Тема 21. Правопис часток.

Частка – це службова частина мови, яка надає певних смислових відтінків окремим словам або реченням.

За значенням і вживанням частки поділяються на такі групи:

1. Частки, які надають словам смислових відтінків:

· Вказівні: ось, осьде, он, от, оце, то, це.

· Означальні: саме, якраз, справді, власне, точно, майже, дійсно.

· Обмежувально-видільні: лише, тільки, хоча б, навіть, хоч і, виключно.

· Підсилювальні: і, й, та (у ролі часток), навіть, аж, таки, же, бо

2. Частки, що вказують на модальні відтінки:

· Стверджувальні: так, еге, атож, аякже, авжеж.

· Заперечні: не, ні, ані.

· Спонукальні (вольові): хай, нехай, ну, давай, бодай.

· Питальні: невже, хіба, чи не, що за.

· Власне модальні: (виражають невпевненість, ступінь припущення, сумнів): навряд чи, ба, ну, чи не...

3. Формотворчі: хай, нехай, най-, що-, би, б, як-.

4. Словотворчі: будь-, небудь-, казна-, хтозна-, аби-, де-, не-,ні-, -би, б, же, ж, -сь.

Тема 21. 1. Правопис часток окремо, разом, через дефіс.

Разом пишуться:

1. Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови, крім сполучників прислівникового типу: абищо, абиякий, анітрохи, аніякісінький, декотрий, декуди, чимало, чимдуж, щодоби, щоденно, щоразу, якнайвищий, щоякнайвеличніший.

2. Частки б, би, то, що в складі сполучників: щоб, якби, якщо, нібито, немовби.

3. Частка -ся (сь) у складі займенників, прислівників: якийсь, колись, десь, котрась.

4. Про правопис часток НЕ, НІ див. Лекцію 21.2.

Окремо пишуться:

1. Частка що в сполуках дарма що, хіба що, тільки що.

2. Частка то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи то, які виконують роль підсилювальних часток.

3. Частки хай, нехай, які утворюють наказовий спосіб дієслів: хай прийде, нехай відпочиває.

4. Частки б, би у формах умовного способу дієслів: читав би, ходила б.

5. Частки ж, же, якщо виконують видільну роль у реченні: Ти ж не забудь про обіцянку. Хотів же я не так зробити.

6. Частки то, це, що в реченні мають значення вказівки чи визначальності: Чи то вже й спитати не можна? Хіба це має значення?

Через дефіс пишуться:

1. Частки бо, но, то, от, таки, коли вони виділяють значення одного слова: читай-бо, пиши-но, якось-то, прийшов-таки, так-таки, як-от. АЛЕ: прийшов же таки, як би то.

2. Частки будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна- і подібні в складі прислівників та займенників: будь-який, коли-небудь, казна-де, хтозна-яким, будь-що-будь.

3.

Тема 21. 2. Правопис часток НЕ, НІ з різними частинами мови.

Частки НЕ, НІ пишуться з іншими словами разом ,окремо, через дефіс.

Разом пишуться:

1. Частка не-, коли вона є префіксом в іменників, прикметників, прислівників (тобто, коли слово без не не вживається): негода, нездара, недуга, невдовзі, несамовито, несказанний, ненависний, незабаром.

2. Частка не-з дієсловами, які без не не вживаються: незчутися, неволити, нестямитися. Але: іноді може писатися й окремо, залежно від значення дієслова не славити = не прославляти, не здужати = не змогти.

3. Частка не- в складі префікса недо-, який означає неповноту дії, ознаки, якості: недобачати = погано бачити, недовиконувати = не виконувати все, недоїдок = не до кінця з’їдено, недооцінити = не повністю оцінити тощо.

4. Частка не- з іменниками, прикметниками, займенниками, прислівниками, якщо вони означають одне поняття, а не заперечення: немалий = величенький, невеселий = сумний, неправда = брехня, несміливий = сором’язливий, а також у складі сполучників незважаючи на, немов, неначе тощо.

5. Частка не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника, а не присудком, і не має залежного (пояснювального) слова: незакінчена праця, нержавіюча сталь, неспростовні факти.

6. Частка ні з займенниками та прислівниками, якщо вона не відокремлена від займенника(прислівника) прийменником: ніхто, нікого, ніякий, ніде, нікуди, нізвідки, нінащо, ніскільки.

Окремо пишуться:

1. Частка не зі словами, з якими вона не становить одного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує – людина творить свою долю. То не голосна пісня звучить, то шумить сосновий бір.

2. Частка не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках : не потрібно не бачити, не приходячи вчасно, робота не завершена, завдання не виконано.

3. Частка не з прикметниками у ролі присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним словом: Ця ноша не важка (заперечення). АЛЕ: Ця неважка ноша дісталася мені. Між НЕ й прикметником-присудком можна вставити слово Є. Але якщо дієслово-зв’язка Є порушує смисл, то частка НЕ писатиметься разом з прикметником. Ця книга не цікава (не є цікава). Ця книга нецікава (нудна).

4. Частка не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: завдання ще не виконане, площа не засаджена квітами.

5. Частка не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також зі словами, що пишуться через дефіс: не дуже, не зовсім, не треба, не можна, не по-нашому.

6. Частка не з числівниками, займенниками, прислівниками займенникового походження, а також з прийменниками і сполучниками: не хтось, не ми, не п’ять, не третій, не інакше, не так, не при..., не на..., не раз.

7. Частка ні, вживана як повторюваний єднальний сполучник або як підсилювальна частка: ні те ні се, ні живий ні мертвий, ні сюди ні туди, ні так ні сяк, ні кроку далі.

8. Частка ні в складі займенників, якщо при відмінюванні вона відділяється від займенників прийменником: ні від кого, ні до чого, ні за чим, ні на якому.

Через дефіс пишеться частка НЕ, якщо вона вживається як префікс в іменниках – власних назвах: не-Європа, АЛЕ: нелюд, неістота.