Тема 12. 2. Відмінювання іменників.

 Поділ іменників на відміни та групи відмінювання.

Іменники сучасної української літературної мови за відмінюванням, яке найвиразніше виявляється у формах однини, поділяються на чотири відміни.

До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а (-я) у називному відмінку однини: Микита, борона, груша, Катерина, рілля, земля, доля, армія, Марія, староста, нечепура, лівша.

До другої відміни належать іменники чоловічого роду з нульовим закінченням та закінченням -О, іменники середнього роду з закінченнями -О, -Е, -Я, крім тих, що в непрямих відмінках набувають суфіксів -АТ-, -ЯТ-, -ЕН-: день, час, вік, синус, трактор, батько, Петро, озеро, плече, знання, селянство, натхнення.

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням пам’ять, розкіш, кров, скатерть, любов та іменник МАТИ.

До четвертої відміни належать іменники середнього роду з закінченнями -А, -Я, які непрямих відмінках набувають суфіксів -АТ-, -ЯТ-, -ЕН-: тім’я, плем’я, каченя, лоша, хлоп’я, маля.

До жодної з відмін не належать незмінювані іменник, іменники, які мають лише форму множини, субстантивовані прикметники та дієприкметники.

Іменники першої та другої відмін поділяються на три групи відмінювання.

· тверду з твердим приголосним основи: стіна, країна, Ганна, Микола, Тетяна, хата, м’ята – І відміна; озеро, початок, вік, трактор, батько – ІІ відміна;

· м’яку з м’яким приголосним основи: стеля, пшениця, стаття, Ілля, сім’я, паляниця – І відміна; поле, море, знання, день, молодець – ІІ відміна

· мішану з основою на шиплячий: межа, круча, хаща, миша, суша, туча, площа, мережа, паранджа – І відміна; дощ, плащ, кущ.

Окремо слід розглянути поділ на групи відмінювання іменників ІІ відміни з кінцевим -Р:

ü до твердої групи належать майже всі односкладові іменники, а також іменники на -ор, -ер, ір, -ар, -тр, -ур, -ир, -єр, -яр, -вр, -др, -юр зі сталим наголосом на основі: жар, дар, пир, помідор, бухгалтер, комар, центр, качур, ювіляр, вепр, гіпюр, стаціонар тощо;

ü до м’якої групи належать іменники, в яких наголошений суфікс -АР-, -ИР- тільки в називному та кличному відмінку: бунтар, бобир, ліхтар, а також з ненаголошеними в однині суфіксами -АР-, -ИР-, але з наголосом на закінченні у множині: лікар-лікарі, писар-писарі, і іменники Ігор, якір, панцир, козир, лобур.

ü до мішаної групи належать іменники - назви осіб за професією чи діяльністю, які мають наголошений суфікс -ЯР- в називному та кличному відмінках: бетоняр, газетяр, зброяр, гусляр, кресляр, бетоняр.

У твердій і м’якій групах протиставляються закінчення дорог-а — земл-я, дорог-и — земл-і, дороз-і — земл-і, дорог-у — земл-ю, дорог-ою — земл-ею, на дороз-і — на земл-і; дорог-и — земл-і, доріг — земель, дорог-ам — земл-ям, віком - днем, комаром - лікрем, вікном - завданням і т. д.

Закінчення залежить від твердого чи м’якого приголосного основи. Мішана група тому й називається мішаною, що в одних відмінках іменники цієї групи мають такі закінчення, як у м’якій —(миш-і — земл-і, миш-ею — земл-ею, миш-і — земл-і,), інших відмінках закінчення збігається із формами твердої групи (пожеж-а — колон-а, пожеж-і — колон-і, пожеж-у — колон-у, на пожеж-і — на колон-і, пожеж — колон і т. д.).