо.

ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Для них суттєво те, що вони визначають ознаку предмета не безпосередньо, не прямо, а через виділення іншого предмета, наприклад: дерев'яний стіл, тобто стіл із дерева, кам'яна гора — гора з каменю, міський парк — тобто парк, розташований у межах міста, і т. п.

Відносні прикметники відрізняються від якісних і за граматичними, і за лексичними ознаками, вони, наприклад, не створюють ступенів порівняння, ступенів якості, не можуть сполучатися з прислівниками, не мають антонімічних пар тощо. Серед характерних граматичних особливостей їх можна відзначити і те, що прикметники цієї групи мають лише похідну основу (шкіряний, береговий, дніпровський), мають синоніми серед іменників у родовому відмінку, іноді з прийменниками для, з. Пор.: деснянські береги — береги Десни, віконні рами — рами для вікон, пластмасова миска — миска з пластмаси.

Відносно-якісні прикметники

Серед прикметників виділяється також група відносно-якісних, які можуть передавати значення відношення чи якості в залежності від іменника, з яким узгоджений прикметник, чи контекстуального оточення. Ознака якості в таких прикметників виникла як вторинна на базі первісне відносних прикметників, і тепер прикметники такого типу широко вживаються в обох значеннях, наприклад: травневі дні — травневий настрій, вишневі сади — вишневі усмішки, крилатий птах — крилата фраза, малинові ягоди — малиновий небосхил.

Відносно-якісні прикметники бувають двох типів. Одні з них мають більшість ознак якісних прикметників, а саме: утворюють ступені порівняння (драматичні події — драматичніші — найдраматичніші), сполучаються з кількісно-означальними прислівниками (дуже, надзвичайно драматичні події), від них утворюються якісно-означальні прислівники на -о (драматично, лірично, відповідально) тощо. Інші, передаючи ознаку якості (що дало право віднести їх до групи відносно-якісних прикметників), не набули здатності створювати ступенів порівняння, сполучатися з кількісно-означальними прислівниками тощо. До цього типу відносять прикметники із значенням кольору (бузкове небо, вишневі губи, золоте волосся) чи матеріалу (або речовини): металевий голос, мідні лоби, калинова мова.

ПРИСВІНІ ПРИКМЕТНИКИ

Присвійні прикметники вказують на ознаку предмета за належністю його якійсь живій істоті, а отже й утворюються, як правило, від іменників — назв живих істот. Для присвійних прикметників характерні свої словотворчі суфікси: -ин, -їн (сестрин, Настин, Маріїн), -ів, -їв (у відкритих складах -ев, -єв, -ов): Іванів, Василева, танталові муки, авгієві стайні; суфікс -ськ, якщо прикметник означає належність (батьківське подвір'я); цей же прикметник є якісним в іншому значенні: батьківське ставлення.

Прикметники, які можуть передавати значення присвійності та відношення, називаються присвійно-відносними, пор.: шевченківські рядки і Шевченківські читання, материнське поле і материнське ставлення, норковий хвіст — норкова шапка.